КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.10.2008 № 22/179
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.07.2008
у справі № 22/179
за позовом Закрите акціонерне товариство "Київський м"ясопереробний завод"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Томаш"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство “Київський м'ясопереробний завод” (далі– ЗАТ “Київський м'ясопереробний завод”, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Томаш” (далі – ТОВ “Томаш”, відповідач) суми основного боргу 8.000,89 грн., пені – 300,31 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором постачання м’ясопродуктів № 10795 від 01.09.2007 не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати проставленої продукції. Грошові кошти перераховані відповідачем не у повному обсязі, заборгованість за поставлені товари становить 8.000,89 грн. У зв’язку з відмовою відповідача добровільно сплатити вказану суму позивач вважає наявними підстави для її стягнення в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суми пені, нарахування якої передбачено договором.
Відповідач вимог суду першої інстанції, викладених в ухвалах у справі № 22/179, не виконав, поважних причин такого невиконання суду не навів. Позовна заява, ухвали суду направлені ТОВ “Томаш” за юридичною адресою (довідка з ЄДРПОУ станом на 07.07.2008 міститься в матеріалах справи). Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, в судові засідання не з’являвся, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглянута судом першої інстанції за наявними в ній матеріалами.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.07.2008 у справі 22/179 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Томаш" на користь Закритого акціонерного товариства "Київський м'ясопереробний завод" 8.000,89 грн. основного боргу, 300,31 грн. пені, 220 грн. (двісті двадцять гривень) судових витрат.
Не погоджуючись із Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Скаржник зазначає, що посилання місцевого суду на видаткові накладні як на належний доказ прийняття відповідачем продукції є необґрунтованим, оскільки під час вирішення даної справи місцевим судом не було враховано вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої Наказом Міністерством фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі - Інструкція).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2008 апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2008.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2008 у зв’язку з відсутністю судді Гарник Л.Л. розгляд скарги було перенесено на 01.10.2008.
Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 Новікова М.М. у зв’язку з виробничою необхідністю – зайнятістю судді Вербицької О.В. у розгляді іншої справи та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків справу № 22/179 передано для здійснення апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді Гарник Л.Л., суддів Євсікова О.О., Лосєва А.М.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.09.2008 прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМАШ” колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л., судді: Євсіков О.О. (доповідач), Лосєв А.М., розгляд апеляційної скарги призначено на 01.10.2008.
Представник відповідача у судовому засіданні 01.10.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовлено повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 01.10.2008 заперечував проти доводів скаржника, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2007 року між ТОВ “Томаш” та ЗАТ “Київський м'ясопереробний завод” укладено договір № 10795 постачання м’ясопродуктів, за умовами якого останнє зобов’язується постачати м’ясопродукти, а покупець (відповідач у справі) – приймати та своєчасно сплачувати її на умовах та в порядку, визначених договором.
На виконання договору в період з 22.01.2008 по 14.02.2008 позивачем було поставлено на користь відповідача продукції згідно видаткових накладних № К-0002494 від 22.01.2008 на суму 963,65 грн., № К-0003452 на суму 931,10 грн., №К-0003453 на суму 656,54 грн. від 28.01.2008, № К-0004606 на суму 888,84 грн., № К-0004607 на суму 1007,09 грн. від 05.02.2008, № К-0000927 на суму 887,03 грн., № К-0005111 на суму 911,54 грн. від 08.02.2008, № К-0001087 на суму 775,75 грн., № К-0005871 на суму 1718,81 грн. від 14.02.2008 (належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи).
Згідно з п. 4.1 договору ціна за одиницю продукції встановлюється на підставі специфікації, погодженої сторонами у двосторонньому порядку, та вказується у видаткових накладних, що є невід’ємною частиною договору.
Строки оплати поставленої продукції сторони погодили у п. 4.2 Договору. Зокрема, зазначені положення передбачають здійснення покупцем оплати кожної окремої партії продукції протягом 7 календарних днів від дати постачання шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Підставою для оплати є видаткова накладна з відмітками сторін, що підтверджують прийняття-передачу продукції або рахунок-фактура.
Положень щодо того, що належним підтвердження отримання відповідачем продукції повинні бути довіреності на отримання цінностей, оформлені відповідно до вимог Інструкції, Договір не містить.
Всі перелічені вище видаткові накладні містять відмітки відповідача про отримання продукції (підпис особи та штамп товариства).
Оплату за поставлений товар відповідачем повністю не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 8.000,89 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості, відповідачем не представлено.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов‘язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням положень п. 4.2 Договору № 10795 від 01.09.2007 розрахунок за поставлений згідно вказаних у позовній заяві видаткових накладних мав бути здійснений відповідачем протягом 7 календарних днів від дати постачання продукції, що вказана у видаткових накладних та виходячи з указаних дат, вказаний строк станом на час вирішення спору є таким що настав.
Крім того в апеляційній інстанції позивачем представлено Акт звірки взаєморозрахунків між ЗАТ „Київський МПЗ” та ТОВ „Томаш” станом на 29.02.2008, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 9100,96 грн. (частково погашена згідно з банківськими виписками позивача про надходження коштів), а також лист-пропозиція ТОВ „Томаш” від 27.06.2008 про розстрочення заборгованості відповідача.
За таких обставин вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 8.000, 89 грн. підставно визнано судом першої інстанції обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з п. 5.2 Договору, за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених п. 4.2 договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним
З урахуванням наведеного, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, розрахована позивачем за період прострочення станом на 21.04.2008 за обліковою ставкою в розмірі ставки 10% встановленою згідно Постанови НБУ від 29.12.2007 р. № 492 (строк нарахування пені з 29.01.2008р. по 21.04.2008р.) з урахуванням здійснених проплат, що відповідно зменшують суму заборгованості на яку нараховувалась пеня, та складає 300, 31 грн. (розрахунок суми пені із зазначенням періоду прострочення перевірений судом та наведений у додатку до позовної заяви).
Факт прострочення оплати поставленої продукції матеріалами справи не спростований, жодних належних доказів перерахування коштів відповідачем на рахунки позивача у повному розмірі та у строки згідно договору № 10795 від 01.09.2007 суду не представлено.
За таких обставин позовні вимоги визнаються колегіє суддів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів також відзначає, що апелянт посилається на те, що посилання місцевого суду на видаткові накладні, як на належний доказ прийняття відповідачем продукції, на думку скаржника, є необґрунтованим, оскільки під час вирішення даної справи місцевим судом не було враховано вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на отримання цінностей», затвердженої Наказом Міністерством фінансів України від 16.05.1996 № 99 (далі - Інструкція).
Відповідно до п. 2 Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Пунктом 1 Інструкції встановлено, що Інструкція поширюється на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Як вбачається з Інструкції, довіреність на отримання відповідачем продукції є документом суворої звітності, котрий має точно відповідати вимогам викладеним в Інструкції, а саме: має бути зареєстрована в Журналі реєстрації довіреностей; має видаватись тільки особам, що працюють на даному підприємстві; має бути підписана керівником підприємства та головним бухгалтером; в ній зазначається перелік цінностей незалежно від того чи вказаний такий перелік у документах на відпуск; має містити зразки підписів осіб на ім'я яких вона виписана; в довіреності обов'язково повинен бути зазначений строк її дії, який не може перевищувати 10 днів.
Згідно з п. 15 Інструкції відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.
Пунктом 2.11 Договору передбачено, що прийняття продукції здійснюється представником відповідача. Повноваження представника відповідача повинні бути підтверджені належним чином оформленими дорученнями на прийняття товарно-матеріальних цінностей від позивача.
Однак, як стверджує апелянт, місцевим господарським судом наявність вищевказаних довіреностей не перевірялась, обставини пов'язані з дотриманням порядку отримання продукції не досліджувались, факт достеменного отримання відповідачем від позивача продукції, з урахуванням вимог чинного законодавства, не встановлювався.
Як встановлено колегіє суддів, відповідно до п. 2.11 Договору прийняття продукції здійснюється представником покупця. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені належним чином оформленим дорученням на прийняття товарно-матеріальних цінностей від постачальника. При централізовано-кільцевих поставках відпуск продукції може здійснюватись без доручення, якщо покупець за підписом керівника повідомить постачальника про зразок підпису представника, що буде приймати товарно-матеріальні цінності (продукцію), а також зразок відбитки печатки (штампу), якою представник завіряє свій підпис про одержання продукції. Підтвердженням здачі-приймання є підпис представника покупця та його печатки на примірнику видаткової накладної, що залишається у представника постачальника. Цей підпис є підтвердженням узгодження сторонами асортименту, кількості та ціни на поставлену партію продукції.
З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що між ними існували довгострокові господарські відносини і особи, які приймали продукцію, були відомі експедиторам, які здійснювали поставку продукції, достовірність їхніх підписів засвідчувалася печаткою відповідача, зразок якої позивачу відомий, так як він був наданий позивачу відповідачем при здійсненні поставок за попереднім Договором на постачання продукції відповідачу.
Посилання відповідача на п. 2 Інструкції є необґрунтованим, оскільки між позивачем і відповідачем здійснювалися централізовано-кільцеві перевезення, які згідно з частиною третьою п. 13 вище зазначеної Інструкції може здійснюватися без довіреності.
Факт наявності заборгованості відповідача додатково підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 29.02.2008, підписаним представником відповідача та скріпленим печаткою відповідача, відтиск якої співпадає з відтиском печатки, якою скріплений підпис директора ТОВ „ТОМАШ" на Договорі на постачання м'ясопродуктів № 10795 від 01 вересня 2007р. та частково проведеною відповідачем оплатою заборгованості 03.03.2008 в сумі 1.000,00 грн., 27.03.2008 в сумі 100,00 грн. та 07.06.2008в сумі 20,00 грн., всього 1120,00 грн. з п/р 26009026508271, який належить відповідачу і який вказаний в вищезазначеному Договорі.
Крім того, листом-зверненням директора ТОВ „ТОМАШ” Жукової І.А. від 27 червня 2008 року за вих. № 155 відповідач підтверджує наявність існуючої заборгованості перед позивачем в сумі 7.980,96 грн. (сума боргу в позовній заяві 8.000,96 грн. - 20,00 грн., перерахованих відповідачем 27.06.2008) і зобов'язується погасити її згідно із запропонованим ним графіком погашення.
Виходячи з викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів відзначає, що оскільки докази погашення відповідачем боргу в сумі 20 грн. на час прийняття рішення у справі не були представлені суду першої інстанції через їх відсутність у позивача та неподання відповідачем, суд першої інстанції підставно не припиняв провадження у справі в цій частині через відсутність предмету спору.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підставно покладено на відповідача.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 22/179 від 10.07.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені відповідачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 1, 28, 33, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ТОМАШ” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 22/179 від 10.07.2008 – без змін.
2. Матеріали справи № 22/179 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
- Номер:
- Опис: стягнення боргу 25 745, 06 грн
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 22/179
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Євсіков О.О.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 23.04.2010
- Дата етапу: 09.07.2010