У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
01.10.08 Справа №10/318/08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Шевченко Т. М. судді Шевченко Т. М. , Колодій Н.А. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі: Шерник О.В.,
за участю представників:
позивача: Дьяченко В.В., довіреність №02-20/0937 від 17.03.2008р.,
Єришова Н.І., довіреність .№02-20/2539 від 15.07.2008р.,
відповідача: Шовкопляс Ю.В., довіреність №ВЕТ №051252 від 17.07.2007р.,
прокурор: Романов Р.О., посвідчення №83 від 06.08.2008р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Енергодарської міської ради (м. Енергодар)
на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2008 року у справі № 10/318/08
про припинення права користування земельною ділянкою,
СУТНІСТЬ СПОРУ:
На підставі розпорядження №1843 від 01.10.2008р. голови Запорізького апеляційного господарського суду справу № 10/318/08 передано на розгляд колегії суддів: головуючий – Шевченко Т.М., судді Колодій Н.А., Кричмаржевський В.А. Справу прийнято до провадження зазначеною колегією суддів.
За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
В судовому засіданні 01.10.2008 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
14 квітня 2008 року прокурор міста Енергодара заявив позов в інтересах Енергодарської міської ради до приватного підприємця Товкача Григорія Володимировича про припинення права користування земельною ділянкою для забудови, обґрунтовуючи позовні вимоги нормами Конституції України щодо права прокурора звертатися до суду з позовом в інтересах органів місцевого самоврядування, а також приписами ст. 416 Цивільного кодексу України, зазначивши, що відповідно до умов договору оренди, цільове призначення земельної ділянки, яка надана приватному підприємцю Товкачу Г.В. в оренду - розташування ресторану. Ресторан на спірній земельній ділянці відповідачем не збудовано, що є правовою підставою, за переконання прокурора, для припинення права користування земельною ділянкою відповідно до ст. 416 ЦК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.2008року (суддя Алейникова Т.Г.) відмовлено прокурору в задоволені позову про припинення права користуванням приватним підприємцем Товкачем Г.В. земельною ділянкою.
Рішення мотивовано тим, що правовідносини між позивачем та відповідачем врегульовані договором оренди земельної ділянки, тому вимога позивача про припинення права користування земельною ділянкою на підставі ст. 416 ЦК України є необґрунтованою, так як ця стаття стосується правовідносин, які виникли внаслідок встановлення суперфіцію, що не є тотожнім орендним правовідносинам. Крім того, позивачем не доведено факту нецільового використання земельної ділянки, факту порушення умов договору оренди.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач у справі (Енергодарська міська рада) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 18.06.2008 року по справі № 10/318/08, позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що господарський суд при вирішення спору порушив норми матеріального та процесуального права, не з’ясував всі обставини, що мають значення по справі, а саме:
Вважає, що господарський необґрунтовано не застосував до спірних правовідносин приписи ст.416 ЦК України, відповідно до якої право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3 років підряд. Вказує, що матеріалами справи доведено невикористання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням, неналежне виконання умов договору оренди.
Заявник апеляційної скарги не погоджується з висновком господарського суду стосовно існування між позивачем та відповідачем правовідносин, заснованих на договорі оренди землі, вважає, що договір оренди між сторонами не є поновленим на новий строк, так як міська рада (власник землі) згоду на поновлення договору оренди на новий строк не надавала.
Вказує, що в судовому засіданні 28.05.2008 року сторонам було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, виходячи з якої позовні вимоги прокурора судом були задоволені, але в подальшому було викликано сторони для оголошення рішення у повному обсязі, яким у позові відмовлено.
В судовому засіданні представники Енергодарської міської ради підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Прокурор вважає рішення господарського суду необґрунтованим, просить задовольнити апеляційну скаргу позивача, стверджує, що ним правильно зазначена правова підстава для припинення у відповідача права користування спірною земельною ділянкою.
Відповідач (ПП Товкач Г.В.) у письмовому відзиві на апеляційну скаргу вказує, що рішення господарським судом прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та доказам, що містяться у матеріалах справи. Зауважує, що рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 року у справі №9/139д/08 договір оренди земельної ділянки між ним та Енергодарської міською радою був поновлений на тих самих умовах на строк з 08.10.2006 року по 08.10.2009 року. Названим рішенням також було встановлено, що ПП Товкач Г.В. належно виконував обов’язки за договором оренди та використовував землю за її цільовим призначенням. На думку відповідача, є підстави для застосування приписів ст. 35 ГПК України при вирішенні спору у справі 10/318/08.
ПП Товкач Г.В. зазначає, що посилання прокурора в позовній заяві на ст. 416 ЦК України, як на підставу вимог про припинення права користування земельною ділянкою, є безпідставним, так як наведена норма передбачає припинення права користування земельною ділянкою для забудови, яке виникає на підставі встановленого суперфіцію. Суперфіцій позначає особливе речове право на забудову земельної ділянки, що належить іншій особі та є одним із способів залучення земельної ділянки для обороту. Суперфіцій не можна віднести до оренди. Стверджує, що позивач неправомірно не приймає до уваги договір оренди між позивачем та відповідачем, строк дії якого за рішенням суду встановлений до 08.10.2009 року. Вказує на безпідставність тверджень позивача про нібито оголошення господарським судом вступної та резолютивної частини рішення протилежного змісту, ніж у рішенні, викладеному у резолютивній частині її повного тексту. Просить рішення господарського суду залишити без змін, в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні уповноважений представник відповідача у повному обсязі підтримав доводи, викладені у письмовому відзиві.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, прокурора, колегія суддів встановила наступне:
08.10.2003 року Енергодарська міська рада на 15 сесії 24 скликання прийняла рішення №16 про вилучення з постійного користування ВП «Запорізька АЕС» НАЕК «Енергоатом» земельну ділянку площею 0,0400 га по вул. Воїнів-Інтернаціоналістів,24 та передачу її приватному підприємцю Товкачу Григорію Володимировичу в оренду строком на 3 роки для розташування ресторану (том 1 а.с.4).
На підставі цього рішення між Енергодарською міською радою (орендодавцем) та ПП Товкач Г.В.(орендарем) 24 жовтня 2003 року укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендар (відповідач у справі) приймає в оренду земельну ділянку розміром 0,0400 га, розташовану в місті Енергодарі Запорізької області по вул. Воїнів-Інтернаціанолістів,24, для розташування ресторану, строком на 3 роки, з 08.10. 2003 року по 08.10.2006 року (розділи 1,2 договору оренди). Договір оренди землі нотаріально посвідчений та зареєстрований в Енергодарському відділенні земельних ресурсів (том 1 а.с.6-7).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2008 року у справі №9/139д/08 договір оренди земельної ділянки від 24.10.2003 року поновлено на строк до 08.10.2009 року. Рішення не було оскаржено сторонами та набрало чинності (том 1 а.с.10-11).
Таким чином, правовідносини між ПП Товкач Г.В. та Енергодарською міською радою щодо користування земельною ділянкою врегульовані договором оренди землі зі строком дії до 08.10.2009 року.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога прокурора в судовому порядку припинити на підставі ст. 416 ЦК України право користування ПП Товкача Г.В. орендованою ним земельною ділянкою стала предметом розгляду у господарському суді.
Оцінивши докази, що містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм чинного законодавства при винесенні рішення, колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню за наступних обставин.
Правовідносини, пов’язані з орендою, у Цивільному кодексі України врегульовані главою 58 (статті 759- 826).
Відповідно до ст. 792 ЦК України, за договором (найму) оренди земельної ділянки наймодавець зобов’язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння на користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відносини пов’язані з орендою землі, регулюються законом (стаття 93 ЗК України).
Згідно зі ст.ст. 1, 6 Закону України «Про оренду землі», оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.
Виходячи зі змісту норм ЗК України (ст. ст. 116, 123), громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності або право користування на земельні ділянки, при цьому користування може бути постійним або тимчасовим (на підставі договору оренди).
Аналізуючи наведені норми права, слід зазначити, що однією з правових підстав користування особи (юридичної або фізичної) земельною ділянкою є укладений між сторонами (орендарем та орендодавцем) договору оренди землі.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач – приватний підприємець Товкач Г.В. користується земельною ділянкою площею 0,0400 га, розташовану в місті Енергодарі Запорізької області по вул. Воїнів-Інтернаціанолістів, 24 на підставі договору оренди землі, строк дії якого закінчується 08.10.2009 року. Зазначений договір оренди землі не визнаний в судовому порядку недійсним, не розірваний за згодою сторін або за рішенням суду.
Отже, право користування відповідача земельною ділянкою засноване на договорі оренди землі, права та обов’язки сторін за договором випливають з договору оренди.
Прокурор просить припинити право користування відповідача орендованою ним земельною ділянкою, виходячи з приписів ст. 416 ЦК України, у якій зазначені підстави припинення права користування земельною ділянкою для забудови, зокрема, у разі невикористання земельної ділянки для забудови протягом 3 років підряд.
Оцінюючі правомірність посилання прокурора на ст. 416 ЦК України, як на підставу припинення у судовому порядку права відповідача на користування спірною земельною ділянкою, яка знаходиться у ПП Товкач Г.В. в оренді відповідно до договору оренди землі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Наведена стаття закону розміщена законодавцем в розділі ІІ «Речові права на чуже майно» Цивільного кодексу України у главі 34 «Право користування чужою земельною ділянкою для забудови».
Виходячи зі змісту ст. 413 ЦК України, власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій – договір про передачу земельної ділянки в користування на умовах суперфіцію). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене землекористувачем або передаватися в порядку спадкування.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено на визначений або невизначений строк (на відміну від договору оренди, де строк дії договору оренди є однією з його істотних умов, узгоджується сторонами і вказується у договорі оренди).
У статтях 414 та 415 ЦК України закріплені права та обов’язки власника земельної ділянки, а також права та обов’язки землекористувача. Так, відповідно до ст. 414 ЦК України, власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за користування.
Отже, одержання плати за користування є правом власника земельної ділянки у правовідносинах, що випливають з суперфіцію (на відміну від правовідносин, що засновані на договорі оренди землі, де визначення орендної плати та її розміру є істотною умовою договору оренди).
У вказаній вище статті ЦК України йдеться також про право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу землекористувача, якщо на земельній ділянці збудовані промислові об’єкти. За орендодавцем землі таке право не закріплено, виходячи з приписів законів, якими регулюються орендні правовідносини.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що правовідносини, які засновані на договорі оренди землі і правовідносини, що випливають з договору про передачу земельної ділянки в користування на умовах суперфіцію, не є тотожними, регулюються різними нормами права.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до приписів ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки, за письмовою згодою орендодавця, має право здійснювати будівництво у встановленому законодавством порядку житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.
Отже, відносини щодо користування земельною ділянкою під забудову регулюються Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним і виключає застосування норм, сформульованих в ст.ст. 413-417 ЦК України, до правовідносин заснованих на договорі оренди.
Таким чином, вимога про припинення права користування ПП Товкач Г.В. земельною ділянкою, наданою йому в оренду, з підстав, зазначених прокурором у позовній заяві (п.4 ч.1 ст. 416 ЦК України) є необґрунтованою та правомірно не задоволена господарським судом.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.
Так, слід зазначити, що відповідно до рішення Енергодарської міської ради №16 від 08.10.2003 року та до умов договору оренди землі, укладеному на підставі цього рішення, земельна ділянка відповідачу надана для розташування ресторану. Але ні в рішенні міськради, ні в договорі оренди землі не передбачено обов’язку орендодавця побудувати ресторан у визначений строк, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем ст. 25 Закону України «Про оренду землі» - орендар не приступив до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності згоди міськради на поновлення договору оренди землі колегією суддів до уваги не приймається, так як є чинним рішення господарського суду, яким строк дії договору оренди землі встановлено до 08.10.2009 року. Рішення суду є обов’язковим для виконання на усій території України (ст. 45 ГПК України).
Закінчення терміну дії виданих орендарю архітектурно-планувальних завдань, відсутність висновку комплексної державної експертизи інвестиційних програм і проектів будівництва не є правовою підставою для припинення права на користування орендованою земельною ділянкою.
Зазначення в апеляційній скарзі на порушення відповідачем пункту 5.8 договору оренди, в якому обумовлено про обов’язок орендаря укласти з виконавчим комітетом Енергодарської міської ради договір про участь у соціально-економічному та культурному розвитку колегією суддів до уваги не приймається, так як ця обставина не була визначена у позовній заяві в якості підстави припинення права користування земельною ділянкою.
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи господарським судом в судових засіданнях 06.06.2008 року та 10.06.2008 року об’являлись перерви, 18.06.2008 року оголошено рішення та в той же день отримано представниками сторін під розписку (том 2 а.с.8,14, 22-26). Твердження заявника апеляційної скарги про порушення господарським судом норм процесуального права, а саме: оголошення резолютивної частини рішення протилежного змісту, ніж зазначено у повному тексті рішення, не підтверджується матеріалами справи. Жодного доказу в підтвердження наведеної обставини суду апеляційної інстанції позивач також не надав.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення місцевим господарським судом прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Енергодарської міської ради (м. Енергодар) на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2008 року по справі №10/318/08 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2008 року по справі №10/318/08 залишити без змін.
Головуючий суддя Шевченко Т. М.
судді Шевченко Т. М.
Колодій Н.А. Кричмаржевський В.А.