АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 1908/1363/2012Головуючий у 1-й інстанції Кренцель М.І.
Провадження № 22-ц/789/433/13 Доповідач - Бершадська Г.В.
Категорія - 39
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 квітня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Бершадської Г.В.
суддів - Шевчук Г. М., Ткача З. Є.,
при секретарі - Нищий О.Т.
з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козівського районного суду від 25 грудня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов"язання спростувати недостовірну інформацію та стягнення по 150000 грн. з кожного як компенсацію за завдану моральну шкоду,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про спростування недостовірної інформації, посилаючись на те, що ОСОБА_2 в листах до Тернопільської облдержадміністрації (далі ОДА) та Козівської прокуратури поширив щодо нього недостовірну інформацію про те, що він, працюючи на посаді головного лікаря Козівської санепідемстанції (СЕС) в період з 1969 по 1984 роки, використовував працівників на будівництві будинку батькам на Рівненщині, реконструкції будинку в смт. Козова та що в 1970 році в обмін на автомобіль «Москвич» побудував житловий будинок особі в с.Конюхи, за що його було звільнено з посади головного лікаря СЕС. Вважає, що ця інформація не відповідає дійсності, оскільки наказом №68-Н від 23.07.1990 р. наказ про його звільнення з роботи було змінено. ОСОБА_3 у своїй заяві до голови Козівської районної ради в листопаді 2007 року також поширила щодо нього недостовірну інформацію вказавши про те, що він не є головою будь-якої партії і не керівник та що він пише наклепницькі інформації на які приїжджало близько 30 перевірок. Наведена інформація не відповідає дійсності, принижує його честь і гідність, змушує його постійно виправдовуватись перед знайомими і друзями за ті діяння,яких він не вчиняв. Це призвело до розладу його здоров'я, він переніс мікроінфаркт, став інвалідом ІІ групи. Заподіяну моральну шкоду він оцінює в 300000 грн., яку просить стягнути по 150000 грн. з кожного.
Рішенням Козівського районного суду від 25 грудня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовільнити його позовні вимоги, посилаючись на те, що суд не взяв до уваги аргументів, викладених в позовній заяві, не дав правової оцінки поширеній інформації, помилково вважаючи, що між сторонами виникла критична оцінка одним одного.
В судовому засіданні ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав та пояснив, що вся інформація, викладена в листах, адресованих голові Тернопільської ОДА та Козівській прокуратурі не відповідає дійсності, оскільки наказом відділу охорони здоров'я від 23.07.1990 р. було змінено наказ про його звільнення з посади головного лікаря Козівської райсанепідемстанції і про це було надруковано в газеті "Радянське слово". Внаслідок поширення недостовірної інформації він переніс в 1990 роках мікроінфаркт і став інвалідом ІІ групи.
ОСОБА_2 апеляційної скарги не визнав та пояснив, що голові Тернопільської ОДА направлялось колективне звернення працівників санепідемстанції, а в прокуратуру інформація на запит. В листах відображена оцінка трудової діяльності Собчака О.Й. на посаді головного лікаря санепідем станції. Метою звернення було прохання не реагувати на заяви ОСОБА_1
ОСОБА_3 апеляційної скарги не визнала та пояснила, що підставою написання нею листа голові Козівської районної ради була поведінка ОСОБА_1, який приходив на сесії районної ради і називав її злодійкою, ображав та принижував. Метою написання листа було прохання заборонити останньому ображати її, або ж не надавати йому права для виступу, оскільки він не є депутатом районної ради.
Заслухавши пояснення учасників процесу та вивчивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що інформація, викладена в листах, адресованих голові Тернопільської облдержадміністрації, Козівській прокуратурі та інформація, зазначена у зверненні ОСОБА_3 не порушує особистих немайнових прав позивача.
Колегія погоджується з такими висновками суду.
Згідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності, які є недоторканими.
Відповідно до ч.1 ст.277 цього Кодексу фізична особа, немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї або членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Таким чином, однією з умов для задоволення позову є поширення недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Встановлено, що ОСОБА_1, 1932 року народження, з 1969 року по 1983 рік працював на посаді головного лікаря Козівської санепідемстанції, з 1984 року на цій посаді працює ОСОБА_2, а ОСОБА_3 з 1984 року по 2012 рік працювала на посаді головного бухгалтера в цій організації. Після звільнення з посади головного лікаря ОСОБА_1 продовжував працювати в санепідемстанції на посаді завідуючого санітарно-гігієнічним відділом до 1994 року. Між сторонами більше 20 років існують неприязні відносини.
Позивач зазначає, що недостовірну інформацію щодо нього ОСОБА_2 поширив у двох листах, які направив голові Тернопільської облдержадміністрації (№ 554 від 4.11.2005 року) та в Козівську прокуратуру (№ 645 від 17.08.2006 року).
З їх змісту вбачається, що 04.11.2005 року працівники Козівської СЕС направили письмове колективне звернення голові Тернопільської ОДА, в якому, звернувши увагу на те, що ОСОБА_1 постійно протягом 15 років звертається із заявами про зловживання посадовими особами Козівської СЕС, які не підтверджуються, просили не реагувати в подальшому на його звернення. Лист № 645 від 17.08.2006 року Козівській прокуратурі був направлений на вимогу останньої (на запит) і в ньому відображалась та ж інформація про колективне звернення працівників до Тернопільської ОДА. В листах була зазначена і критична оцінка діяльності ОСОБА_1 на посаді головного лікара СЕС щодо здійснення ним будівництва, за що останній, як вказано, був звільнений з посади головного лікаря.
Матеріалами справи, а саме наказом відділу охорони здоров'я № 1598 від 14.12.1985 року підтверджується те, що 14.12.1983 року дійсно його, ОСОБА_1, було звільнено з посади головного лікаря за допущені порушення законності при індивідуальному будівництві, тобто мав місце факт звільнення з роботи саме з цих підстав. Однак, наказом №68-Н від 23.07.1990 р. наказ про його звільнення з роботи було змінено.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду I інстанції про те, що вказана в листах інформація містила критичну оцінку діяльності ОСОБА_1 на посаді головного санітарного лікаря.
Наведене свідчить про те, що листи (колективне звернення та відповідь) направлялись до органу державної влади та правоохоронного органу і метою їх направлення було не приниження честі і гідності позивача, а прохання не реагувати на подальші його звернення.
Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що інформація, яка викладена у листах Тернопільській ОДА та Козівській прокуратурі не порушує особистих немайнових прав ОСОБА_1, а ОСОБА_2, як фізична особа, не є поширювачем недостовірної інформації.
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2007 року ОСОБА_3, як депутат Козівської районної ради, звернулась до голови районної ради та голови комісії з питань депутатської діяльності районної ради з заявою, в якій просила допомоги і звертала увагу на поведінку ОСОБА_1 на сесіях, зокрема на те, що останній називає її злодійкою (майже кожної сесії) та у виступах принижує її честь та гідність. Остання просила розглянути заяву і заборонити ОСОБА_1 відвідувати роботу сесії або ненадавати йому слово, оскільки він не є головою будь-якої партії чи керівником організації.
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні та колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов»язані розглянути звернення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений строк.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечує, що відвідував сесії районної ради і висловлювався там на адресу ОСОБА_3 та посадових осіб Козівської районної санепідемстанції називаючи їх злодіями. Як пояснила в суді апеляційної інстанції ОСОБА_3, що така поведінка ОСОБА_1 спонукала її звернутись за допомогою до голови районної ради.
Таким чином, виходячи зі змісту поданої ОСОБА_3 заяви, колегія суддів вважає, що в даному випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст.40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
Позивач розлади свого здоров»я, перенесений мікроінфаркт та інвалідність, пов»язує з поширенням відповідачами щодо нього недостовірної інформації в зазначених зверненнях. Оскільки судом не встановлено факту поширення недостовірної інформації, яка б порушувала особисті немайнові права ОСОБА_1 у наведених останнім зверненнях, а тому суд вірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Крім цього, як пояснив ОСОБА_1, що мікроінфаркт він переніс в 1990 році, а група інвалідності згідно довідки МСЕК вперше була встановлена в 2000 році, в той час як звернення відповідачів мали місце в 2005-2007 роках.
Таким чином рішення суду є законним і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307, 308, 315 ЦПК України,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Козівського районного суду від 25 грудня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Г.В. Бершадська