АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/790/2287 / 13 Доповідач Кукліна Н.О.

Справа №2011 / 14026 /12 Головуючий 1 інстанції Цвіра Д.Н.

Категорія: відшкодування шкоди

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Кукліної Н.О.

С у д д і в Черкасова В.В.

Кокоші В.В.

При секретарі Гелашвілі Т.Г.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди

по апеляційній скарзі представника ОСОБА_3 - ОСОБА_6

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2013 року

В С Т А Н О В И Л А :

В серпні 2012 року ОСОБА_3 , що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, звернулася в суд до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди . В обґрунтування вказував, що 17 травня 2011 року відповідач безпричинно підійшов ззаду до неповнолітнього ОСОБА_4 , схопив за вуха, зробив обертальні рухи, хлопками рук завдав удару по вухам, заподіяв тілесне ушкодження ( подряпина) , що стало підставою для звернення до лікарні через сильний біль у вухах. Сина госпіталізували . На його лікування за призначенням лікарів витрачено 2588.75 грн. Відповідач звільнений від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням до нього акту амністії. Подія сталася з вини відповідача на дитячій площадці у дворі будинку у присутності інших дітей. Син одержав психологічну травму, не міг ходити до школи внаслідок нападу ззаду на дитину дорослого, який принизив його на очах оточуючих, в тому числі і дітей , та завдав тілесних ушкоджень безпричинно. Заподіяння моральної шкоди оцінює в 15000 грн. і просить стягти з відповідача.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, що діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, у відшкодування моральної шкоди 500 грн.

В апеляційній скарзі представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 ставиться питання про скасування рішення суду 1 інстанції та ухваленні судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позову. В обґрунтування вказується, що судом першої інстанції не враховано, що наслідком заподіяння відповідачем 17 травня 2011 року навмисного тілесного ушкодження дитині ( викручування вух та ударом) призвело до загострення пазух носа та отиту , що стало причиною лікування за власні кошти. Також суд безпідставно залишив поза увагою обставини та місце заподіяння неповнолітньому тілесних ушкоджень, наслідки, які настали для неповнолітньої дитини внаслідок прояву агресії дорослого по відношенню до дитини на дитячому майданчику у присутності інших дітей-однолітків, проблеми у спілкуванні з однокласними через пригнічений стан та страх перед дорослими.

Відповідач ОСОБА_5 подав письмову заперечення на апеляційну скаргу, вказуючи , що причиною події, що мала місце 17 травня 2011 року, стало побиття в цей день його сина ОСОБА_7 ОСОБА_4, який на протязі тривалого часу поводився зухвалого з дорослими та знущався над його сином, який молодше нього на 5 років. Батьки ОСОБА_4 на негативну поведінку сина ніяк не впливали. Через це між ним та сім'єю ОСОБА_3 добросусідські відносини не склалися. Захворювання неповнолітнього ОСОБА_4 не пов'язано з подією 17 травня 2011 року. Моральна шкода визначена судом правильно.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, обговоривши наведені в скарзі доводи та заперечення, перевіривши матеріали справи знаходить апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується матеріалами справи , що по факту заподіяння неповнолітньому 17 травня 2011 року навмисно легкого тілесного ушкодження була порушена кримінальна справа по звинуваченню ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України. Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 липня 2012 року кримінальну справу закрито у зв'язку із застосування до ОСОБА_5 акту амністії та звільнення відповідача від кримінальної відповідальності за вчинений злочин . ( а.с.10)

Неповнолітній , 1997 року народження, перебував на стаціонарному лікуванні з 23 травня по 31 травня 2011 року з діагнозом : «гострий двосторонній верхньочелюсний синусіт…» ( а.с.4)

На підставі постанови слідчого у кримінальній справі проведена судова медична експертиза по факту заподіяння тілесних ушкоджень неповнолітньому, 1997 року народження, що мало місце о 19 год. 15 хв. 17 травня 2011 року за місцем його проживання у дворі будинку АДРЕСА_1. Згідно висновку експерта від 20 квітня 2012 року у неповнолітнього мала місце подряпина на лівому вусі , за ступенем тяжкості - легке тілесне ушкодження. Захворювання, що діагностовано лікувальним закладом та у зв'язку із яким дитина з 23 травня по 31 травня 2011 року знаходилася на стаціонарному лікуванні, не має причинного зв'язку з подією, що мала місце 17 травня 2011 року, а є наслідком хронічного захворювання і на визначення ступені тяжкості тілесного ушкодження у неповнолітнього не впливає. ( а.с. 25-26)

Відмовляючи у задоволенні позову у відшкодуванні матеріальної шкоди, заподіяної витратами на лікування ОСОБА_4 в сумі 2588,75 коп., суд першої інстанції виходив із недоведеності факту лікування у дитини в стаціонарних умовах у медичному закладі саме наслідків тілесного ушкодження - подряпини на лівому вусі.

Наявність причинного зв'язку із подіями 17 травня 2011 року та хронічним захворюванням дитини матеріали справи не містять. Не надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції.

Даний висновок суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовується.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав доведеним факт заподіяння неповнолітньому ОСОБА_4 моральної шкоди на суму в 500 грн.

При визначенні розміру моральної шкоди суд першої інстанції виходив із вимог ст. 23 ЦК України , розумності та справедливості та ст. 10 ч.3 ЦПК України, згідно яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається , як на підставу своїх вимог або заперечень.

При вирішенні спору та ухваленні рішення суд 1 інстанції виходив відповідно до ст.ст. 10,11,60, 212,213 ЦПК України із повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи щодо обґрунтування заподіяння моральної шкоди неповнолітньому , викладені в апеляційній скарзі , були предметом дослідження суду першої інстанції , їм дана належна юридична оцінка при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.. 303 ЦПК України апеляційний суд в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді 1 інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом 1 інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду 1 інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Колегією суддів не встановлено таких порушень норм процесуального та матеріального права, які могли стати підставою відповідно до вимог ст.. 309 ЦПК України для перегляду рішення суду першої інстанції та ухваленні нового.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів , перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду 1 інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1 інстанції, визнає , що рішення судом 1 інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 303,304,307, 308, 313, 317, 319, 323, 324 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3- ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 8 лютого 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді