донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.09.2008 р. справа №32/42пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Ільїна Є.О. представник за довір. № б/н від 01.12.2007 р. -Виробничо-будівельний кооператив "Прогресс", м.Донецьк, |
від відповідачів: від третіх осіб: за участю прокурора: | Козловський С.В. представник за довір. № 111 від 29.02.2008 р. - ТОВ"Цегельний завод "Перспектива", м.Маріуполь Донецької області Маркуц Г.В. представник за довір. № 252 від 25.03.2008 р. - ФДМ України, м. Київ Маркуц Г.В. представник за довір. № 22 від 04.03.2008 р. - РВ ФДМ України по Донецькій області, м. Донецьк Бугай В.Н. представник за довір. № 09-18/1309 від 28.12.2007 р. - ВАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області, не з"явився |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м.Донецьк |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 25.06.2008 року |
по справі | № 32/42пн |
за позовом | Виробничо-будівельного кооперативу "Прогресс", м.Донецьк |
до за участю третіх осіб | 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегельний завод "Перспектива", м.Маріуполь Донецької області 2) Фонду державного майна України, м. Київ 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк 2) Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь Донецької області |
про | визнання недійсним рішення та протоколу № 1 від 15.03.2001р. загальних зборів засновників ТОВ "Цегельний завод "Преспектива" |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.2008 р. позовні вимоги задоволені частково: визнано недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»оформлене протоколом № 1 від 15.03.2001 р.
В іншій частині позовних вимог –відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визнання недійсним рішення загальних зборів засновників товариства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційної скарзі йдеться про скасування судового акту з мотивів неповного з’ясування обставин справи та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
Представник Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м. Маріуполь підтримує доводи апеляційної скарги.
Виробничо-будівельний кооператив "Прогресс", м. Донецьк вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Виробничо-будівельний кооператив "Прогресс" звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива», яке оформлено протоколом № 1 від 15.03.2001 р. та скасування протоколу загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»№ 1 від 15.03.2001 р. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що зазначені збори проведені з порушенням вимог чинного законодавства. Так, Фонд державного майна України брав участь у зборах з часткою 56,4 відсотка, яка належала організації орендарів орендного підприємства «Металургійний комбінат «Азовсталь». Між тим, загальні збори не приймали рішення про включення Фонду державного майна України до складу засновників товариства в порядку правонаступництва, в чому позивач вбачає порушення вимог ст. ст. 55, 59 Закону України «Про господарські товариства». Крім того, позивач посилається на те, що частка учасника товариства може бути відступлена виключно в порядку, передбаченому ст. 53 Закону України «Про господарські товариства», чого зроблено не було. Виходячи з цього, позивач вважає, що Фонд державного майна України не мав підстав брати участь у голосуванні з часткою 56,4 відсотки, а частки інших учасників зборів засновників не дозволяли проводити збори з додержанням встановленого законом кворуму. Як зазначено у позові, представник Виробничо-будівельного кооперативу "Прогресс" не міг брати участь у зборах, оскільки не мав відповідної довіреності від кооперативу.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що Фонд державного майна України та товариство покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», виходячи із положень ст.. ст.. 55, 59 Закону України «Про господарські товариства», не набули статусу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива», оскільки відповідного рішення збори засновників останнього не ухвалювали. Тому, суд дійшов до висновку про те, що вказаний у протоколі № 1 від 15.03.2001 р. склад засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»не відповідає дійсному складу учасників товариства, який існував на день проведення зборів. У судовому рішення зазначено, що Виробничо-будівельний кооператив "Прогресс" був представлений на зборах особою, яка не мала на це повноважень. Вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд першої інстанції послався на те, що про порушення своїх прав позивач дізнався 12.05.2005 р., тому позов поданий з додержанням строку позовної давності. У позовних вимогах про скасування протоколу зборів відмовлено з посиланням на неправильне обрання позивачем способу захисту своїх прав.
Апеляційна інстанція вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законодавства, про що свідчить наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива» є господарським товариством, частка держави у статутному фонді, якого ставить 56,4 відсотки. Формування частки статного фонду товариства саме за рахунок державних коштів підтверджується довідкою Відкритого акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", яка ніким із учасників судового процесу не спростована. За актом від 09.06.2000 р. Відкрите акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" здійснило передачу Фонду державного майна України частки у розмірі 56,4 відсотків статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива», яка належить державі. Як зазначено у пункті 1 цього документу, вартість вказаної частки вилучена при приватизації з вартості майнового комплексу орендного підприємства "Металургійний комбінат "Азовсталь", тобто залишилась у державній власності. Цей факт ніхто із учасників судового процесу також не спростував.
Передача частки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива», що належить державі, Фонду державного майна України відповідає положенням ст. 2 Декрету Кабінету України «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств», згідно до якої правонаступниками державних підприємств стосовно суб’єктів підприємницької діяльності створених за їх участю зі змішаною формою власності, є державні органи приватизації. Крім того, пунктом «г»частини 1 ст. 7 Закону України «Про управління об’єктами державної власності»також передбачено, що Фонд державного майна України є правонаступником державних внесків до статутного фонду недержавних суб’єктів господарювання.
Таким чином, Фонд державного майна України набув прав учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»з часткою, що дорівнює 56,4 відсотки статутного фонду, в порядку правонаступництва, яке виникло безпосередньо із закону. Юридичною сутністю ситуації, що розглядається, є заміна суб’єкту господарювання, який не міг виступати засновником господарського товариства з державною часткою у статутному фонді, на орган приватизації, до компетенції якого законодавство відносить відповідні повноваження. Що ж стосується товариства покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива», то воно набуло право на частку державного майна у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»у розмірі 9,8 відсотки на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 31.10.1995 р., укладеного за законодавством про приватизацію.
В рішенні суду першої інстанції визнано, що Фонду державного майна України і товариству покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива»належить відповідно 56,4 і 9,8 відсотки у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива». Проте, з посиланням на ст. ст. 55, 59 Закону України «Про господарські товариства», суд дійшов до висновку про те, що набуття права на частку у статутному фонді товариства не означає набуття прав учасника товариства, оскільки це можливо за окремим рішенням зборів засновників. Такий висновок суду суперечить чинному законодавству.
Стаття 55 Закону України «Про господарські товариства»регулює відносини правонаступництва (спадкоємства) у разі реорганізації юридичної особи, учасника товариства або смерті громадянина - учасника товариства. До ситуації, яка є предметом розгляду у даній справі, наведена норма не має ніякого відношення. Адже Фонд державного майна України набув право на частку у розмірі 56,4 відсотки з іншої підстави –відповідно до діючого законодавства. Набуття прав на частку у розмірі 9,8 відсотка товариством покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива»також не пов’язано з обставинами, про які йдеться у частини 1 ст. 55 Закону України «Про господарські товариства». Виходячи із правової природи Товариства з обмеженою відповідальністю, визначеної ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», належність певній особі частки у статутному капіталі, означає, що така особа є учасником товариства, тобто з набуттям частини статутного капіталу набуваються і права учасника господарського товариства даного виду. Тому, окремого рішення засновників щодо включення Фонду державного майна України та товариства покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива»до складу учасників товариства, в даному випадку не вимагалось, оскільки це не передбачене Законом України «Про господарські товариства».
Апеляційна інстанція вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що частки у статутному фонді у розмірі 56,4 відсотки і 9,8 відсотки могли відступатись лише в порядку, встановленому ст. 53 Закону України «Про господарські товариства». У відповідності до пункту 1 частини 2, частини 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права виникають із договорів та інших правочинів, а також безпосередньо із актів цивільного законодавства. Викладене стосується і права володіння часткою у статутному фонді господарського товариства. У випадку, що розглядається, Фонд державного майна України набув частку статутного фонду в силу закону, а товариство покупців членів трудового колективу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перспектива»за договором купівлі-продажу, укладеним за законодавством про приватизацію. Набуття прав учасника господарського товариства у такий спосіб не має відношення до правовідносин, врегульованих ст.. 55 Закону України «Про господарські товариства»але не суперечить діючому законодавству.
Аргументи позову та висновки суду першої інстанції про відсутність у представника Виробничо-будівельного кооперативу "Прогресс" повноважень на участь у спірних зборах засновників, апеляційна інстанція вважає непереконливими. За змістом частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка може діяти від імені юридичної особи, визначається установчими документами. Посадова інструкція голови кооперативу, на яку посилаються позивач і суд першої інстанції, не відноситься до установчих документів. В той же час , згідно до ст. 6.4 статуту Виробничо-будівельного кооперативу "Прогресс" голова кооперативу, який брав участь у зборах, наділений певними представницькими повноваженнями. При цьому, статут не обумовлює виконання таких повноважень наявністю довіреності. Оцінюючи обґрунтованість позову в цій частині, апеляційна інстанція враховує і те, що спірне рішення зборів засновників відповідало б вимогам ст. 59 Закону України «Про господарські товариства»навіть і у тому випадку, якби представник Виробничо-будівельного кооперативу «Прогресс»голосував проти або взагалі не брав участь у голосуванні.
Висновок суду першої інстанції про те, що позов заявлений в межах строку позовної давності, не відповідає фактичним обставинам справи і суперечить закону.
У відповідності до ст. 257 Цивільного кодексу України для вимог, які є предметом спору, встановлено трьохрічний строк позовної давності. В силу частини 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або особу, яка його порушила. Із протоколу зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»№ 1 від 15.03.2001 року вбачається, що голова Виробничо-будівельного кооперативу «Прогресс»брав участь у зборах і голосував за рішення, яке в подальшому кооператив оспорив в господарському суді. Викладене свідчить про те, що про порушення своїх прав позивач довідався або міг довідатись 15.03.2001 р. Втім, позов заявлений тільки у лютому 2008 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності. Аргументи суду першої інстанції відносно того, що зміни до складу засновників, внесені спірним рішенням, не пройшли державної реєстрації і це вплинуло на момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, апеляційна інстанція вважає надуманими. Адже, з дня, коли позивач дізнався про зміст рішення зборів, він мав всі можливості оскаржити його в судовому порядку незалежно від обставин, на які суд першої інстанції послався в своєму рішенні. Наявність поважних причин пропуску строку позовної давності із матеріалів справи не вбачається. Про застосування позовної давності заявлено в поясненнях Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»від 20.05.2008 р. Відповідно до частини 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, рішення зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цегельний завод «Перспектива»оформлене протоколом № 1 від 15.03.2001 р., прийняте з додержанням вимог ст. ст. 59, 60 Закону України «Про господарські товариства». Вказане рішення оспорене в судовому порядку з порушенням строку позовної давності. Враховуючи викладене, правових підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог - частковому скасуванню.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги задовольнити.
Рішення господарського суду від 25.06.2008 р. по справі № 32/42пн частково скасувати.
У задоволенні позову про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальності «Цегельний завод «Перспектива», оформленого протоколом № 1 від 15.03.2001 р. - відмовлено.
В решті частині рішення суду залишити без змін.
Судові витрати покласти на позивача.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 8 прим.
1. позивачу
2. відповідачам
2. третім особам
1. прокурору
1 у справу
1 ДАГС