донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
24.09.2008 р. справа №41/105пн
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: |
|
суддів |
|
за участю представників сторін: |
від позивача: | Колосар М.Є. представник за довір. № б/ н від 22.10.2007 р. - СФГ "Артеміда", с.Покровське, |
від відповідачів: | ПСГП "Чапаєвське", с.Покровське - не з"явився Ковтун І.А. представник за довір. № б/н від 06.08.2008 р. - СГ ТОВ "Ім. Шевченка", с. Покровське, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "ім.Шевченко", с.Покровське Артемівський район Донецької області |
на рішення господарського суду | Донецької області |
від | 31.07.2008 року |
по справі | № 41/105пн |
за позовом | Селянського фермерського господарства "Артеміда", с.Покровське Артемівський район Донецької області |
до | 1) Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське", с.Покровське Артемівський район Донецької області 2) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", с. Покровське, Артемівський район Донецької області |
про | заборону користуватися земельними ділянками загальною площею 321,109 га, що розташовані на території Покровської селищної ради (с. Покровське Артемівського району Донецької області) та перебувають в оренді позивача; вилучення з незаконного володіння відповідачів земельні ділянки загальною площею 321,109 га, розташовані на території Покровської селищної ради (с. Покровське Артемівського району Донецької області) та перебувають в оренді позивача без відшкодування відповідачам затрат за час незаконного користування землею, в тому числі витрат, пов'язаних з вирощуванням сільськогосподарських культур |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 31.07.2008 р. позовні вимоги задоволені.
Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" подана апеляційна скарга, в якій йдеться про скасування судового рішення з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Приватне сільськогосподарське підприємство "Чапаєвське" належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи. Проте, в судове засідання представник підприємства не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення справи розглядом не заявляв. Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.
Селянське фермерське господарство "Артеміда", вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Позивач, Селянське фермерське господарство "Артеміда", звернулось до господарського суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Чапаєвське" та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка", в якому вимагає заборонити відповідачам користуватись земельними ділянками загальною площею 297,797 га, що розташовані на території Покровської селищної ради (с. Покровське Артемівського району Донецької області) та перебувають в оренді позивача, а також вилучити вказані земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів без відшкодування відповідачам витрат за час незаконного володіння землею.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на ст. 386, 397 Цивільного кодексу України, ст. 212 Земельного кодексу України, ст. 1, 22 Закону України «Про оренду землі». Як зазначено у позові, позивач є орендарем спірних земельних ділянок відповідно до договорів оренди, укладених між ним і фізичними особами –власниками землі. Проте, відповідачі незаконно займають земельні ділянки позивача і використовують їх у власній господарській діяльності.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що у відповідачів немає законних підстав для користування спірними земельними ділянками.
Апеляційна інстанція вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи і ухвалив рішення, яке суперечить нормам матеріального права, про що свідчить наступне.
Позивач звернувся до суду з віндікаційним позовом, тому у відповідності до ст. 387 Цивільного кодексу України, повинен був довести не лише наявність у нього речового права на спірні земельні ділянки, а й незаконність володіння цими земельними ділянками відповідачами. Проте, таких доказів суду першої інстанції не надавалось, а висновки суду з цього приводу суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, виходячи із змісту наведеної правової норми, під незаконним володінням слід розуміти усяке фактичне володіння майном, якщо воно не має правової підстави, або правова підстава відпала, чи є недійсною. Між тим, як вбачається із матеріалів справи, спірні земельні ділянки знаходяться у володінні Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «ім.. Шевченка»на підставі договорів оренди земельної частки (паю), укладених з фізичними особами –власниками землі. Правовою підставою для укладання зазначених договорів є абзац перший розділу IX Закону України «Про оренду землі», пункт 1 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки»від 03.12.1999 № 1529/99. Згідно до цих нормативно-правових актів громадяни –власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) можуть до виділення земельних ділянок в натурі укладати договора оренди земель сільськогосподарського призначення. Підприємства, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, в свою чергу, зобов’язані укладати такі договори. Договори, укладені між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" і власником земельних часток (паїв), зареєстровані, згідно до Порядку державної реєстрації договорів оренди землі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073, термін дії їх не сплинув, сторонами вони не припинялись і в установленому законом порядку недійсними не визнавались. Викладене підтверджується довідкою виконавчого комітету Покровської сільської ради Артемівського району Донецької області від 10.07.2008 р. № 702.
Наведені обставини свідчать про наявність правових підстав для володіння землею Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка".
Доводи позивача та висновки суду першої інстанції про те, що договори оренди земельної частки (паю) укладені з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка". після виділення землі в натурі і видачі власникам землі державного акту про право власності припинили свою дію у відповідності до ст. 607 Цивільного кодексу України є юридично неспроможними з таких причин.
Правова норма, на яку послався місцевий господарський суд передбачає припинення зобов’язання, у зв’язку з неможливістю його виконання, за яку жодна із сторін не відповідає. Але, сторони за договорами оренди земельної частки (паю) про неможливість виконання зобов’язань не заявляли і питання про припинення договірних відносин з цієї підстави не ставили. Незважаючи на це, суд першої інстанції своїм рішенням фактично припинив дію чинних договорів, чим перевищив надані йому законом повноваження і порушив вимоги ст. 651 Цивільного кодексу України.
Під час вирішення спору, судом першої інстанції не враховано, що питання про подальшу долю договорів оренди земельних часток (паїв) після виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) чітко врегульоване розділом IX Закону України «Про оренду землі». Згідно до положень вказаного розділу такі договора переукладаються відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих само умовах, що і раніш укладені і можуть бути змінені лише за згодою сторін. Припинення дії договорів оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом. Аналіз змісту наведеної норми дозволяє дійти до висновку про те, що одержання власником землі державного акту на право власності на землю, після її виділення в натурі (на місцевості), не є підставою для автоматичного припинення дії договорів оренди земельних часток (паїв), оскільки таких правових наслідків закон не передбачає. У випадку, що розглядається, власники землі повинні були врегулювати свої взаємовідносини з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" або шляхом переукладання договорів або шляхом їх припинення з підстав визначених законодавством. Оскільки такого не відбулось, правовідносини за договорами оренди земельних часток (паїв) між власниками землі- фізичними особами та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" продовжуються і останнє має право використовувати спірні земельні ділянки у власній господарській діяльності, в тому числі і шляхом укладання з Приватним сільськогосподарським підприємством "Чапаєвське" договору про спільне вирощування сільськогосподарських культур. Апеляційна інстанція також зазначає, що розділ IX Закону України «Про оренду землі»не містить конкретного строку, в який договори оренди земельних часток (паїв) повинні бути переукладені, тому власники землі і Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Ім. Шевченка" не позбавлені такої можливлсті.
Твердження позивача про те, що спірні земельні ділянки займаються відповідачами самовільно і це тягне наслідки, передбачені ст. 212 Земельного кодексу України, також необґрунтовані. Адже, згідно до ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною землі»самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутністю відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про їх передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутністю вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними. У випадку, що розглядається, земельні ділянки займались на підставі чинних правочинів, тобто не самовільно.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція вважає, що позовні вимоги суперечать законодавству, тому у суда першої інстанції не було правових підстав для їх задоволення.
За таких обставин, апеляційна скарга в частині вимог про скасування рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню. Вимогу заявника про припинення провадження у справі апеляційна інстанція вважає необґрунтованою, тому за результатами апеляційного провадження приймає рішення по суті спору.
Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 31.07.2008 р. у справі № 41/105пн –скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Головуючий
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
2. відповідачам
1 у справу
1 ДАГС