РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 122/9677/2012Головуючий суду першої інстанції:Кучеренко Н.В.
№ провадження: 22-ц/190/2682/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.
"22" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Горбань В.В.
Суддів:Летягіної О.В., Павловської І.Г.
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року,
ВСТАНОВИЛА:
19 листопада 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги мотивовані тим, що з 18.04.2011 року вона була прийнята на роботу до ПАТ «Сімкомунсервіс» на посаду економіста за сумісництвом. 01.10.2012 року позивачка звільнилася з роботи за власним бажанням. Зазначає, що підставою для звільнення було те, що відповідачем систематично порушувалися строки виплати заробітної плати. На час звільнення відповідачем не було проведено з нею остаточного розрахунку за період з 01.02.2012 року по 01.10.2012 року у сумі 10 176,29 грн., що підтверджується довідкою підприємства. На неодноразові звернення до відповідача з приводу виплати заробітної плати, відповідач не реагує. Уточнивши позовні вимоги під час розгляду справи, ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості за затримку розрахунку за період з 01.10.2012 року по 18.12.2012 року, виходячи з середньоденного заробітку позивачки на підприємстві - 98,62 грн., тобто за 56 днів у сумі - 5522,72 грн., оскільки 18.12.2012 року підприємством їй було виплачено заборгованість по заробітній платі у сумі 10 176,29 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» на користь ОСОБА_6 середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.10.2012 року по 18.12.2012 року у розмірі 5522 грн. 72 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» на користь держави суму судового збору у розмірі 229 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі ПрАТ «Сімкомунсервіс» просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають суттєве значення для розгляду справи, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення позивачки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що з вини відповідача ПрАТ «Сімкомунсервіс» позивачці ОСОБА_6 в день звільнення не було сплачено усіх сум, належних їй при звільненні.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що 01.10.2012 року ОСОБА_6 звільнено з роботи з посади економіста за статтею 38 КЗпП України. При звільненні в порушення вимог статті 116 КЗпП України з позивачкою не проведено повного розрахунку.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, які містяться в п. 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні останнього до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що на час звільнення у відповідача перед позивачкою існувала заборгованість з нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в загальному розмірі 10179 грн. 29 коп. (а.с. 14-15). Заборгованість з заробітної плати була виплачена позивачці в повному обсязі -18.12.2012 року, що не оспорюється відповідачем.
З аналізу норми ст. 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку, слідує, що підставою такої відповідальності є, по-перше, факт порушення власником строків розрахунку під час звільнення (ст. 116 КЗпП ) та, по друге, вина власника.
Зазначені вимоги були враховані судом під час ухвалення рішення на підставі ст. 117 КЗпП України.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, виходячи з правил ст. 117 КЗпП України та встановивши факт невиконання відповідачем ПрАТ «Сімкомунсервіс» з його вини обов'язку щодо строків розрахунку під час звільнення позивача, передбачених трудовим законодавством, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Разом з тим, вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться в пункті 6 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" Пленуму Верховного Суду України, що суд, задовольняючи вимоги про оплату праці, має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справлення і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку та інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції при визначенні суми, яка підлягає стягненню з відповідача, в резолютивній частині не зазначив, що вона підлягає стягненню без утримання обов'язкових платежів та податків, тому рішення суду на підставі ст. 309 ЦПК України підлягає зміні з доповненням резолютивної частини рішення, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку стягнута без утримання обов'язкових платежів та податків.
Відповідно до вимог частини 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Всупереч вимогам статті 60 ЦПК України ПрАТ «Сімкомунсервіс» не надав доказів, які могли б спростувати висновки суду.
Так, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи колегія суддів до уваги взяти не може, оскільки судом першої інстанції фактичні обставини з'ясовані повно та всебічно і висновки суду відповідають встановленим фактам.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, тому не можуть бути визнані обґрунтованими.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що повний розрахунок при звільненні позивачки не був проведений відповідачем у зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках підприємства та тяжким фінансовим становищем підприємства, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначені обставини були предметом дослідження і оцінки суду першої інстанції і в рішенні суду наведені висновки щодо їх необґрунтованості. При цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що сам по собі факт відсутності коштів у роботодавця не виключає його відповідальність. Наявність у відповідача дебіторської та кредиторської заборгованості також не може бути підставою для звільнення його від відповідальності.
Довід скарги про те, що позивачка після звільнення працювала на іншому підприємстві, де отримувала заробітну плату, що виключає застосування положень ст. 117 КЗпП України, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, а саме ст. 117 КЗпП України.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що судом середньоденна (годинна) заробітна плата повинна визначатися з урахуванням страхових внесків та податків, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні пунктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. Саме з правил цього Порядку виходив суд першої інстанції при визначенні середнього заробітку позивачки, що також підтверджується довідкою ПрАТ «Сімкомунсервіс», яка знаходиться в матеріалах справи (а.с. 16).
Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів, наданих сторонами в порядку правил ст.ст. 10, 11, 60, 212 ЦПК України.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Сімкомунсервіс» задовольнити частково.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18 лютого 2013 року змінити, доповнивши резолютивну частину рішення, зазначивши, що сума середнього заробітку за затримку розрахунку стягнута без утримання обов'язкових платежів та податків.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.
Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Горбань В.В. Летягіна О.В. Павловська І.Г.