ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "03" жовтня 2008 р.                                                                   Справа № 6/194

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А.Д., при секретарі Байталюку В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

ЗАТ Спеціалізованого підприємства підрядних робіт «Сансервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача –не з’явився;

від відповідача –Маніліч Л.І.,

В С Т А Н О В И В :

ЗАТ Спеціалізоване підприємство підрядних робіт “Сансервіс”, звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.07.2007 № 298402152/1, № 298403152/1, № 298404152/1, № 298405152/1, № 1298405152/35 ск та № 298402152/35ск, якими застосовано штрафні санкції по сплаті узгодженого податкового зобов’язання з податку з власників транспортних засобів, по податку на додану вартість та по платі за землю на суми податків, які виникли з 30.09.2002 по 30.09.2003.

Позов мотивується тим, що штрафні санкції застосовані відповідачем у порушення вимог чинного законодавства, оскільки штраф, передбачений підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (далі –Закон № 2181), згідно статті 239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарською санкцією, яка відповідно до статті 250 вказаного кодексу застосовується до суб’єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення. Однак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті після 6-місячного терміну, встановленого статтею 250 Господарського кодексу України, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач, проти позову заперечує з підстав, викладених у його запереченнях на позов.

Враховуючи, що позивач неодноразово без поважних причин не забезпечував явку свого представника в судовому засіданні, та керуючись статтею 122 КАС України, суд вважає необхідним розглянути спір по суті.

У судовому засіданні представник  відповідача  пояснила, що оскаржуванні рішення відповідачем булі прийняті обґрунтовано, оскільки позивач допустив несвоєчасну сплату узгодженої сумі податкового зобов’язання.

Дослідивши матеріали справи проаналізувавши законодавство. яке регулює спірні правовідносини та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову з наступних підстав.

В преамбулі Закону № 2181-III вказано, що він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. Також він встановлює спеціальний порядок нарахування, оскарження нарахування, процедуру сплати та примусового стягнення, яка може застосовуватися лише щодо податків і зборів (обов'язкових платежів), сплата яких передбачена Законами з питань оподаткування.

Згідно пункту 1.11 статті 1 Закону № 2181-ІІІ податкова декларація, розрахунок (далі –податкова декларація) –документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Відповідно до пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону визначено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), –протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), –протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.1.4 цього пункту, –протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

У відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищезазначеного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, –у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних  за  останнім   днем   граничного   строку  сплати  узгодженої  суми і податкового зобов'язання, –у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, –у розмірі 50 % погашеної суми податкового боргу.

При цьому платник податку сплачує лише один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.  

Підпунктом 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що у разі коли податкове зобов'язання було нараховане податковим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 15.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні податкового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів від дня узгодження податкового зобов'язання. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визнання боргу безнадійним.

Правовий аналіз приведених вище законодавчих норм свідчить про те, що підпункт 15.1.1 пункту 15.1 та підпункт 15.2.1 пункту 15.2 статті 15 Закону № 2181-ІІІ стосується лише строку (1095 днів) визначення та стягнення податкових зобов’язань платників податків податковими органами у випадках, передбачених підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 названого закону, в тому числі у разі  неподання платником податків у встановлені строки податкових декларацій.

З акту перевірки ДПІ  у м. Чернівці від 26.02.2007, на підставі якого були прийняті оскаржувані рішення, вбачається, що податкові зобов’язання відповідача ним були самостійного узгоджені, а тому на застосування передбачених підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 штрафних санкцій за порушення граничних термінів їх сплати строк давності законодавцем не передбачений.

В цьому контексті суд зазначає, що оскільки зазначені рішення відповідачем прийняті у зв’язку з несвоєчасною сплатою позивачем узгодженої суми податкового зобов’язання,  письмове та усне посилання позивача на порушення відповідачем ст. 257 Цивільного кодексу України та ст. 250 Господарського кодексу України є безпідставними.

У даному випадку визначальним моментом для прийняття рішень, що є предметом даного спору, являється факт порушення позивачем строку сплати узгоджених податкових зобов'язань. Тому будь-які процедурні порушення з боку ДПІ у м. Чернівці, в тому числі і ті, що містяться у позовній заяві, судом взагалі не аналізуються, так як вони не призвели та не могли призвести до прийняття незаконних рішень.

У зв’язку з наведеним, відмовляючи у задоволенні безпідставного позову, у відповідності до  частини 3 статті 94 КАС України здійснені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 89, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.У задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя                                                           А. Паскарь