ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.04.2013 р. Справа №917/284/13-г
за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001
до Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, 39601
про стягнення 480 150,89 грн.
Суддя Сірош Д. М.
Представники:
від позивача: Мельник В. В., довірен. № 14-327 від 16.03.2012 р.
від відповідача: Сиротенко В. В., довірен. б/н від 01.06.2012 р.
У судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.
СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" 480 150,89 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу природного газу № 2323-21 від 30.09 2011 р.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 19/833 від 12.03.2013 р. (вх. № 3605 від 14.03.2013 р.) проти позову заперечує, посилаючись на те, що на момент розгляду даної справи у позивача перед відповідачем існує зустрічна непогашена заборгованість з оплати наданих йому послуг по транспортуванню газу, яка виникла на підставі укладеного між сторонами Договору про надання послуг з транспортування природного газу № 14/3414/12 від 05.06.2012 р.
Крім того, зазначає, що підставою для розрахунків за газ є підписані сторонами акти приймання-передачі, зокрема, газ отриманий у жовтні 2011 р. був оформлений актом приймання-передачі 21.12.2011 р., газ отриманий у лютому 2012 р. - 30.06.2012 р., а сам акт надійшов до ПАТ "Кременчукгаз" 17.08.2012 р.
Таким чином, відповідач вважає, що зобов'язання з проведення остаточних розрахунків за газ, отриманий в жовтні 2011 р., виникли у ПАТ "Кременчукгаз" з 21.12.2011 р., а за газ, отриманий у лютому 2012 р. - з 17.08.2012 р.
Також відповідач вказує, що розрахунки за газ отриманий у жовтні 2011 р. на суму 3 135 735,18 грн., у грудні 2011 р. на суму 980 234,17 грн. та у січні 2012 р. на суму 1 552 196,94 грн. проводилися на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ за рахунок коштів загального фонду державного бюджету № 2646/н від 16.11.2011 р., № 110 від 18.01.2012 р. та № 604 від 20.02.2012 р., підписаних уповноваженими представниками Головного фінансового управління Полтавської облдержадміністрації, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а не на умовах укладеного договору.
Отже, відповідач стверджує, що підписанням вищевказаних спільних протокольних рішень, позивач погодився на отримання оплати за переданий відповідачу за договором природний газ за рахунок коштів виділених з загального фонду державного бюджету, а не за рахунок коштів відповідача, тим самим вчинив письмовий правочин, яким змінено, вчинено, визначені договором, джерела, строк та порядок розрахунків.
З огляду на вищевикладене відповідач вважає безпідставним нарахування 3% річних, інфляційних та пені у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань.
Крім того, відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 3606 від 14.03.2013 р.) щодо стягнення пені за період з 10.11.2011 р. по 06.02.2012 р., оскільки позивач звернувся з позовом до суду 06.02.2013 р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
30 вересня 2011 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України"
(Постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Кременчукгаз" (Покупець) був укладений договір № 2323-21 купівлі-продажу природного газу (а. с. 9-13).
Відповідно до п. 11 договору Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, надалі - газ, для реалізації населенню, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011 р. по 31 грудня 2012 р. газ в обсязі до 167 179,00 тис. куб. м.
На виконання п.2.1 договору, позивач поставив протягом жовтня 2011 - лютого 2012 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 32 132 708,87 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 21.10.11 р. на суму 3 716 739,88 грн., від 30.11.11 на суму 5 642 178,48 грн., від 31.12.11 на суму 5 836 572,66 грн., від 31.01.12 на суму 7 974 103,26 грн. та від 29.02.12 на суму 8 963 114,59 грн. (копії в матеріалах справи).
Таким чином позивачем передано відповідачу природний газ на загальну суму
32 132 708,87 грн.
Пунктом 6.1 та 6.2. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
В порушення умов договору відповідачем невчасно проводились розрахунки за поставлений природний газ, що підтверджується сальдо по підприємству та випискою по операціях по підприємству (а. с. 21-25).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.
Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки природного газу.
Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України оплатив отриманий товар з порушенням встановлених у договорі строків.
Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п. 6.1. та 6.2 цього договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 10.11.2011 р. по 03.07.2012 р. в сумі 340 890,71 грн. (а. с. 26 - 28).
Відповідач подав суду заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені за період з 10.11.2011р. по 06.02.2012 р., оскільки позивач звернувся з позовом 06.02.2013р.
Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.
Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Згідно поштового штемпелю на конверті, позовна заява подана позивачем 06.02.2013р.
Отже, з урахуванням заяви про застосування строку позовної давності, суд відмовляє позивачу в стягненні пені за період з 10.11.2011р. по 06.02.2012 р. в сумі 126 408,43 грн.
За зобов'язаннями, які виникли в грудні 2011 р. суд задовольняє позовні вимоги стягнення пені за період з 07.02.2012 р. по 13.02.2012 р. в сумі 2 527,98 грн.
Перевіривши наданий розрахунок, суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив початок строку нарахування пені - 3 10.02.2012 р. за зобов'язаннями, які виникли у січні 2012р. та з 10.03.2012 р. - за зобов'язаннями лютого 2012 року, оскільки 10 число - це останній день для здійснення розрахунків.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на вищевикладене у відповідача виникло права на нарахування пені з 11.02.2012 р. та з 11.03.2012 р. відповідно.
За перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Еліт 8.1.5" до стягнення підлягає пеня в сумі 204 781,45 грн. за період з 11.02.2012 р. по 03.07.2012 р.
Всього, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 204 781,45 грн. (2 527,98 грн. за зобов'язаннями, які виникли в грудні 2011 р. та 204 781,45 грн. - за зобов'язаннями січня-лютого 2012 р.).
Крім того, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Враховуючи початок прострочення оплати з 11.11.2011 р., 11.12.2011 р., 11.01.2012 р., 11.02.2012 р. та з 11.03.2012 р. відповідно, за перерахунком здійсненим судом до стягнення підлягає 3% річних в сумі 64 025,22 грн. за період з 11.11.2011 р. по 03.07.2012 р.
В частині стягнення інфляційних в сумі 72 648,13 грн. суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині в повному обсязі.
Посилання відповідача на скрутне фінансове становище підприємства суд до уваги не приймає, виходячи з наступного:
Згідно ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Крім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Посилання відповідача на заборгованість позивача по договору про надання послуг з транспортування природного газу від 05.06.2012 р. № 14/3414/12, як на підставу не проведення своєчасних розрахунків з позивачем, судом відхиляється, оскільки вказаний договір немає жодного відношення до правовідносин між сторонами по договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 2326-21.
Суд також відхиляє твердження відповідача про те, що розрахунки за газ, отриманий у жовтні 2011 р., у грудні 2011 р. та у січні 2012 р. проводилися на підставі спільних протокольних рішень, а не на умовах укладеного сторонами договору купівлі-продажу газу № 2323-21 від 30.09 2011 р., оскільки доказів внесення змін до договору купівлі-продажу від 30.09.2011 р. № 2323-21, або його розірвання суду не надано, протокольні рішення не містять будь-яких посилань на договір № 2323-21 від 30.09.2011 р.
Також, суд не погоджується з відповідачем стосовно того, що зобов'язання з проведення остаточних розрахунків за газ, отриманий в жовтні 2011 р., виникли у ПАТ "Кременчукгаз" з 21.12.2011 р., а за газ, отриманий у лютому 2012 р. - з 17.08.2012 р. (з моменту отримання акту від 30.06.2012 р.), оскільки в договорі від 30.09.2011 р. № 2323-21 (п. п. 6.1, 6.2.) сторонами погоджений порядок розрахунків за газ - виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Судовий збір згідно до ст. 49 ГПК України покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32-33, 43-44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз", пров. Героїв Бреста, 46, м. Кременчук, 39601, Код ЄДРПОУ 03351734) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) - 72648,13 грн. інфляційних, 64 025,22 грн. - 3 % річних, 204781,45 грн. пені, 6829,10 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Суддя Сірош Д. М.
Повне рішення складено: 30.04.2013 р.