ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" жовтня 2008 р. Справа № 07/2876
За позовом приватного сільськогосподарського підприємства „Галече”
до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі
до головного управління Державного казначейства України в Черкаській області
про відшкодування 28521грн. 03коп. збитків та 30000грн. моральної шкоди
Суддя Дорошенко М.В.
Секретар судового засідання Ковба І.М.
Представники сторін:
від позивача: Кузьмич Я.В. –за довіреністю від 10.07.2008р.;
від першого відповідача: Липовий В.П. –за довіреністю від 28.08.2008р.
від другого відповідача: Коваленко А.П. –за довіреністю від 16.04.2008р.
Заявлено позов про відшкодування 30000грн. збитків у вигляді витрат на придбання пального для автомобіля, який використовувався позивачем для поїздок на судові засідання до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, Вищого господарського суду України, до адвоката, Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції, державної податкової адміністрації у Черкаській області, прокуратури, у зв’язку із здійсненням позивачем заходів щодо захисту своїх прав, порушених неправомірними рішеннями Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції, а також про відшкодування моральної шкоди у сумі 30000грн., завданої позивачу такими неправомірними рішеннями.
Заявою від 10.07.2008р. позивач зменшив розмір заявленої до відшкодування суми збитків до 28521грн. 03коп.
У засіданні суду представник позивача підтримав позов з урахуванням заяви від 10.07.2008р. про зменшення розміру суми збитків.
Перший відповідач проти позову заперечив, вказавши при цьому на відсутність достатніх доказів на підтвердження завданих позивачу матеріальних збитків та заподіяння йому моральної шкоди.
Крім того, перший відповідач вказав на свою непричетність до дій Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції.
Другий відповідач проти позову також заперечив з підстав бездоказовості завдання позивачу матеріальних збитків та заподіяння йому моральної шкоди і при цьому вказав на пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.
У засіданні суду представники відповідачів підтримали заперечення проти позову.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
У січні, лютому 2004р. Звенигородською об’єднаною державною податковою інспекцією була проведена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання ним вимог податкового та валютного законодавства за період діяльності з 01.01.2001р. по 01.01.2004р., за результатами якої був складений акт від 16.02.2004р. №153/26-121.
На підставі акту від 16.02.2004р. №153/26-121 Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція прийняла податкове повідомлення –рішення від 17.02.2004р. №0000022601/0, яким визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 242401грн. 79коп., у тому числі 160307грн. 12коп. основного платежу і 82094грн. 67коп. штрафних (фінансових) санкцій.
1 березня 2004р. позивач подав до Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції скаргу на її податкове повідомлення –рішення від 17.02.2004р. №0000022601/0.
Рішенням від 16.03.2004р. №2267/31-022 термін розгляду скарги позивача на податкове повідомлення –рішення від 17.02.2004р. №0000022601/0 був продовжений до 14.05.2004р.
Рішенням від 13.05.2004р. №3479/31-028 Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення –рішення від 17.02.2004р. №0000022601/0 без змін.
17 травня 2004р. Звенигородська об’єднана державна податкова інспекція прийняла повторне податкове повідомлення –рішення №0000022601/1, яким заново визначила позивачу податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 242401грн. 79коп., у тому числі 160307грн. 12коп. основного платежу і 82094грн. 67коп. штрафних (фінансових) санкцій.
Позивач оскаржив податкове повідомлення –рішення Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004р. №0000022601/1 до державної податкової адміністрації в Черкаській області, подавши їй скаргу від 24.05.2004р. №56.
Рішенням від 02.06.2004р. державна податкова адміністрація в Черкаській області продовжила термін розгляду скарги позивача до 26.07.2004р.
Рішенням від 05.07.2004р. №8624/25-010 державна податкова адміністрація в Черкаській області визнала первинну скаргу позивача від 01.03.2004р. на податкове повідомлення –рішення від 17.02.2004р. №0000022601/0 задоволеною у зв’язку з порушенням Звенигородською об’єднаною державною податковою інспекцією встановленого терміну її розгляду.
У червні 2004р. приватне сільськогосподарське підприємство „Галече” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004р.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 23.09.2004р. у справі №09/1926 позов приватного сільськогосподарського підприємства „Галече” про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004р. був задоволений повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004р. у справі №09/1926 апеляційна скарга Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Черкаської області від 23.09.2004р. була залишена без задоволення, а саме це рішення без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.02.2005р. скарга Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004р. у справі №09/1926 була повернута скаржнику.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.05.2005р. Звенигородській об’єднаній державній податковій інспекції було відновлено строк на подання касаційної скарги на рішення господарського суду Черкаської області від 23.09.2004р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004р. у справі №09/1926 і прийнято таку скаргу до розгляду.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2005р. касаційну скаргу Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції на рішення господарського суду Черкаської області від 23.09.2004р. та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004р. у справі №09/1926 було передано Вищому адміністративному суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.02.2007р. було відкрите касаційне провадження у справі №09/1926.
Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 20.03.2007р. у справі №09/1926 було замінено відповідача Звенигородську об’єднану державну податкову інспекцію на її правонаступника –державну податкову інспекцію у Катеринопільському районі, касаційна скарга цієї податкової інспекції була залишена без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 23.09.2004р. та постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.11.2004р. - без змін.
Частина 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками визначає:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Моральною шкодою для юридичної особи згідно з ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України є приниження її ділової репутації 1.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
при задоволенні позову - на відповідача;
при відмові в позові - на позивача;
при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підтвердження заподіяння позивачу неправомірними рішеннями Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції збитків у сумі 28521грн. 03коп. він надав:
- договір від 20.10.2004р. на оренду позивачем у приватної особи Гаркавого Валентина Володимировича автомобіля ВАЗ 2107 з державним номерним знаком Б 5333 ЧК,;
- подорожні листи цього автомобіля: від 12 жовтня 2004р. №0915548, від 21 жовтня 2004р. №0915549, від 24 жовтня 2004р. №0915550, від 27 жовтня 2004р. №0915551, від 29 жовтня 2004р. №0915552, від 1 листопада 2004р. №0915553, від 3 листопада 2004р. №0915592, від 6 листопада 2004р. №0915554, від 15 листопада 2004р. №0915556, від 18 листопада 2004р. №0915555, від 21 листопада 2004р. №0915557, від 25 листопада 2004р. №0915559, від 29 листопада 2004р. №0915560, від 30 листопада 2004р. №0915561, від 8 грудня 2004р. №0915562, від 9 грудня 2004р. №0915563, від 10 грудня 2004р. №0915564, від 12 грудня 2004р. №0915565, від 17 грудня 2004р. №0915566, від 18 грудня 2004р. №0915567, від 19 грудня 2004р. №0915568, від 27 грудня 2004р. №0915569, від 30 грудня 2004р. №0915570 з відмітками у них про здійсненні поїздки за маршрутами с. Єрки –м. Київ, по м. Києву та м. Київ –с. Єрки;
- касові чеки з автозаправних станцій на придбання бензину в період з 12.10.2004р. по 10.06.2006р.
За оцінкою суду з перелічених вище доказів не вбачається причинного зв’язку між неправомірним податковим повідомленням - рішенням Звенигородської об’єднаної державної податкової інспекції від 17.05.2004р. №0000022601/1 та витратами позивача на придбання бензину для здійснення ним поїздок до тих осіб і державних установ, про які він вказав, та необхідності таких поїздок.
На день подання позивачем позову –09.06.2008р. встановлений ст. 257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності щодо вимог позивача про відшкодування збитків, завданих йому до 09.06.2005р., дійсно сплив і позивач при цьому не назвав причин пропущення ним позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 цього ж Кодексу є підставою для відмови у позові у відповідній частині вимог.
Крім того, витрати позивача, пов’язані з розглядом справи №09/1926 у судах, згідно з приведеними вище нормами із Господарського процесуального кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України відносяться до складу судових витрат, розподіл яких має здійснюватися судами при вирішенні названої справи, а не у порядку відшкодування збитків.
За таких обставин позов задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:
У позові до державної податкової інспекції у Катеринопільському районі відмовити повністю.
У позові до головного управління Державного казначейства України в Черкаській області відмовити повністю.
Це рішення може бути оскаржене до Київського міжобласного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
СУДДЯ Дорошенко М.В.