ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
_________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"08" жовтня 2008 р. | Справа № 6/4713 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Російське науково-виробниче підприємство фірма"Параллакс" м. Київ
до Державного підприємства Науково-технічний комплекс "Завод точної механіки"
м. Кам'янець-Подільський
про стягнення 369 057,08 грн.
Суддя
За участю представників сторін:
від позивача - Каменчук В.О. –за довіреністю №1/259 від 16.09.2008р.
від відповідача –Гораш О.О. –за довіреністю №08-26 від 11.01.2008р.
Суть спору:
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 296790,60 грн. як сума попередньої оплати за договором поставки продукції №25 від 19.12.2000р. (продовжено до 31.12.2008р. згідно додаткової угоди) за непоставлену відповідачем продукцію, а також 66777,89 грн. пені, 3% річних в сумі 1097,72 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 4390,87 грн., посилаючись на умови договору, ст.ст. 526,530,536,625,693,712,1048,1054,1057,1214 ЦК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить суд про задоволення позовних вимог, оскільки вони підтверджені поданими доказами.
Представник відповідача в судовому засіданні та у поданому суду письмовому відзиві №1/230 від 08.10.2008р. позовні вимоги визнав в повному обсязі. Несплату заборгованості пояснив важким матеріальним становищем на підприємстві та вказав, що заборгованість найближчим часом погасить в повному обсязі.
Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-російське науково-виробниче підприємство фірма „Паралакс” як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстроване Печерською райдержадміністрацією міста Києва 21.03.1994р. №10701200000001415, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №025379 серія АОО, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки №260 Головного управління статистики в Хмельницькій області.
19.12.2000р. між ДП НТК „Завод точної механіки” м. Кам’янець-Подільський (постачальник) та ТОВ спільного українсько-російського науково-виробничого підприємства фірма „Параллакс” м. Київ (покупець) укладено договір №25, згідно умов якого відповідач зобов’язувався поставити позивачу продукцію заводу в кількості, асортименті та по ціні, яка зазначена у специфікації №1 (п.п.1.1,1.2 договору), а позивач –провести попередню оплату на розрахунковий рахунок постачальника (п.3.1 договору).
18.10.2007р. сторони підписали додаткову угоду №3 до договору №25 від 19.12.2000р., згідно умов якої строк дії договору продовжено до 31.12.2008р.
На виконання вимог договору, позивач на протязі 2001-2002р. сплатив попередню оплату по договору в сумі 296790,60 грн., що не заперечується відповідачем, проте відповідач взятих зобов’язань по договору не виконав, поставку продукції на вказану суму не провів.
Позивач листами вих.№ 1/179 від 20.06.2008р., №1/196 від 28.06.2008р. , №1/210 від 16.07.2008р. звертався до відповідача із вимогою поставити продукцію не пізніше 7-ми денного терміну з моменту одержання вимоги.
07.07.2008р. відповідач листом №01/07-468 повідомив позивача про неможливість проведення поставки вказаної у специфікації продукції, оскільки заводом така продукція не виробляється.
Оскільки сума попередньої оплати відповідачем не була повернута, а поставка продукції на цю суму не здійснювалась, позивач звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача 296790,60 грн. основного боргу, 66777,89 грн. пені, 3% річних в сумі 1097,72 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 4390,87 грн., всього борг позивача перед відповідачем становить 369 057,08 грн.
Аналізуючи надані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. У відповідності до ст. 11 та ст. 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати борг.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до п.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов’язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст.230 ГК України).
Крім того, п.3 ст. 693 ЦК України передбачено, що суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
При цьому, ст. 536 передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно п.2 ст. 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу), а згідно ст. 1057 ЦК України попередня оплата є комерційним кредитом та до неї застосовуються положення про кредитний договір (ст.ст. 1054-1056 ЦК України).
Пунктом 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення статей про регулювання відносин позики (ст.ст.1046-1053 цього ж Кодексу).
При цьому, ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, крім того, що не виконав взятих зобов’язань по поставці продукції згідно договору №25 від 19.12.2000р. (додаткової угоди №3 від 18.10.2007р.), але й не повернув суму попередньої оплати в розмірі 296790,60 грн.
Тому, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено до стягнення, крім основного боргу в сумі 296790,60 грн., пеню за весь час прострочення в розмірі 66777,89 грн., 3% річних в розмірі 1097,72 грн. та процентів в розмірі 4390,87 грн., що підтверджено поданим в матеріали справи розрахунком.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені доказами, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст.49 ГПК України, витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст.1,2, 44, 49 ,82-84, ст.115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Російського науково-виробничого підприємства фірми „Параллакс” м. Київ до Державного підприємства Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” м. Кам’янець-Подільський про стягнення 369 057,08 грн. задоволити
Стягнути з Державного підприємства Науково-технічний комплекс „Завод точної механіки” м. Кам’янець-Подільський, вул. Годованця,28 (р/рах. №26043345230149, відділення „Промінвестбанку” Кам’янець-Подільський, МФО 315416, код ЗКПО 23831376) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Російського науково-виробничого підприємства фірми „Параллакс” м. Київ, вул. Московська,8 (р/рах №26001301145 в ГОУ „Промінвестбанку” України м. Київ, МФО 300012, код ЗКПО 14351051) 296 790,60 грн. (двісті дев’яносто шість тисяч сімсот дев’яносто гривень 60 коп.) основного боргу, 66777,89 грн. (шістдесят шість тисяч сімсот сімдесят сім гривень 89 коп.) пені, 1097,72 грн. (одна тисяча дев’яносто сім гривень 72 коп.) 3% річних, 4390,87 грн. (чотири тисячі триста дев’яносто гривень 87 коп.) процентів, 3690,57 грн. (три тисячі шістсот дев’яносто гривень 57 коп.) державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Суддя