АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1601/11116/12

Номер провадження 22-ц/786/1716/2013

Головуючий у 1-й інстанції Предоляк О.С.

Доповідач Корнієнко В. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2013 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Корнієнка В.І.,

Суддів: Винниченка Ю.М., Абрамова П.С.,

При секретарі: Коротун І.В.,

розглянула у відкритому судовому засідання в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк», приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки, зобов'язання вчинити певні дії та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2013 року зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» - задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки по договору іпотеки з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстрований в реєстрі за № 10256, а саме:

- житлове приміщення чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., яке належить на праві власності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 12 серпня 2003 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_8, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 2006 року, видане Управлінням житлово-комунальним господарством виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів згідно розпорядження № 20253/1від 14 березня 2006 року.

Встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки до договору іпотеки з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року, шляхом продажу з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Встановлено початкову ціну для реалізації предмету іпотеки по Договору іпотеки з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року, на рівні не нижче 90 відсотків ціни предмету іпотеки, яка буде встановлена суб'єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження.

Кошти, отримані від реалізації предмету іпотеки по договору іпотеки з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року вирішено направити на погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством «Ерсте Банк» по кредитному договору з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року, яка станом на 15 жовтня 2012 року складає 40961 ( сорок тисяч дев'ятсот шістдесят один) долар США 09 центів, з яких:

- заборгованість по кредиту 38517 доларів США 17 центів;

- заборгованість по відсотках 2216 доларів США 17 центів;

- пеня за прострочку по тілу кредиту 97 доларів США 21 цент;

- пеня за прострочку по оплаті відсотків 130 доларів США 54 центи.

Виселено мешканців житлового приміщення чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м., житловою площею 44,8 кв.м., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 12 серпня 2003 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_8, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, без надання іншого житла.

Визнано мешканців житлового приміщення чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76,9 кв.м, житловою площею 44,8 кв.м., ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серії НОМЕР_5, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт серії НОМЕР_6, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт серії НОМЕР_7, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 12 серпня 2003 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1; ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії НОМЕР_8, виданий автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 03 червня 2000 року, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням, чотирьохкімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та є предметом іпотеки по договору іпотеки з фізичною особою № 014/6211/3/20051 від 16 липня 2008 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» 3 219 гривень.

У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила позивач ОСОБА_1, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені нею позовні вимоги у повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги апелянт вмотивовує тим, що суд першої інстанції невірно дійшов висновку про відсутність порушень її прав, як споживача, внаслідок надання банком неповної та недостовірної інформації про сукупну вартість кредиту та абсолютне значення його подорожчання. Також вказувала на неправомірність нарахування судом пені у доларах США та не отримання нею письмової вимоги про сплату кредитної заборгованості, що не було взято судом до уваги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши пояснення позивача, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом першої інстанції вірно встановлено, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, що 16 липня 2008 року між АТ "Ерсте Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Пунктом 1.1 кредитного договору визначено, що кредитор на положеннях та умовах цього договору надає позичальнику кредит в сумі 50 000 доларів США, зі строком користування кредитним коштами до 15 липня 2018 року включно, із сплатою 14, 5 відсотків річних.

Встановлено, що банк виконав зобов'язання шляхом надання кредитних коштів.

Також встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 була ознайомлена в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитними умовами, форми його забезпечення, наявні форми та валюти кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, суми та періоди повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, у тому числі і з боку Банку.

ОСОБА_1 підтвердила згоду на укладення договору своїм підписом. При цьому, ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_1 щодо неповного розуміння або незгоди з частиною умов договору під час його підписання, від неї не надходило.

Матеріалами справи підтверджується, що виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконується сторонами шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено Кредитним договором.

З урахуванням викладеного, вірним є висновок суду з приводу того, що матеріалами справи доведено факт досягнення згоди сторонами всіх істотних умов кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що з метою забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ "Ерсте Банк" по кредитному договору від 16 липня 2008 року між ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 . укладено договір іпотеки. Пунктом 1.2 Договору іпотеки визначено, що предметом іпотеки є нерухоме майно: приміщення чотирьохкімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 76, 9 кв.м. житловою площею 44, 8 кв. м., який належить іпотекодавцям на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14 березня 2006 року, видане Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Кременчуцької міської ради народних депутатів.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції правомірно виходив з наступного.

Статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормою ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві - анкеті ОСОБА_1 вказала про намір отримати у кредит грошові кошти в іноземній валюті - доларах США на поточні потреби, строком на 120 місяців із сплатою 14,50 %. В оферті ОСОБА_1 визначила всі істотні умови майбутнього договору, за яких вона була згодна укласти договір.

В свою чергу ніяких заперечень з приводу умов договору від ОСОБА_1. не було надано, як і обґрунтування наявності якихось перешкод відмовитися від одержання кредиту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, тощо.

У вказаній заяві ОСОБА_1 своїм підписом засвідчила, що перед укладенням кредитного договору ознайомлена з кредитним умовами, зокрема: метою, для якої кредит буде витрачений, наявними формами кредитування та відмінностями між ними, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, формами забезпечення, строком та відсотковою ставкою за кредитом, орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Встановивши, що позивач звернулася до банку за отриманням кредиту та підписала відповідний договір, як фізична особа, яка у відповідності до ст. 30 ЦКУ цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, суд вірно вказав на те, що уклавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти позивач створила для себе обов'язки які зобов'язана виконувати у розумінні ст. 629 ЦКУ, оскільки договір є обов'язковим до виконання сторонами. Позивач, отримуючи кредитні кошти зобов'язалася повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до п. 7.12. позичальник підписом у кредитному договорі засвідчив факт та згоду з умовами даного договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього.

На підставі вищенаведеного, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на невигідних для себе умовах.

Також судом встановлено, що Позивач на момент укладання кредитного договору знав, яку суму в доларах США він повинен буде сплачувати при погашенні кредиту, ця сума залишилась незмінною, і якщо єдиним джерелом отримання іноземної валюти для позивача є придбання її на валютно-обмінному ринку України. ОСОБА_1 погодилася здійснювати погашення відсотків за користування кредитом в іноземній валюті та повернення кредиту в іноземній валюті. Повідомлення позичальника - фізичної особи про умови надання споживчого кредиту (з додатком, яким визначається графік платежів за договором) - є невід'ємною частиною Кредитного договору.

Згідно пункту 3.3 Постанови НБУ № 168 від 10 травня 2007 року визначено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту.

Із змісту повідомлення позичальника фізичної особи встановлено, що розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки наведено в графіку платежів. Кредитним договором визначені комісії банку за здійснення банківських операцій, наведено вичерпний перелік третіх осіб, щодо яких у позичальника виникають фінансові зобов'язання (страхування, послуги нотаріуса, оцінка) та зазначені процентна ставка і метод обчислення процентних доходів. Відповідно до обставин справи, між сторонами укладено договір про надання в кредит грошових коштів в іноземній валюті. Згідно п. 3.8 Постанови НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. У Повідомленні позичальника фізичної особи зазначено, що: у разі надання кредиту в іноземній валюті, валютні ризики під час виконання зобов'язання несе позичальник; витрати, пов'язані з купівлею або продажем валюти здійснюється за рахунок коштів позичальника за тарифами (курсами валюті), що будуть діяти на момент здійснення відповідної операції. Банк визначає валютний курс, відповідно з поточним (готівковим або безготівковим) ринковим курсом. Розмір комісій, який може встановлюватися Банком при конвертації валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом визначається Тарифним комітетом банку.

Відповідно до 19 ЗУ "Про захист прав споживачів", вбачається, що нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Згідно ст. 1 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать торговим та іншим чесним звичаям у господарській діяльності. Недобросовісною конкуренцією є дії у конкуренції, зокрема визначені главами 2 - 4 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України "Про захист економічної конкуренції", державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюються органами Антимонопольного комітету України.

Факт здійснення суб'єктом господарювання недобросовісної конкуренції встановлюється, притягненням до відповідальності визначеної ЗУ "Про захист від недобросовісної конкуренції" органами Антимонопольного комітету України.

Оскільки позивачем не були надані переконливі та належні докази у підтвердження своїх вимог щодо порушення відповідачем вимог законодавства в частині добросовісної конкуренції, суд вірно не знайшов підстав для їх задоволення.

Далі, суд вірно звернув увагу на те, що відповідно до змісту частини 2 ст. 321 ЦК України особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку встановленому законом.

Згідно ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його призначення.

У випадку передачі нерухомого майна в іпотеку - право власності обмежується та надається право користування предметом іпотеки відповідно до цільового призначення предмета іпотеки.

Пунктом 1.4 Договору іпотеки визначено, що на строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавців.

Із змісту ст. 9 ЗУ Про іпотеку" вбачається, що право власності на предмет іпотеки обмежено, шляхом здійснення розпорядження предметом іпотеки виключно за згодою іпотекодержателя.

Пунктом 1.7 договору іпотеки передбачено, що оригінали правовстановлюючих документів на предмет іпотеки передаються іпотекодавцями за актом приймання - передачі на зберігання іпотекодержателю, до повного виконання своїх зобов'язань за кредитним договором.

Звідси, суд правомірно не знайшов підстав для визнання незаконними дій банку щодо зберігання правовстановлюючих документів на предмет іпотеки.

Відповідно до чинного законодавства банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити сукупну вартість кредиту, а також зазначити її в процентному значенні у вигляді реальної процентної ставки.

У Графіку платежів визначена реальна відсоткова ставка на рівні 17,60%. У висновку експерта від 18 лютого 2013 року встановлено, що реальна відсоткова ставка по Кредитному договору становить 17,60%, яка відображена в Додатку № 1 до Кредитного договору (Графіку платежів). В свою чергу, математичний розрахунок реальної відсоткової ставки по Кредитному договору, наданий у висновку експерта від 18 лютого 2013 року обґрунтовано не взятий судом до уваги, як такий, що не має значення для справи.

Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредит з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача зазначивши:- значення процентної ставки; - перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту;- перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб. Зміст договору становлять пункти визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

Висновком експерта встановлено дотримання банком вимог п. 3.1 Постанови № 168, щодо визначення складових сукупної вартості кредиту та відображення детального розпису сукупної вартості кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ЕрстеБанк» суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

У відповідності ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

Згідно п. 5.2 Кредитного договору, позивач ОСОБА_1 зобов'язалася здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу АТ "Ерсте Банк": щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місця, наступного за місяцем отримання кредиту, часткове погашення кредиту згідно з Графіком платежів, наведеним в Додатку № 1 до цього Договору, та остаточне погашення отриманого кредиту до 15 липня 2018 року на рахунок зазначений в п. 4.1 цього Договору; щомісячно, до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, згідно з Графіком платежів, наведеним в Додатку №1 до цього Договору, та при остаточному погашенні кредиту, сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів на рахунок № НОМЕР_4 в ВАТ "Ерсте Банк", МФО 380009.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 прострочила виконання зобов'язання по кредитному договору.

Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено, що за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та комісій, передбачених положеннями цього Договору. Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Станом на 15 жовтня 2012 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору становить 40 961 долара США 09 центів з яких: заборгованість по кредиту 38 517 дол. США 17 центів; заборгованість по відсотках 2 216 дол. США 17 центів; пеня за прострочку по тілу 97 дол. США 21 цент; пеня за прострочку по сплаті відсотків 130 дол. США 54 центи.

Відповідно до ст.. 11 ЗУ "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 35 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. На виконання вимог закону АТ "Ерсте Банк" 24 вересня 2012 року за вих.. № 6.2.0.15.0/546 на адресу реєстрації відповідачів направив лист - вимогу, яка залишилась без відповідного реагування.

Відповідно до обставин справи, кредитний договір та договір іпотеки укладені 16.07.2008 року, тобто до набрання чинності ЗУ № 3795 - VI від 22.09.2011 року "Про іпотеку". До правовідносин по договору іпотеки застосовуються: ст. 109 Житлового кодексу України та ст. 40 ЗУ "Про іпотеку" в редакції, яка діяла, до 22.09.2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 39 ЗУ "Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Статтею 40 ЗУ Про іпотеку визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 109 ЖК України звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового власника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Статтею 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням) свідоцтва про смерть.

Згідно ч.1 ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Статтею 39 ЗУ "Про іпотеку" передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: 1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмету іпотеки; 2) опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; 3) заходи, щодо збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; 4) спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу встановленої ст. 38 цього Закону; 5) пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; 6) початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Частиною 2 ст. 591 ЦК України та ч. 2 ст. 43 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що: початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЗУ "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

На підставі вищенаведеного, доводи апеляційної скарги не підтверджують неправомірність висновків суду належними доказами, оскільки посилання позивача на невідповідність висновків суду обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

Суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

При цьому суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права відповідно до характеру правовідносин, що склалися між сторонами та в межах заявлених позовних вимог.

Посилання ж апелянта на неправомірність нарахування судом пені у доларах США також не спростовують висновків суду, оскільки у даній справі питання про стягнення заборгованості за кредитним договором не вирішувалося.

Окрім того, доводи апелянта щодо не отримання вимоги про повернення кредитних коштів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: листом-вимогою ( а.с. 104 Т-1), який був отриманий боржником згідно повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 105 Т-1) 03 жовтня 2012 року.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303,304,307,308,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1,- відхилити.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25 березня 2013 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : ______ В.І. Корнієнко

Судді: _______Ю.М. Винниченко _______ П.С. Абрамов