ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2013 р. Справа № 918/544/13

за позовом Прокурорам. Кузнецовська в інтересах держави в особі Державного підприємства "НАЕП "Енергоатом" від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до відповідача Кузнецовського міського комунального підприємства

про стягнення в сумі 3 805 822 грн. 20 коп.

Суддя Андрійчук О.В.

Представники:

від позивача : Стрілець В.В., дов. від 15.06.2012 року

від відповідача : Прохорович О.М., дов. № 848 від 28.-05.2012 року

від прокуратури: не з'явився

Статті 20, 22, 91, 93 ГПК України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених ст. 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2013 року прокурор м. Кузнецовська звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (надалі-позивач) до Кузнецовського міського комунального підприємства (надалі-відповідач) про стягнення 3 805 822,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що:

01.10.2002 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі-договір), відповідно до п. 1. якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

За п. 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП «Рівненська АЕС» щомісячно до 25 числа наступного за розрахунковим.

Усупереч зазначену, відповідач не оплатив вартості використаної теплової енергії, отриманої у січні-лютому 2013 року, у результаті чого виникла заборгованість в розмірі 3 744 927,81 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання договірних зобов'язань у порядку, передбаченому п. 7.2.2 договору (з урахуванням змін) та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню в розмірі 50 745,33 грн. та 10 149,06 грн. 3% річних.

В матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 509, 526, 551, 623, 624, 625 ЦК України, ст. ст. 224, 225, 229, 230 ГК України.

Ухвалою суду від 17.04.2013 року порушено провадження, справу призначено до судового розгляду на 23.04.2013 року.

19.04.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній суму заборгованості визнає, зазначає, що у зв'язку із невідповідністю діючих тарифів економічно-обгрунтованим витратам підприємства відбувається накопичення боргів останнього. Зазначає, що оскільки у 2012 році діяльність відповідача було збитковою, відтак стягнення штрафних санкцій призведе до збільшення збитковості підприємства.

У судовому засіданні 23.04.2013 року оголошено перерву до 29.04.2013 року.

29.04.2013 року через службу діловодства господарського суду від відповідача надійшла у порядку ст. 233 ГК України, ст. 83 ГПК України заява про зменшення розміру нарахованої пені.

Оцінивши правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави, дослідивши матеріали справи, перевіривши копії документів на їх відповідність оригіналам, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2002 року між позивачем (енергопостачальна організація) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді (надалі-договір), відповідно до п. 1 якого енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно з п. 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах договору у вигляді води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гаряче водопостачання - протягом року, технологічні потреби.

Відповідно до п. 5.1. договору облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку і розрахунковим способом згідно з додатком № 1.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що позивач щомісячно 2 числа (робочий день після вихідного) подає відповідачу кількість спожитої теплової енергії за звітний період, рахунок для оплати і податкову накладну.

Як встановлено судом із наявних матеріалів справи та пояснень представників сторін, відповідач отримав від позивача рахунки № СП 000008-тв від 31.01.2013 року на суму 2 002 557,03 грн. та № СП000161-тв від 28.02.2013 року на суму 1 742 370,78 грн., всього на суму 3 744 927,81 грн.

За п. 6.2. договору розрахунки за теплову енергію, яка відпускається споживачеві, проводиться на основі рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ВП «Рівненська АЕС» щомісячно до 25 числа наступного за розрахунковим.

Усупереч зазначену, відповідач не оплатив вартості використаної теплової енергії, отриманої у січні-лютому 2013 року, у результаті чого виникла заборгованість в розмірі 3 744 927,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 3 744 927,81 грн.

Крім того, позивач за неналежне виконання договірних зобов'язань у порядку, передбаченому п. 7.2.2 договору (з урахуванням змін) та ст. 625 ЦК України, нарахував пеню в розмірі 50 745,33 грн. та 10 149,06 грн. 3% річних відповідно.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Підпунктом 7.2.2. п. 7.2. договору, з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 06.07.2010 року, за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію споживач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення від суми невиконаних зобов'язань.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

У силу вимог ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1. ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Відповідно до ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перерахувавши розмір пені та 3% річних, суд встановив, що останні підлягають задоволенню у повному обсязі.

У той же час відповідачем подана заява про зменшення розміру пені.

Згідно з п. 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Вказана процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 ЦК України і ст. 233 ГК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора.

Можливість зменшення розміру неустойки передбачена також ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Судом встановлено, що прострочення виконання зобов'язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними (прострочення складає лише два місяці).

Також суд, проаналізувавши причини неналежного виконання зобов'язання, встановив, що відповідач за 2012 рік поніс збитки в розмірі 6 433 000,00 грн., що стверджується звітом про фінансові результати (рядок 225), що вплинуло на можливість виконання ним своїх зобов'язань перед позивачем.

За таких обставин, керуючись ст. 83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 50 745,33 грн. до 30 000,00 грн.

Зважаючи на викладене вбачається, що позивач довів, а відповідач не спростував належними та достатніми доказами погашення заборгованості, відтак суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі п. 3 ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (майдан Незалежності,2, м. Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» 3 744 927,81 грн. основного боргу, 30 000,00 грн. пені, 10 149,06 грн. 3% річних.

3. У задоволенні стягнення 20 745,33 грн. пені відмовити.

4. Стягнути з Кузнецовського міського комунального підприємства (майдан Незалежності,2, м. Кузнецовськ, Рівненська область, код ЄДРПОУ 30536302) в доход Державного бюджету України 68 820,00 грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 29.04.2013 року.

Суддя Андрійчук О.В.