ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2013 року Справа № 913/947/13

Провадження № 30/913/947/13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції, м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 1 343 254,89 грн.

Суддя Голенко І.П.

в присутності представників сторін:

від позивача: Калінін С.В., довіреність № 525/12 від 23.10.2012;

від відповідача: ОСОБА_2, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 951 від 18.11.2010, договір б/н від 01.03.2013 на надання юридичної допомоги,

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 в сумі 1 343 254 грн. 89 коп., яка складається з кредитної заборгованості - 1 270 794 грн. 00 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування коштами - 68 549 грн. 95 коп., пені за порушення строків погашення кредиту - 1847 грн. 25 коп. та пені за порушення строків погашення процентів - 2063 грн. 69 коп.

Позов мотивований фактом невиконання відповідачем умов кредитного договору № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 в частині погашення у встановлені строки суми кредиту та відсотків.

Відповідач у відзиві б/н від 08.04.2013 заперечив проти позову, посилаючись на те, що 07.12.2007 між позивачем та ОСОБА_3, як фізичною особою, укладено кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 (додаткова угода № 1 до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007), відповідно до якого позивач надав ОСОБА_3 споживчий кредит у розмірі 2 500 000 грн., зі сплатою 13,5% річних, у строк по 06.12.2017, у зв'язку з чим даний позов підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Крім того, відповідач зазначає про те, що банк не повідомив про збільшення процентної ставки в порядку передбаченому п. п. 1.4.1.7.1 кредитного договору № 014/52-00/157/Г-1, що також є порушенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

11.04.2013 у судовому засіданні відповідач звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 08.11.2012 у справі № 22ц/1290/6190/12 про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 заявлених до банку про визнання зміни відсоткової ставки за користування кредитом недійсним та покладання зобов'язання здійснити перерахунок, яке було переглянуто у апеляційному порядку. Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 18.02.2013 рішення скасовано та провадження було закрито, оскільки спір мав вирішуватися в порядку господарського судочинства. ОСОБА_3 звернувся з касаційною скаргою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який відкрив провадження у справі. За таких обставин відповідач вважає неможливим розгляд господарським судом даної справи про стягнення заборгованості за кредитним договором до вирішення справи № 22ц/1290/6190/12 судом касаційної інстанції.

За результатами розгляду даного клопотання, враховуючи положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки під неможливістю розглянути дану справу розуміється неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі. Отже, відповідачем не доведено неможливість розгляду даної справи господарським судом до вирішення іншої справи, а тому відсутні підстави для задоволення цього клопотання.

Дослідивши обставини справи, надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

07.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції (далі - банк, кредитор, позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (позичальник, відповідач) укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г, яка належним чином підписана сторонами договору (далі за текстом - генеральна угода).

Відповідно до п. 1.3 статті 1 Статуту (а. с. 45) Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль".

Згідно п. п. 1.1 п. 1 генеральної угоди кредитор на положеннях цієї угоди зобов'язується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, які є її невід'ємними частинами. Кредитні кошти надаватимуться траншами за умови належного оформлення забезпечення згідно п. 2.6.

Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми 5 000 000 грн. (п. п. 1.2 п. 1 генеральної угоди).

За п. п. 1.4 п. 1 генеральної угоди термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 06.12.2017, якщо інше не передбачено кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди.

07.12.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" в особі Луганської обласної дирекції та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 (далі за текстом - договір).

В частині № 1 даного договору визначені наступні умови: розмір кредиту - 2 500 000 грн. 00 коп., цільове призначення кредиту - на споживчі цілі; процентна ставка - 13,5 %, дата остаточного повернення кредиту - 06.12.2017 (включно).

Згідно п. п. 1.1 п. 1 договору банк на положеннях та умовах цього договору, надає позичальнику кредит у розмірі та валюті, визначеній у частині № 1 цього договору, а позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов договору та тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором.

За умовами п. п. 1.4.1.2. п. 1 банк надає позичальнику кредит на умовах його забезпечення, цільового використання, строковості, повернення та плати за користування.

У відповідності до п. п. 1.4.1.3 п. 1 договору проценти нараховуються не пізніше дати, визначеної у графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості календарних днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. п. 1.5 договору.

Згідно п. п. 1.4.1.4 п. 1 договору нараховані проценти сплачуються позичальником на рахунок процентів банку, вказані в частині № 1 цього договору у розмірі, визначеному п. п. 1.4.1.2.-1.4.1.7. цього договору. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на небанківський день - платежі здійснюються позичальнику у банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше передостаннього дня поточного місяця.

Відповідно до п. 1.4.1.7 договору у випадках зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, зміни облікової ставки НБУ, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань для формування обов'язкових резервів за строковими вкладами, збільшення норм відрахувань до «Фонду гарантування вкладів», збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

В п. п. 1.4.1.7.1 договору сторони визначили, що про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Таке повідомлення є невід'ємною частиною цього договору.

Нова процентна ставка починає діяти з 21 дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п. 1.4.1.7.1 цього договору. Сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення.

Пунктом 1.5 договору визначено порядок виконання боргових зобов'язань.

Так, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на позичковий рахунок, вказаний в частині № 1 цього договору.

Нараховані в порядку, передбаченому цим договором, проценти сплачуються позичальником одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, передбачений в Графіку повернення кредиту та сплати процентів.

Відповідно до п. п. 1.7.1 п. 1.7 договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника.

Згідно п. п. 1.9.1 договору незважаючи на інші положення цього договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначений банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем, та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором (в т. ч., але не виключно, встановлених п 2.3.8-3.13, п. п. 1.4.1 та ст. 3 цього договору) та/або умов договору іпотеки, та/або умов договору поруки. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Підпунктом 4.1.1 договору сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення.

17.08.2012 між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 2 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007, у якій змінювалась редакція п. 2.6, 5.7, 6.7, 10.3, стаття 3 доповнювалась п. 3.2.

Між банком та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 також 17.08.2012 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, яка належним чином підписана сторонами (далі за текстом - додаткова угода).

За умовами цієї додаткової угоди сторони домовились п. 1.4.1.6 частини 2 договору викласти у наступній редакції: процентна ставка за цим договором може бути змінена за згодою сторін, про що має бути укладено додаткову угоду до цього договору. Крім того, змінили редакцію п. п. 4.1.3 п. 4 договору. Інші умови договору залишені без змін.

Відповідач звернувся до позивача з заявкою б/н від 21.12.2007 про видачу кредитних коштів у розмірі 2 500 000 грн.

Враховуючи заявку відповідача та розпорядження банку № 7573 від 21.12.2007 позивач надав відповідачу кредит на суму 2 500 000 грн., що підтверджується заявою на видачу готівки № К10/2 від 27.12.2007. Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання кредиту у розмірі 2 500 000 грн. за вказаним договором № 014/52-00/157/Г-1, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву.

У липні 2008 року позивач звернувся до відповідача з листом про зміну процентної ставки за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, у якому з посиланням на п. п. 1.4.1.7 договору повідомив про збільшення процентної ставки до 17% та дату, з якої почне діяти нова процентна ставка - з 01.08.2008. Вказаний лист був направлений відповідачу 11.07.2008 рекомендованим листом (а. с. 25-27), але конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання.

Таким чином, враховуючи те, що позивач дотримався порядку зміни процентної ставки відповідно до п. п. 1.4.1.7.1- 1.4.1.7.2 договору, з 01.08.2008 почала діяти нова процентна ставка - 17%.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у встановлені строки.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № С13-120-1-216089 від 07.12.2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, у якій містилася вимога про дострокове погашення з посиланням на п. 1.9.1 кредитного договору заборгованості у 30-тиденний термін з моменту отримання претензії. Дана претензія отримана відповідачем 20.12.2012 та залишена без відповіді та виконання (а. с. 38-39).

Станом на день подання позову заборгованість відповідача перед позивачем складає 1343254 грн. 89 коп., з яких:

- заборгованість за кредитом в сумі 1270794 грн. 00 коп.;

- заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами в сумі 68549 грн. 95 коп.;

- пеня за порушення строків погашення кредиту в сумі 1847 грн. 25 коп.;

- пеня за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 2063 грн. 69 коп.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду Луганської області з даним позовом.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення частково з таких підстав.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно п. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п. 2 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем договірних зобов'язань в частині надання відповідачу кредиту у розмірі 2 500 000 грн. (заява на видачу готівки № К10/2 від 27.12.2007.) Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт отримання кредиту у розмірі 2 500 000 грн. за вказаним договором № 014/52-00/157/Г-1, про що також зазначив у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж Кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, за яким боржник зобов'язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено факт порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, а саме: відповідач не виконав зобов'язання щодо сплати кредиту та відсотків в терміни, передбачені вищезазначеними договором та додатком до нього (Графік погашення кредитної заборгованості та сплати страхових платежів).

Матеріалами справи підтверджено, що за відповідачем утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 1270794 грн., заборгованість за процентами в сумі 68549 грн. 95 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. п. 4.1.1. п. 4.1. договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Оскільки відповідач допустив прострочення зобов'язань за кредитним договором, йому на підставі наведених вище норм чинного законодавства, п. п. 4.1.1. п. 4.1. договору та з урахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", яка визначає, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, нараховано та заявлено до стягнення пеню за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1847 грн. 25 коп. за період з 31.10.2012 по 03.03.2013 та пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом в сумі 2063 грн. 69 коп. за період з 01.10.2012 по 03.03.2013.

Перевіривши розрахунок розміру пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених до стягнення суми пені.

Перевіривши розрахунок розміру пені за порушення погашення кредиту, суд дійшов до наступного.

Згідно наданого розрахунку (а. с. 9) позивач почав нараховувати пеню з 31.10.2012 по 29.11.2012 на суму заборгованості у розмірі 20834, 00 грн.; з 30.11.2012 по 27.12.2012 на суму заборгованості у розмірі 41668,00 грн.; з 31.01.2013 по 27.02.2013 на суму заборгованості у розмірі 41668,00 грн.; з 28.02.2013 по 03.03.2013 на суму заборгованості у розмірі 62502,00 грн.

Враховуючи п. п. 1.5.1 п. 1.5 договору, яким передбачено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (додаток № 1 до цього договору), та дати для погашення частини кредиту, встановлені Графіком повернення кредиту та сплати процентів, суд дійшов до висновку про стягнення пені за порушення строків погашення кредиту з 01.11.2012 по 29.11.2012 у розмірі 247 грн. 62 коп., з 01.12.2012 по 27.12.12 у розмірі 461 грн. 08 коп., з 01.02.2013 по 27.02.2013 у розмірі 462 грн. 34 коп., 01.03.2013 по 03.03.2013 у розмірі 77 грн. 06 коп. Перевіривши іншу частину розрахунку пені за порушення строків погашення кредиту, суд дійшов висновку про її обґрунтованість. Таким чином, за розрахунком суду загальна сума пені за порушення погашення кредиту складає 1778 грн. 83 коп. за період з 01.11.2012 по 03.03.2013.

Доказів погашення відповідачем заявлених до стягнення сум, в т. ч. після порушення провадження у справі сторонами не було надано.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі додаткової угоди № 1 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 (а. с. 13-22, 76-85).

Водночас, Генеральна угода про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007 укладалась між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а. с. 11-12).

Крім того, в подальшому 17.08.2012 між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була підписана додаткова угода № 1 до кредитного договору № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 (а. с. 104-105).

Отже, кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, укладений в рамках додаткової угоди № 1 до Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/52-00/157/Г від 07.12.2007, сторони якої вже визначені як банк та фізична особа-підприємець ОСОБА_3, є його невід'ємною частиною.

Таким чином, доводи відповідача про те, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки кредитний договір № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 укладався між позивачем та фізичною особою ОСОБА_3 є необґрунтованими, а тому судом відхиляються.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на те, що банк не повідомляв про збільшення в односторонньому порядку розміру процентів за кредитним договором з 13,5% до 17% згідно з умовами кредитного договору. Вказані доводи судом відхиляються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Так, відповідно до п. 1.4.1.7 договору у випадках зміни середньозваженої вартості залучення строкових коштів банками України згідно офіційних даних НБУ, зміни облікової ставки НБУ, введення оподаткування банківських операцій з залучення строкових коштів, збільшення норм відрахувань для формування обов'язкових резервів за строковими вкладами, збільшення норм відрахувань до «Фонду гарантування вкладів», збільшення рівня інфляції, зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів Банку, та у разі настання інших подій, незалежних від волі сторін договору, які мають безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Сторони договору дійшли згоди вважати настання таких обставин істотною зміною обставин, якими сторони керувались при визначенні розміру процентної ставки при укладанні цього договору. У цьому випадку сторони досягли взаємної згоди без укладання будь-якої додаткової угоди до цього договору встановити наступний порядок змін умов цього договору з відповідною зміною зобов'язань позичальника та прав банку за цим договором щодо розміру процентної ставки або строку виконання позичальником зобов'язань за цим договором.

В п. п. 1.4.1.7.1 договору сторони визначили, що про зміну процентної ставки банк повідомляє позичальника шляхом направлення листа з повідомленням про вручення за 20 календарних днів до вступу в дію зміненої процентної ставки. Таке повідомлення є невід'ємною частиною цього договору.

Нова процентна ставка починає діяти з 21 дня після відправлення банком повідомлення відповідно до п. 1.4.1.7.1 цього договору. При цьому судом звертається увага на те, що сторони досягли згоди, що датою, з якої починається відлік зазначеного вище двадцятиденного строку, вважається дата зазначена на квитанції, яка надається банку відділенням зв'язку при відправленні листа з повідомленням про вручення (п. п. 1.4.1.7.2 договору).

Як встановлено судом, 11.07.2008 банк направив відповідачу лист з повідомленням про зміну процентної ставки за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007, у якому з посиланням на п. 1.4.1.7 договору повідомив про збільшення процентної ставки до 17% та дату, з якої почне діяти нова процентна ставка - з 01.08.2008. Вказаний лист був направлений відповідачу рекомендованим листом (а. с. 25-27), але конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення було повернуто позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання. Згідно з п. п. 131, 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 № 1155, у разі неможливості вручення адресатам (одержувачам) внутрішні поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення можуть бути повернені об'єктом поштового зв'язку за зворотною адресою у разі закінчення встановленого терміну зберігання.

Отже, умовами договору № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 не передбачено повторне направлення листа з повідомлення у разі його повернення у зв'язку з закінченням строку зберігання.

Таким чином, позивач виконав умови договору щодо направлення відповідачу листа з повідомленням про вручення.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості за процентами, наданим позивачем (а. с. 9), а також з наданих відповідачем квитанцій про погашення відсотків (а. с. 122-147), останній за період з 01.08.2008 - по 2012 рік сплачував проценти за новою процентною ставкою з зазначенням конкретного періоду оплати, а саме за минулий період користування кредитом та відсутні будь-які зазначення про те, що оплата здійснюється для дострокового погашення, тобто відповідач своїми фактичними діями підтвердив те, що він знав про відповідне збільшення процентної ставки та погодився з нею. Зазначене спростовують доводи відповідача про те, що він дізнався про збільшення процентної ставки лише з листа банку від 03.07.2012. Крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача з листами б/н від 23.12.2009, № 09/11 від 13.01.2011, б/н від 04.05.2012, якими повідомляв банк про тимчасові фінансові труднощі, у зв'язку з чим, просив банк надати йому відстрочку щодо погашення тіла кредиту та процентів строком на один рік. Отже, викладене спростовують доводи відповідача про те, що він сплачував відсотки у більшому розмірі з метою дострокового погашення.

12.12.2008 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» № 661, яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір відсотків не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору банківського вкладу щодо права банку змінювати розмір відсотків на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Цей закон набув чинності з 10 січня 2009 року. Як встановлено судом, банк мав право змінювати розмір відсотків в односторонньому порядку, оскільки вказані дії були вчинені позивачем до набрання чинності вказаного закону.

Посилання відповідача у відзиві на постанови Верховного суду України по цивільним справам судом не приймаються до уваги, оскільки вказані постанови містять інші фактичні обставини, кредитні договори, які укладені з фізичними особами, містять інші умови щодо порядку зміни розміру процентної ставки в односторонньому порядку з урахуванням положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідач або його представник не зверталися до суду з письмовою заявою про застосування строків позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 014/52-00/157/Г-1 від 07.12.2007 у розмірі 1343186 грн. 47 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 1270794 грн. 00 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 68549 грн. 95 коп., пені за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1778 грн. 83 коп. та пені за порушення строків погашення процентів у розмірі 2063 грн. 69 коп. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Згідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 43, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909, в особі Луганської обласної дирекції, 91016, м. Луганськ, вул. Радянська, буд. 61, код 24197094, заборгованість за кредитом у розмірі 1270794 грн. 00 коп., заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами у розмірі 68549 грн. 95 коп., пеню за порушення строків погашення кредиту у розмірі 1778 грн. 83 коп., пеню за порушення строків погашення процентів у розмірі 2063 грн. 69 коп., судовий збір у розмірі 26863 грн. 73 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано - 29.04.2013

Суддя І.П. Голенко