ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2008 р. | Справа № П-22/21 |
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О.В.
При секретарі судового засідання: Кріцак В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Долинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі
Гузіївської сільської ради Болехівської міської ради
77211, с. Гузіїв, Болехівської міської ради
до відповідача: Болехівського споживчого товариства
77200, м. Болехів, пл. І. Франка, 4
про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки та стягнення збитків
в сумі 3136 грн. 27 коп.
за участю представників сторін:
від позивача: сільський голова Дяків Я.Я., (паспорт серія -СС № 872816 від 29 грудня 1999), (довідка з ЄДРПОУ № 32/102 від 25.07.2007 р.);
від відповідача: адвокат Івашків В.М., (довіреність № б/н від 15.03.2006);
прокурор в судове засідання не з'явився;
в с т а н о в и в:
Долинським міжрайонним прокурором в інтересах держави в особі Гузіївської сільської ради заявлено позов до Болехівського споживчого товариства про укладення договору оренди землі та стягнення збитків в сумі 3136,27грн. Заявлені вимоги мотивовані тим, що рішенням Гузіївської сільської ради від 26.08.1997р. за відповідачем закріплено земельну ділянку, площею 682 кв.м., для обслуговування нерухомого майна –приміщення магазину, яке належить Болехівському СТ на праві власності. Однак відповідач всупереч вимогам ст.125, ст.126 ЗК України не укладає договір оренди даної земельної ділянки і користується нею без відповідних правовстановлюючих документів. Зазначає, що незаконне використання Болехівським СТ земельної ділянки без укладення договору оренди завдає Гузіївській сільській раді збитків, які полягають у ненадходженні до місцевого бюджету платежів у вигляді орендної плати. Вважає, що позивач відповідно до ст. 92 ЗК України не має права постійного користування земельною ділянкою і згідно ст.2 Закону України “Про плату за землю” може здійснювати землекористування тільки зі сплатою орендної плати. За розрахунком позивача, розмір збитків з березня 2006р. по березень 2008р. становить 3136,27грн.
Представник Гузіївської сільської ради позов підтримав і вказав, що між сільською радою і відповідачем 04.03.2005р. був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки на один рік, до часу виготовлення проекту відведення. Проте відповідач проект відведення не виготовив і договір оренди на новий термін не уклав. На звернення позивача №132 від 12.06.2006р. відповідач направив лист №25 від 20.07.2006р., в якому повідомив про те, що товариство перейшло на сплату земельного податку і проект відводу земельної ділянки не виготовляло. Листом №81 від 13.08.2008р. Болехівському СТ було вручено проект договору земельної ділянки з додатками, який відповідач не підписав. Позивачем подано уточнений розрахунок суми збитків з березня 2006р. по березень 2008р. на суму 3090,75 грн.
Відповідач заявлений позов не визнав і зазначив, що згідно перехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Посилається на рішення Конституційного суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005, яким визнано неконституційним п.6 розділу Х ЗК України щодо зобов’язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди до 01.01.2008р. Вважає, що має право постійного користування зазначеною земельною ділянкою відповідно до рішення Гузіївської сільської ради від 26.08.1997р. Вказує на те, що Болехівське СТ є суб’єктом малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, а тому за приписами ст.6 Указа Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва»від 03.07.1998р. №727/98, ст.6 постанови КМУ від 16.03.2000р. №507 «Про роз’яснення Указу Президента України від 03.07.1998р. №727»не є платником плати (податку) на землю, яка використовується ним для провадження підприємницької діяльності. Не дивлячись на це, відповідач за вказаний період сплачував податок за землю.
В судовому засіданні представники сторін дали аналогічні пояснення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші зібрані по справі докази, оцінивши їх відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14.09.2004р. Болехівське СТ є власником магазину за адресою: Івано-Франківська область, м. Болехів, с.Гузіїв, вул. Шевченка, б.52. За поясненнями представника відповідача, дане приміщення було збудоване в 1957 р. і в 1988р. передане на баланс Болехівського СТ.
Рішенням Гузіївської сільської ради від 26.08.1997р. за відповідачем закріплено земельну ділянку, площею 682 кв.м., для обслуговування вказаного приміщення магазину.
Як було передбачено ст.22 ЗК України,1991р., право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Згідно ст.23 цього кодексу таким документом є державний акт.
Відповідачем не подано доказів дотримання наведених вимог закону, зокрема, одержання відповідного державного акту. А тому слід вважати, що він не набув в установленому порядку права користування даною земельною ділянкою.
В п.1 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України, 2001р., який чинний на даний час, встановлено, що рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.
Оскільки за змістом ст.92 ЗК України, право постійного користування земельними ділянками можуть набувати підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації, а Болехівське СТ не відносить до вказаної категорії підприємств, то згідно ст.93 ЗК України відповідач може здійснювати землекористування на праві оренди, яким є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. В п.2 ст.93 ЗК України визначено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду унормований ст.124 ЗК України і передбачає, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Оскільки в даному випадку на земельній ділянці розташований об’єкт нерухомості (п.2 ст.134 ЗК України), то згідно ч.3 ст.124 ЗК України надання її в оренду здійснюється в порядку, встановленому ст.123 цього Кодексу.
Так як сторонами не подано доказів встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі, то відповідно до ст.123 ЗК України, ст.50 Закону України “Про землеустрій”, п.2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою КМУ від 26.05.2004р. №677, надання її в користування проводиться за проектом відведення.
Відсутність доказів встановлення меж вказаної земельної ділянки в натурі обумовлюється тим, що акт встановлення меж земельної ділянки 2008р., поданий позивачем, не є допустимим доказом у справі згідно положень ст.33 ГПК України, оскільки відсутня дата його складення, підписи відповідних осіб. Крім того, письмові пояснення землевпорядника Гузіївської сільської ради Сеньків Л.М. Підтверджуєють те, що фактично встановлення меж земельної ділянки не відбувалось.
Як передбачено п.5 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженому постановою КМУ від 26.05.2004р. №677, замовником проекту відведення земельної ділянки можуть бути сільська, селищна, міська рада, районна, Київська або Севастопольська міська держадміністрація, землевласник або землекористувач, інші особи відповідно до закону.
Оскільки проект відведення земельної ділянки ні позивачем, ні відповідачем не замовлявся і не виготовлявся, то договір оренди землі не може бути укладений. При цьому крім порушення порядку укладення договору, має місце невизначеність такої істотної умови договору як об'єкт оренди (розмір і місце розташування земельної ділянки), що передбачено ст. 15 Закону України “Про оренду землі”. Про це свідчить також те, що в рішенні Гузіївської сільської ради від 26.08.1997р. вказано площу земельної ділянки - 682 кв.м., в проекті договору оренди -0,68га, в схемі земельної ділянки, в довідці про визначення грошової оцінки землі №139 від 04.03.2005р. –0,6 га.
Таким чином, в позові про зобов'язання відповідача укласти з Гузіївською сільською радою договорі оренди земельної ділянки слід відмовити.
Що стосується позовної вимоги про стягнення збитків в сумі 3136,27 грн., то вона також не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
В спірних правовідносинах Гузіївська сільська рада відповідно до ст.ст.2,12,83 ЗК України, ст.10, ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” здійснює повноваження власника землі, що є комунальною власністю.
В п.3 ст.152 ЗК України встановлено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відшкодування заподіяних збитків.
Підстави відшкодування збитків власникам землі визначені в ст.156 ЗК України і передбачають, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Наведений перелік є вичерпним і не містить права на відшкодування збитків у формі неотриманої орендної плати.
За таких обставин, відсутні правові підстави для стягнення даного виду збитків.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
в задоволенні позову відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Суддя Малєєва Олена Вікторівна
Внесено в АС "Діловодство суду"
________________ помічник судді Бандура Володимир Степанович