УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2013 року Справа № 150785/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Гуляка В.В., Глушка І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011 року справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 11.07.2011 року звернулася в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 01 січня по 30 червня 2011 року з урахуванням раніше проведених виплат та в подальшому проводити такі виплати.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 12 липня 2011 року позовну заяву в частині вимог за період з 01.01.2011 року по 11.01.2011 року включно - залишено без розгляду.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011 року позов задоволено частково, зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 11.01.2011 року по 18.06.2011 року включно на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням проведених виплат як дитині війни.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області здійснює свої повноваження по ефективному використанню коштів Пенсійного фонду України, реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду України джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного Фонду України.

Крім того, апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки ч.3 ст.28 даного Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити у задоволені адміністративного позову.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Згідно ст. 6 згаданого Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначається прожитковим мінімумом для осіб, які втратили працездатність, що урегульовано ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стосовно позовних вимог, щодо здійснення позивачу нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за період з 11.01.2011 року по 18.06.2011 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено. Розміри державних соціальних гарантій на 2011 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, відповідач, повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів також звертає увагу, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

З врахуванням вище наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області - залишити без задоволення, постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 09 серпня 2011 року у справі № 2а-350/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді В.В. Гуляк

І.В. Глушко