Головуючий у 1 інстанції Моцний В.В.

Доповідач Соломаха Л.І.

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Алексєєва А.В.

при секретарі Бордюзі Л.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

представника відповідача Колодяжної О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (третя особа - ОСОБА_6) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, з апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 07 червня 2012 року, -

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Зазначав, що 27 жовтня 2010 року о 10 годині ОСОБА_6, керуючи транспортним засобом DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2, проїжджаючи перехрестя вул. Університетської та пр. Таманський в м. Донецьку, здійснив на нього наїзд, внаслідок чого йому були завдані тілесні ушкодження, а саме: черепно-мозкова травма, перелом тім'яної та скроневої кісток, забиття головного мозку тяжкого ступеню, гематома тім'ячко-потиличної області, відкритий перелом надп'яткової кістки та інші тяжкі ушкодження.

Посилаючись на те, що:

- з 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року він знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії Донецької обласної травматологічної лікарні, під час лікування ним за власні кошти купувалися медикаменти, він проходив різноманітні медичні обстеження, витрати на лікування склали 18 568,37 грн.;

- внаслідок ушкодження здоров'я в ДТП він визнаний інвалідом 2 групи;

- через ушкодження здоров'я внаслідок ДТП, тривале лікування, відчуття фізичного болю та неможливість тривалий час за станом здоров'я продовжувати навчання в навчальному закладі йому завдані моральні страждання

просив стягнути з ОСОБА_6 на його користь на відшкодування матеріальної шкоди - 18 568,37 грн., на відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн., понесені ним витрати на правову допомогу - 400 грн. (а.с. 2-4).

Ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області від 18 листопада 2011 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_5 (а.с. 51).

27 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про заміну первісного відповідача ОСОБА_6 належним відповідачем ОСОБА_5 (а.с. 65).

Ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області від 17 січня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Закрите акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (а.с. 68).

21 травня 2012 року позивач ОСОБА_1 під час судового розгляду справи подав заяву про збільшення позовних вимог.

Посилаючись на те, що він продовжує лікування та несе відповідні витрати, що після звернення до суду витратив на лікування ще 1 055,25 грн., що загальна сума витрат на лікування склала 19 623,62 грн., просив стягнути з відповідачів - ОСОБА_5 та Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» (далі ПрАТ «УАСК АСКА») солідарно на його користь на відшкодування матеріальної шкоди 19 623,62 грн., на відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу - 2 000 грн. (а.с. 107).

Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області від 07 червня 2012 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди 19 623,62 грн., на відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн., на відшкодування витрат на правову допомогу - 400 грн. (а.с. 137-139).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач ОСОБА_5 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права та просить:

- рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_5 та ОСОБА_6;

- стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 на відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу 2 000 грн. та на користь ОСОБА_6 - 5 000 грн. (а.с. 150-154).

В судове засідання апеляційного суду відповідач ОСОБА_5 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до частини 5 ст. 76 ЦПК України. У судове засідання з'явився його представник - адвокат ОСОБА_3, який діє на підстави договору про надання правової допомоги від 18 червня 2012 року (а.с. 166), доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_7 та його представник - адвокат ОСОБА_2, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 26 березня 2013 року (а.с. 199-200), проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити.

Представник відповідача - ПрАТ «УАСК АСКА» Колодяжна О.І., яка діє на підставі довіреності цієї юридичної особи від 03 квітня 2013 року № 1125-22/19 (а.с. 223), проти доводів апеляційної скарги заперечувала, просила її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення йому 16 квітня 2013 року повістки про явку до суду (форма № 119) (а.с. 219).

Відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_3, позивача ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_2, представника ПрАТ «УАСК АСКА» Колодяжної О.І., дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_5 підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 27 жовтня 2010 року біля 10 годині водій ОСОБА_6, керуючи технічно справним транспортним засобом DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом SCHMITZ, реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись по вул. Університетська з боку проспекту Панфілова в напрямку проспекту Россіні в м. Донецьку, проїжджаючи перехрестя вул. Університетської та проспекту Таманський на зелений, який дозволяє рух, світ світлофору, передньою частиною автомобіля здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який вийшов з-за передньої частини тролейбусу, що стояв, та пересікав проїзну частину справа наліво по ходу його руху, внаслідок чого ОСОБА_1 були спричинені згідно акту судово-медичного обстеження тяжкі тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, перелом тім'яної та скроневої кісток справа з переходом на основу черепу з забиттям головного мозку тяжкого ступеню з очагами забою в чоловій долі зліва, здавлюванням гострою субдуральною гематомою зліва, гематома тім'ячко-потиличної області та ранка над лівою надбрівною дугою, відкритий перелом надп'яткової кістки з

обширною раною підошвенної поверхні лівої стопи, що підтверджується постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23 травня 2011 року (а.с. 25-26).

З 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії Донецької обласної травматологічної лікарні, що підтверджується копією виписки з історії хвороби № 72235 (а.с. 6).

Згідно копії епікризів № 684 та № 983/106 позивач з 12 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року та з 12 березня 2012 року по 21 березня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Старобешівської центральної районної лікарні (а.с. 10, а.с. 100).

Згідно картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 продовжує лікування до теперішнього часу (а.с. 119-122).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК серія 10 ААБ № 036084 від 05 липня 2011 року позивача визнано інвалідом 2 групи на строк до 01 серпня 2012 року (а.с. 11).

Відповідно до полісу № ВС/8980406 від 16 листопада 2009 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ОСОБА_8, який є власником транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу); страховик - ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», строк дії договору встановлений з 16 листопада 2009 року до 15 листопада 2010 року, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю одного потерпілого - 51 000 грн. (а.с. 44).

28 жовтня 2010 року страхувальник ОСОБА_5 повідомив ПрАТ«УАСК АСКА», яка є правонаступником ЗАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», про дорожньо-транспортну подію (далі ДТП), яка сталася 27 жовтня 2010 року за участю забезпеченого транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, що страховиком визнається.

Задовольняючи позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в повному обсязі за рахунок відповідача ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що згідно постанови від 23 травня 2011 року про відмову у порушенні кримінальної справи в діях ОСОБА_6 відсутній склад злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Відомості про наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення також відсутні. Докази, які підтверджують вину водія забезпеченого транспортного засобу, та, як наслідок, факт виникнення цивільно-правової відповідальності, застрахованої за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відсутні, а тому відповідальність за завдану позивачу шкоду мусить нести володілець джерела підвищеної небезпеки, яким є відповідач ОСОБА_5, незалежно від його вини. Доведеними є матеріальна шкода в розмірі 19 623,62 грн., моральна шкода, яка завдана позивачу внаслідок ушкодження здоров'я та оцінена судом в 20 000 грн., та витрати на правову допомогу у розмірі 400 грн.

З таким висновком суду погодитися не можливо, до нього суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до п. 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем ОСОБА_5, регулюються ст. 1187 ЦК України.

Відповідно до частини 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до частини 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно матеріалів справи транспортний засіб DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5, виданого 10 листопада 2007 року відділенням РЕР м. Макіївки при УДАЇ ГУМВС України в Донецькій області, належить на праві власності відповідачу ОСОБА_5 (а.с. 92).

Третя особа ОСОБА_6 на час ДТП 27 жовтня 2010 року керував цим автомобілем, перебуваючи у трудових відносинах з фізичною особою ОСОБА_5, що визнається відповідачем ОСОБА_5 та підтверджується копією трудового договору між працівником та фізичною особою від 01 липня 2006 року, який відповідно до ст. 241 КЗпП України 03 липня 2006 року зареєстрований у державній службі зайнятості - Макіївському центрі зайнятості (а.с. 91). Запис про цей трудовий договір мається в трудовій книжці ОСОБА_6 (а.с. 93).

Згідно п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

На особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров'ю у зв'язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК).

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що на час ДТП особою, яка здійснювала діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, був власник транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_5, а не водій ОСОБА_6, який 27 жовтня 2010 року керував транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових обов'язків на підставі трудового договору, укладеного з фізичною особою ОСОБА_5

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 про те, що водій ОСОБА_6 не є винним у ДТП, що таке сталося з вини позивача, що виключає цивільно-правову відповідальність володільця джерела підвищеної небезпеки, не ґрунтуються на законі.

Відповідно до частини 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» цивільно-правова відповідальність за шкоду, завдану діяльністю, що є джерелом підвищеної небезпеки, настає у разі її цілеспрямованості (наприклад, використання транспортних засобів за їх цільовим призначенням), а також при мимовільному проявленні шкідливих властивостей об'єктів, що використовуються в цій діяльності (наприклад, у випадку завдання шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля). В інших випадках шкода відшкодовується на загальних підставах, передбачених статтею 1166 ЦК, особою, яка її завдала (наприклад, коли пасажир, відчиняючи двері автомобіля, що не рухався, спричинив тілесні ушкодження особі, яка проходила поруч).

З матеріалів справи встановлено, що шкода здоров'ю позивача завдана внаслідок саме дії джерела підвищеної небезпеки, а саме, під час руху транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, та внаслідок того, що він здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1

Згідно п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 ЦК України (витрати на придбання ліків).

Дійсно, згідно постанови від 23 травня 2011 року про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України, на яку посилається апелянт, ДТП 27 жовтня 2010 року сталося внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_1, який порушив вимоги пунктів 4.10, 4.14г Правил дорожнього руху України, а саме:

п. 4.10 - перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об'єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються;

п. 4.14г - пішоходам забороняється: г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження (а.с. 25-26).

Доказів щодо дії непереборної сили або щодо умислу потерпілого ОСОБА_1 на ушкодження свого здоров'я відповідачем суду не надано, а тому доводи відповідача в апеляційній скарзі про порушення позивачем Правил дорожнього руху, як підставу звільнення його від цивільно-правової відповідальності, є необгрунтованими. Відповідно до частини 5 ст. 1187 ЦК України цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_5, як володільця джерела підвищеної небезпеки, за шкоду, заподіяну здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 настає незалежно від наявності його вини, як володільця джерела підвищеної небезпеки, та вини його працівника ОСОБА_6, який керував транспортним засобом під час ДТП.

На час ДТП 27 жовтня 2010 року цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до полісу № ВС/8980406 від 16 листопада 2009 року була застрахована ПрАТ «УАСК АСКА» (а.с. 44).

Згідно ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла станом на 27 жовтня 2010 року) страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором).

Виходячи з вимог ст. 6 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», настання страхового випадку не пов'язано лише з цивільно-правовою відповідальністю, яка настає внаслідок неправомірних дій завдавача шкоди, що судом першої інстанції не враховано та призвело до помилкового висновку про те, що факт виникнення цивільно-правової відповідальності, застрахованої за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відсутній, що матеріальну та моральну шкоду, завдану внаслідок ушкодження здоров'я позивача, повинен нести лише відповідач ОСОБА_5, незважаючи на те, що його цивільно-правова відповідальність, як власника наземного транспортного засобу, станом на 27 жовтня 2010 року була застрахована ПрАТ «УАСК АСКА».

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/8980406 страховик - ПрАТ «УАСК АСКА» забезпечує відшкодування шкоди, завданої життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час ДТП, що сталася за участі забезпеченого транспортного засобу DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, та внаслідок цієї пригоди настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована. Страхувальником за цим полісом є ОСОБА_5 Згідно страхового полісу № ВС/8980406 він був укладений за типом I (а.с. 44).

Відповідно до ст. 15.1. Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» договір I типу - це страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

Тобто, дія полісу № ВС/8980406 розповсюджується і на водія ОСОБА_6, який керував 27 жовтня 2010 року забезпеченим транспортним засобом DAF 95 ХР 380, реєстраційний номер НОМЕР_1, на підставі трудового договору з його власником ОСОБА_5

Відповідно до ст. 3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

Відповідно до ст. 22 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування; у разі відсутності такої згоди за її заявою до субсидіарної відповідальності залучається страховик.

Відповідач ОСОБА_5 наполягає на притягненні до відповідальності страховика і ухвалою Старобешівського районного суду Донецької області від 17 січня 2012 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено ПрАТ «УАСК АСКА».

21 травня 2012 року позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути завдану йому матеріальну та моральну шкоду солідарно із страховика - ПрАТ «УАСК АСКА» та страхувальника ОСОБА_5 (а.с. 107), а тому суд повинен був врахувати відповідальність страховика відповідно до закону, що судом першої інстанції зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_5 про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме, не застосування до спірних правовідносин норм Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 ЦК України є обґрунтованими.

Зазначене порушення судом першої інстанції норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до частини 1 ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ст. 23 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов'язана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 27 жовтня 2010 року) у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» додаткові витрати потерпілих, на яких не поширюється дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV, підлягають стягненню з особи, відповідальної за шкоду, на підставі ст. 1195 ЦК. При вирішенні таких вимог судам належить виходити з того, що розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.

Проте суд першої інстанції ці правові норми не врахував і дійшов необґрунтованого висновку про доведеність витрат позивача на придбання ліків в розмірі 19 623,62 грн. Суд навіть не звернув уваги, що до цієї суми позивачем включені витрати на проїзд його родичів з смт. Старобешево до м. Донецька, де він перебував на лікуванні з 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року (надано 8 квитків на проїзд за листопад 2010 року на загальну суму 77,85 грн. (а.с. 20, оригінали а.с. 238), відшкодування яких не передбачено законом.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно виписного епікризу № 72235 позивач з 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні нейрохірургії Донецької обласної травматологічної лікарні та під час стаціонарного лікування йому призначалися цефтріаксон, мератін, Л-лізин, актовегін, сорбілакт, альбумін, ліпін, гліатілін, муколван, етамзілат натрію, контрікал, фуросемід, тріфас, кавінтон, церебролізін, пірацетам, анальгін, димедрол. При виписці йому рекомендовано курси судинної та ноотропної терапії (актовегін, кавінтон, церебролезін, нейродерміт, нейробіон) (а.с. 6).

Згідно наданої позивачем вже до апеляційного суду довідки, виданої завідувачем відділення інтенсивної терапії Донецької обласної травматологічної лікарні від 22 квітня 2013 року, для лікування хворого ОСОБА_1 в період з 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року, крім зазначених у виписному епікризі, використовувалися також гордокс, лактопротеін «С», інфезол, натрія хлорід, фрезубін, камфорний спирт, лізоформін, фурасемид, гепарин, рукавички нестерильні, бинт, пелюшки, шприци, лейкопластир, борна кислота, фільтр апарату ІВЛ- 2 шт., дитяча присипка, ополіскувач для рота, вода без газу (а.с. 226-227).

Згідно наданих позивачем фіскальних чеків під час стаціонарного лікування з 27 жовтня 2010 року по 04 січня 2011 року на його лікування витрачено 16 964,32 грн. (а.с. 15-22).

Аналізуючи медичні призначення позивачу в цей період та надані ним фіскальні чеки, апеляційний суд дійшов висновку, що є доведеними витрати позивача на лікування в цей період згідно призначень лікаря, зазначених в епікризі та довідці, виданої завідувачем відділення інтенсивної терапії Донецької обласної травматологічної лікарні від 22 квітня 2013 року, в розмірі 7 120,75 грн.:

27.10.2010р. - альбумін фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на суму 385,40 грн. (а.с. 18, оригінал а.с. 236);

27.10.2010р. - альбумін, мератін фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на суму 485,40 грн. (а.с. 18, оригінал а.с. 236);

27.10.2010р. - перев'язка (бинт) на суму 7,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на 13,00 грн., з яких судом не врахована вартість НДС, який відсутній в медичних призначеннях) (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

27.10.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 20,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на 87,50 грн., з яких судом не врахована вартість бакпрепаратів, які зазначені узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цих бакпрепаратів ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

27.10.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 17,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на 37,00 грн., з яких судом не врахована вартість місцевої анестезії, яка відсутня в медичних призначеннях або найменування зазначено узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

27.10.2010р. - перев'язка (бинт) 43,75 грн. фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

27.10.2010р. - перев'язка (бинт) на суму 6,70 грн., рукавички стерильні на суму 7,50 грн. (фіскальний чек ДП «Аптека 417» на загальну суму 97,80 грн., в якому не врахована вартість дезінфікуючих засобів, оскільки такі зазначені узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цих бакпрепаратів ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 17, оригінал а.с. 235);

27.10.2010р. -альбумін фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на суму 385,40 грн. (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

27.10.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 12,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на загальну суму 122,90 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

28.10.2010р. - перев'язка (бинт) 16,80 грн. (фіскальний чек ДП «Аптека 417» на загальну суму 2 809,01 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

29.10.2010р. - мератін, Л-лізін, етамзілат, актовегін, сорбілакт, ліпін, гліатілін, контрікал, інфезол, натрію хлорид, фрезубін, рукавички медичні діагностичні, бинт стерильний, лізоформи на загальну суму 1 187,95 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на суму 1 189,15 грн., з якої не врахована вартість пакету 1,20 грн.) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

30.10.2010р. - мератін, Л-лізін, актовегін, етамзілат, альбумін, ліпін, сорбілакт, інфезол, натрію хлорид, гліатілін, пелюшка, рукавички медичні діагностичні, спирт камфорний, бинт, шприци, гепарин, пелюшка всього на суму 1 171,90 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 1 173,10 грн., з якої не врахована вартість пакету 1,20 грн.) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

31.10.2010р. - Л-лізін, фурасемід, етамзілат, актовегін, сорбілакт, гліатілін, мератін, інфезол, ліпін, рукавички медичні діагностичні, пелюшка, натрію хлорид, гепарин всього на суму 793,35 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 793,95 грн., з якої не врахована вартість пакету 0,60 грн.) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

01.11.2010р. - мератін, Л-лізін, актовегін, сорбілакт, ліпін, гліатілін, натрію хлорід, пелюшка, шприци, рукавички медичні діагностичні, спирт камфорний, лізоформін (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 592,25 грн.) (а.с. 18, оригінал а.с. 236);

02.11.2010р. - актовегін, цефтріаксон, муколван, фурасемід, натрію хлорід, шприци на суму 752,30 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 780,80 грн., з якої судом не враховано вартість пентоксіфілліна, який відсутній в медичних призначеннях) (а.с. 22, оригінал а.с. 240);

02.11.2010р. - мератін, Л-лізін, актовегін, натрію хлорід, рукавички медичні діагностичні, пелюшка, гепарин, шприци на суму 401,30 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 401,90 грн. за вирахуванням вартості пакету 0,60 грн.) (а.с. 22, оригінал а.с. 240);

03.11.2010р. - перев'язка (бинт) 40,00 грн. фіскальний чек ДП «Аптека 417» (а.с. 17, оригінал а.с. 235);

05.11.2010р. - бинт стерильний фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на суму 27,50 грн. (а.с. 18, оригінал а.с. 236);

06.11.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 5,95 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на загальну суму 201,25 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 17, оригінал а.с. 235);

06.11.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 6,50 грн. та 5,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на загальну суму 35,50 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

07.11.2010р. - перев'язка (бинт) на суму 17,00 грн. (фіскальний чек ДП «Аптека 417» на загальну суму 39,80 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 17, оригінал а.с. 235);

08.11.2010р. - перев'язка (бинт) на суму 4,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на загальну суму 9,25 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 19, оригінал а.с. 237);

08.11.2010р. - гумові вироби (рукавички) на суму 30,00 грн. (фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» на суму 266,15 грн., в якому решта покупки зазначена узагальнюючою лікарською групою і позивачем не надано доказів що саме з цієї лікарської групи ним придбавалося та що саме за призначенням лікаря) (а.с. 22, оригінал а.с. 240);

10.11.2010р. - гумові вироби (рукавички) 3,00 грн. фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» (а.с. 16, оригінал а.с. 234);

12.11.2010р. - актовегін, нейромідін, церебролізін, натрію хлорід на суму 339,30 грн. (фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» на загальну суму 424,20 грн., з якого судом не враховано вартість діаліпон, АЦЦ-200, цитрамон, які відсутні в медичних призначеннях) (а.с. 22, оригінал а.с. 240);

28.12.2010р. - перев'язка (бинт) 156,50 грн. фіскальний чек ТОВ «Ваша аптека» (а.с. 21, оригінал а.с. 239);

- 27 жовтня 2010 року та 28 грудня 2010 року позивачу робили спіральну комп'ютерну томографію (а.с. 7-8) та згідно фіскальних чеків ДП «Аптека 417» від 27 жовтня 2010 року та ТОВ «Азовські аптеки» від 28 жовтня 2010 року та від 28 грудня 2010 року на плівку витрачено 80,00 грн., 60,00 грн. та 60,00 грн. (а.с. 15, а.с. 18, а.с. 22, оригінали а.с. 233, а.с. 236, а.с. 240).

Наданий позивачем фіскальний чек ТОВ ВТФ «Арника» від 29 жовтня 2010 року про придбання Вігранде вартістю 169,25 грн. (а.с. 22, оригінал а.с. 240) апеляційним судом не враховується, оскільки позивачем не доведено його призначення лікарем.

В решті наданих позивачем фіскальних чеків ТОВ «Ваша аптека», ДП «Аптека 417» назва покупок зазначена узагальнюючою лікарською групою, а саме: антибіотики, НДС, бакпрепарати, місцева анестезія, плазмозамінники, сечогінні, серцеві, розчини, вітаміни, предмети медичного призначення, спазмолептики, анальгетики, дезинфікуючі засоби, аналептики, сульфаніламіди, антисептики, послаблюючі, судинні (а.с. 16- 22, оригінали а.с. 234-240). Незважаючи на заперечення ПрАТ «УАСК АСКА» щодо врахування цих чеків, позивачем суду не надано доказів, які саме ліки згідно медичних призначень ним придбавалися за цими фіскальними чеками, які з призначених йому препаратів до якої групи відносяться, тобто ним не доведено, що ці ліки придбавалися ним саме за призначеннями лікаря, що судом першої інстанції не враховано.

Згідно наданої позивачем квитанції від 28 грудня 2010 року він сплатив благодійну допомогу до благодійного фонду «Святий Пантелеймон» в сумі 280 грн. (а.с. 15, а.с. 233 оригінал).

Стягуючи зазначену суму благодійного внеску з відповідача ОСОБА_5, суд не врахував, що ці витрати не є витратами на лікування та їх відшкодування потерпілому не передбачено ст. 1195 ЦК України та ст. 24 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно виписного епікризу № 684 позивач з 12 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Старобешівської центральної районної лікарні та під час стаціонарного лікування йому призначалися сібазон, фінлепсін, магнезія, Л-лізин, кавінтон, актовегін, мілдронат, вітамін С, фуросемід, цераксон. При виписці з відділення йому рекомендовано вживати: фінлепсін, кавінтон, актовегін, гліцісед, ноофен (а.с. 10).

Згідно наданих позивачем фіскальних чеків за період з 12 лютого 2011 року по 24 лютого 2011 року ним витрачено на придбання ліків 1 517,45 грн. (а.с. 18, а.с. 21, а.с. 23, оригінали а.с. 236, а.с. 239, а.с. 241). Проте позивачем не доведено, що ця сума витрачена ним на придбання ліків згідно призначень лікаря, зазначених в епікризі, що судом першої інстанції також не враховано.

В наданих позивачем фіскальних чеках за цей період:

- фіскальний чек ДКП «Фармація» аптека 32 від 26.01.2011 року (а.с. 18, оригінал а.с. 236)

- фіскальні чеки ТОВ «Фирма Александрия» аптека № 2 від 18.02.2011р., від 21.02.2011р., від 23.02.2011р. (а.с. 21, оригінал а.с. 239)

- фіскальний чек ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдінг» від 08.02.2011р., від 14.02.2011р., від 05.03.2011р. (а.с. 21, а.с. 23, оригінали а.с. 239, а.с. 241)

- фіскальні чеки ПП «Оазис» аптечний пункт-2 від 26.01.2011р., 27.01.2011р., 28.01.2011р., 08.02.2011р., 10.02.2011р., 12.02.2011р., 16.02.2011р. (а.с. 23, оригінал а.с. 241)

назва покупок також зазначена узагальнюючою лікарською групою, а саме: анальгетики, серцевосудинні, плазмозамінники, антибіотики, спазмолітики, аптечний посуд, аналептики.

На пропозицію страховика - ПрАТ «УАСК АСКА» довідки або рахунки аптек з зазначенням конкретної назви ліків позивачем ні суду, ні страховику не надані, тобто ним не доведено, що за цими фіскальними чеками ним придбавалися ліки саме за призначеннями лікаря, що судом першої інстанції не враховано.

Наданий позивачем фіскальний чек ТОВ «Фирма Александрия» аптека № 2 від 23.02.2011р. на суму 24,20 грн. (а.с. 21, оригінал а.с. 239) про придбання панангіну судом не враховується, оскільки позивачем не надано доказів, що цей препарат йому призначався лікарем.

В товарних чеках СПД Вебер від 14.02.2011р., від 16.02.2011р. на суму 46,60 грн., 90,50 грн., 57,50 грн. взагалі не зазначена назва медикаментів (а.с. 21, а.с. 23, оригінали а.с. 239, а.с. 241), тобто позивачем не доведено, що за цими чеками ним придбавалися ліки саме за призначеннями лікаря, що судом першої інстанції не враховано.

Згідно виписного епікризу № 983/106 позивач з 12 березня 2012 року по 21 березня 2012 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні неврології Старобешівської центральної районної лікарні та під час стаціонарного лікування йому призначалися кавінтон, фінлепсін, церебролізін, берлітіон, діакарб, аспаркам, нейрорубін, гліцісед. При виписці з відділення йому рекомендований постійний прийом гліцісед, кавінтон (а.с. 100).

Згідно наданих позивачем фіскальних чеків за період з 12 березня 2012 року по 21 березня 2012 року ним витрачено на придбання ліків 1 055,25 грн. (а.с. 99, оригінал а.с. 242). Проте позивачем не доведено, що ця сума витрачена ним на придбання ліків згідно призначень, зазначених в епікризі, а тому, судом не враховується.

В наданих позивачем фіскальних чеках за цей період:

- фіскальні чеки ТОВ «Донбасс-Фармация-Трейдінг» від 12.03.2012р., від 14.03.2012р., від 16.03.2012р., від 17.03.2012р., від 18.03.2012р., від 19.03.2012р., від 27.04.2012р. (а.с. 99, оригінал а.с. 242)

- фіскальний чек ДКП «Фармация» від 27.04.2012р. (а.с. 99, оригінал а.с. 242)

назва покупок зазначена узагальнюючою лікарською групою, а саме: спазмолітики, плазмозамінники, перев'язочні, протидіабетичні, антисептики, серцеві, седативні.

На пропозицію страховика - ПрАТ «УАСК АСКА» довідки або рахунки аптек з зазначенням конкретної назви ліків та їх вартості позивачем ні суду, ні страховику не надано, тобто позивачем не доведено, що за цими фіскальними чеками ним придбавалися ліки саме за призначеннями лікаря, що судом першої інстанції не враховано.

Відповідно до частини 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищезазначене, доведеними є витрати позивача на лікування згідно медичних призначень лікарів лише в розмірі 7 120,75 грн.

Страховик - ПрАТ «УАСК АСКА» визнає, що страхувальник ОСОБА_5 28 жовтня 2010 року повідомив його про страховий випадок, який стався 27 жовтня 2010 року, тобто з дотриманням вимог ст. 33 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

З матеріалів справи встановлено, що позивач звертався до страховика - ПрАТ «УАСК АСКА» за виплатою страхового відшкодування, проте листом від 31 жовтня 2012 року йому у здійсненні страхової виплати було відмовлено через те, що в страховій компанії відсутні документи, що підтверджують вину водія забезпеченого транспортного засобу і відповідно факт настання його цивільно-правової відповідальності (а.с. 201).

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про настання відповідно до ст. 1187 ЦК України цивільно-правової відповідальності ОСОБА_5 за заподіяну здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 шкоду, завдану в результаті ДТП, та встановив, що така відповідальність власника транспортного засобу була застрахована, страховик - ПрАТ «УАСК АСКА» зобов'язаний відшкодувати потерпілому ОСОБА_1 доведені витрати в розмірі 7 120,75 грн., які пов'язані з діагностикою та його лікуванням, купівлею лікарських препаратів, та не перевищує ліміту відповідальності страховика.

Відповідно до ст. 12.2 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Підстави для стягнення цих витрат солідарно з ПрАТ «УАСК АСКА» та відповідача ОСОБА_5, про що зазначено в позовній заяві, відсутні.

Відповідно до частини 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 1 частини 2 ст. 1167 ЦК України якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки позивачу відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 23 ЦК України заподіяна моральна шкода, яка відповідно до частини 2 ст. 1167 ЦК України підлягає йому відшкодуванню незалежно від наявності вини відповідача ОСОБА_5, як володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Апеляційний суд вважає, що визначений судом першої інстанції розмір грошового відшкодування моральної шкоди - 20 000 грн., враховуючи мінімальний розмір заробітної плати з 01 січня 2013 року - 1 147 грн., є розумним, виваженим та справедливим.

Незважаючи на те, що ДТП, внаслідок якого ушкоджено здоров'я позивача, згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи сталося внаслідок порушення позивачем вимог п.п. 4.10, 4.14г Правил дорожнього руху України, що водій ОСОБА_6 не мав технічної можливості попередити пригоду, в його діях невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, які б перебували у причинному зв'язку з настанням події, не встановлено, що відповідач ОСОБА_5 несе відповідальність перед потерпілим ОСОБА_1 за моральну шкоду без вини, слід враховувати, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я позивач певний час перебував у стані коми, тривалий час внаслідок отриманих травм відчував фізичний біль, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні та продовжує лікування до теперішнього часу. За станом здоров'я позивач вимушений був в 2011 році припинити тимчасово навчання у вищому навчальному закладі. В 20 років позивач став інвалідом 2 групи і в вересні 2012 року інвалідність йому встановлена повторно на строк до 01 жовтня 2014 року (а.с. 228), йому встановлені обмеження щодо працевлаштування.

Відповідно до ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 9.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого.

Апеляційний суд дійшов висновку про відшкодування потерпілому ОСОБА_1 моральної шкоди, заподіяної у зв'язку з ушкодженням здоров'я, тобто передбаченої п. 1 частини 2 ст. 23 ЦК України.

Враховуючи вимоги ст. 22.3 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оцінену апеляційним судом моральну шкоду в розмірі 20 000 грн. потерпілому зобов'язані відшкодувати страховик ПрАТ «УАСК АСКА» у в розмірі 5 відсотків ліміту відповідальності, що складає 2 550 грн. (51 000 х 5%), решту суми - 17 450 грн. (20 000 - 2 550) - відповідач ОСОБА_5

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди внаслідок ДТП в розмірі 7 120,75 грн. за рахунок страховика та відшкодування моральної шкоди за рахунок страховика в розмірі 2 550 грн. та в розмірі 17 450 грн. - за рахунок відповідача ОСОБА_5

Відповідно до частини 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач судовий збір не сплачував. Від його сплати він звільнений на підставі п. 2 ст. 5 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», як позивач - за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, позовної заяви немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» від 06 грудня 2012 року № 5515-VI мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2013 року складала 1 147 грн.

Виходячи з задоволених позовних вимог про відшкодування позивачу витрат на лікування, з ПрАТ «УАСК АСКА» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 229,40 грн. ( 7 120,75 х 1% = 71,21 грн., але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати), тобто в мінімальному розмірі, що встановлений законом.

З задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, підлягає стягненню судовий збір в розмірі 114,70 грн., з яких пропорційно до задоволеної частини вимог з ПрАТ «УАСК АСКА» (2 550 грн.) - 14,60 грн. та з відповідача ОСОБА_5 (17 450 грн.) - 100,10 грн.

Всього з ПрАТ «УАСК АСКА» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 244,00 грн. (229,40 + 14,60), з відповідача ОСОБА_5 - 100,10 грн.

Позивач в позовній заяві від 19 серпня 2011 року просив відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. (а.с. 2-4) та заяві про збільшення позовних вимог просив відшкодувати йому витрати на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. (а.с. 107).

Відповідач ОСОБА_5 в апеляційній скарзі також просить відшкодувати понесені ним витрати на правову допомогу: стягнути з позивача на його користь - 2 000 грн., на користь ОСОБА_6 - 5 000 грн. (а.с. 150-154).

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» (в редакції, яка діяла до 28 лютого 2012 року) витрати, пов'язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, відшкодовуються в розмірі, що не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Згідно ст. 1 Закону України від 20.12.2011 року № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який вступив в законну силу з 01 січня 2012 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно матеріалів справи правова допомога позивачу надавалася адвокатом ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 01 серпня 2011 року, згідно якого за виконання обов'язків за цим договором клієнт сплачує виконавцю гонорар в розмірі 2 000 грн. (а.с. 47), та на підставі договору про надання правової допомоги від 27 жовтня 2011 року, в якому розмір гонорару не зазначений (а.с. 31).

Проте на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надана лише квитанція адвоката ОСОБА_2 на суму 400 грн. за складання позовної заяви (а.с. 1), а тому відшкодуванню позивачу підлягають лише доведені ним витрати на правову допомогу в розмірі 400 грн. Решта витрат на правову допомогу позивачем не доведена. Відповідна квитанція про оплату витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн. позивачем суду не надана, не наданий суду і розрахунок адвоката про те яка саме правова допомога ним надавалася, коли та який час витрачено.

Враховуючи вимоги частини 1 ст. 88 ЦПК України, доведені витрати позивача на правову допомогу в розмірі 400 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог слід розподілити на ПрАТ «УАСК АСКА» - 142,60 грн., на відповідача ОСОБА_5 - 257,40 грн. (всього задоволено позовних вимог на суму 27 120,75 грн., в тому числі за рахунок ПрАТ «УАСК АСКА» - 9 670,75 грн., за рахунок відповідача ОСОБА_5 - 17 450,00 грн.).

Правова допомога відповідачу ОСОБА_5 надавалася адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 09 грудня 2011 року, згідно якого розмір гонорару визначено в 2 000 грн. (а.с. 96).

На підтвердження понесених відповідачем ОСОБА_5 витрат на правову допомогу адвокатом ОСОБА_3 суду надано:

- акт приймання-передачі виконаних послуг від 09 грудня 2011 року, згідно якого

адвокат витратив 1 годину на аналіз нормативно-правових документів, які регулюють спірні правовідносини; 2 години - на аналіз судової практики зі спірних правовідносин, 2 години - на підготування заперечень на позовну заяву та доданих до заперечень документів (а.с. 94);

- квитанція про оплату ОСОБА_5 09 грудня 2011 року 2 000 грн. (а.с. 95).

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_3 дійсно 09 грудня 2011 року були підготовлені та здані до суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 88-90).

Згідно ст. 22 Закону України від 23.12.2010 року № 2857-VI «Про Державний бюджет України на 2011 рік» з 01 грудня 2011 року мінімальна заробітна плата складала - 1004 гривні.

Тобто, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу за 1 годину роботи в грудні 2011 року складав 401,60 грн.

Апеляційний суд вважає, що обґрунтованими є витрати на правову допомогу, яка пов'язана з вчиненням певних процесуальних дій. Згідно акту приймання-передачі виконаних послуг від 09 грудня 2011 року такими є лише підготовка заперечень на позовну заяву, на що адвокатом витрачено 2 години, а тому граничний розмір відшкодування витрат на правову допомогу за ці 2 години складає 803,20 грн. (401,60 х 2). Аналіз нормативно-правових документів та судової практики не є процесуальними діями адвоката, а тому ці витрати відповідача на правову допомогу відшкодуванню за рахунок іншої сторони не підлягають.

Звертаючись до суду, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_5 та ПрАТ «УАСК АСКА» солідарно 19 623,62 грн. на відшкодування витрат на лікування та 20 000 грн. - на відшкодування моральної шкоди, тобто всього 39 623,62 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог за рахунок відповідача ОСОБА_5 в розмірі 17 450 грн., тобто відмовив позивачу у задоволені позовних вимог до ОСОБА_5 на суму 22 173,62 грн., а тому відповідачу ОСОБА_5 згідно частини 1 ст. 88 ЦПК України пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено, підлягають відшкодуванню понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 449,48 грн. (22 173,62 х 803,20 : 39 623,62).

Правова допомога первісному відповідачу ОСОБА_6 надавалася адвокатом ОСОБА_3 на підставі договору про надання правової допомоги від 01 листопада 2011 року, згідно якого розмір гонорару визначений в 5 000 грн. (а.с. 38).

Судом першої інстанції питання щодо розподілу цих витрат ОСОБА_6 на правову допомогу не вирішувалося, з заявою про ухвалення додаткового рішення з цього питання ОСОБА_6 до суду першої інстанції не звертався і апеляційну скаргу на рішення суду не подавав.

Що стосується клопотання відповідача ОСОБА_5 відшкодувати витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., які понесені ОСОБА_6, то відповідачем ОСОБА_5 не надано суду документів, що підтверджують його повноваження діяти від імені ОСОБА_6, а тому його клопотання задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 307, ст. 309, ст. 314, ст. 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 07 червня 2012 року скасувати та постановити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (третя особа - ОСОБА_6) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997, юридична адреса: 83052 м. Донецьк пр. Ілліча,100) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування витрат на лікування 7 120 (сім тисяч сто двадцять) гривень 75 коп., на відшкодування моральної шкоди - 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень, на відшкодування понесених витрат на правову допомогу - 142 (сто сорок дві) гривні 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Макіївка Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на відшкодування моральної шкоди - 17 450 (сімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) гривень, на відшкодування витрат на правову допомогу - 257 (двісті п'ятдесят сім) гривень 40 коп.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути на користь держави судовий збір з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997, юридична адреса: 83052 м. Донецьк пр. Ілліча,100) в розмірі 244 (двісті сорок чотири) гривні 00 коп., з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Макіївка Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_4) - в розмірі 100 (сто) гривень 10 коп. (судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: код бюджетної класифікації доходів 22030001 «Судовий збір» (Державна судова адміністрація України, 050"(ознака 80)), код ЕДРПОУ апеляційного суду Донецької області 02891428, пункт 1.8; розрахунковий рахунок 31212206780004; одержувач - державний бюджет м. Донецьк Ворошиловський район; ЄДРПОУ - 38033949, МФО 834016, банк: ГУ ДКСУ у Донецькій області).

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженець смт. Старобешеве Старобешівського району Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець м. Макіївка Донецької області, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на відшкодування понесених судових витрат на правову допомогу - 449 (чотириста сорок дев'ять) гривень 48 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

А.В. Алексєєв