ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1395/2012

04 квітня 2013 року 13год. 15хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Махаринця Д. Є. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Левенда О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області

про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області про визнання дій протиправними, стягнення грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що за період роботи в Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України в Рівненській області з 22.12.2003 р. до 20.03.2012 р. Позивач отримав право на щорічну основну та додаткову відпустку загальної тривалості 382 календарних дні, використано ним було 332 дні. Тому вважає, що під час звільнення йому необхідно було виплатити компенсацію за 50 календарних днів, а не за 35 днів, як виплатив Відповідач. Позивач вважає, що отримав право на додаткову відпустку повної тривалості з 22.12.2003 р. - в день прийняття на роботу в Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області

Позивачем під час розгляду справи подано заяву про збільшення розміру позовних вимог в якій він просить у зв'язку з набранням законної сили постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 12.07.2012 р. у справі № 2а/1770/1219/2012 визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо недоплати йому компенсації за 35 календарних днів щорічної відпустки та стягнути з відповідача недоплачену суму грошової компенсації за 35 календарних днів щорічної відпустки у розмірі 534,98 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити повністю із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач адміністративний позов не визнав повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала подані заперечення та пояснила суду, що з позивачем був проведений повний розрахунок при звільненні, в тому числі і за невикористані 35 календарних днів щорічної відпустки, що при звільнені позивач був ознайомлений з наказом територіального управління від 20.03.2012 р. № 23-к «Про звільнення ОСОБА_1», отримав на руки копію наказу та не пред'являв відповідачу претензій щодо невірного нарахування компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, а тому вимога щодо виплати середнього заробітку з 20.03.2012 р. по день виплати також не може бути задоволена. Представник відповідача також заперечила проти прийняття до розгляду заяви позивача щодо збільшення розміру позовних вимог, оскільки вони по суті є зміною предмету позову. Просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем - територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Рівненській області в період з 22.12.2003 р. по 20.03.2012 р., тобто 8 років 2 місяці 28 днів.

При звільненні відповідно до наказу територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 20.03.2012 р. № 23-к «Про звільнення ОСОБА_1», позивач отримав компенсацію всього за 35 календарних днів щорічної відпустки (20 календарних днів основної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за вислугу років на державній службі за 2011 рік).

Відповідно до статті 35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.

Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1994р. № 250 «Про порядок та умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток» державним службовцям, які мають стаж державної служби понад 10 років, посадовим особам місцевого самоврядування, які мають стаж служби в цих органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів, а починаючи з 11-го року ця відпустка збільшується на 2 календарних дні за кожний наступний рік. Тривалість додаткової оплачуваної відпустки не може перевищувати 15 календарних днів; додаткові оплачувані відпустки державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування надаються одночасно із щорічною відпусткою згідно з установленим графіком або за згодою сторін окремо від неї.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 затверджено порядок обчислення стажу державної служби.

Пунктом 4 зазначеного Порядку передбачено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Відповідно до підпункту 36 пункту 4 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 р. № 1035/2000, що було чинне до набрання чинності Указу Президента України від 6 квітня 2011 р. № 389/2011 Мінпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснювало методичне забезпечення діяльності Міністерства праці та соціальної політики Автономної Республіки Крим, управлінь праці, зайнятості та соціального захисту населення місцевих державних адміністрацій, надавало практичну і методичну допомогу підприємствам, установам, організаціям, проводило інформаційно-роз'яснювальну, консультаційну роботу з питань, що входять до його компетенції.

Листом Міністерства праці та соціальної політики України та Головного управління Державної служби при Кабінеті Міністрів України від 27.01.1999 р. № 13-294 надано роз'яснення з питань щодо порядку надання державним службовцям додаткової оплачуваної відпустки.

Так, зазначеним листом визначено, що виникнення у державних службовців права на додаткову оплачувану відпустку та її тривалість знаходиться у прямій залежності від наявності у державного службовця відповідного стажу державної служби.

Тому надання додаткової відпустки певної тривалості, а також виплата грошової компенсації за невикористану відпустку при звільненні державного службовця залежить від наявності у державного службовця стажу державної служби, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р. № 250, що дає право на надання вказаної відпустки.

Додаткова оплачувана відпустка, яка надається державним службовцям, належить до щорічних відпусток, передбачених статтею 4 Закону України «Про відпустки». Тому право на таку відпустку у перший рік роботи державного службовця настає за наявності права на основну відпустку повної тривалості.

Таким чином, базою для визначення права на отримання щорічної додаткової оплачуваної відпустки у державного службовця визначено наявність відповідного стажу державної служби, а тривалість зазначеної відпустки залежить від стажу державної служби, а саме: кількості років, місяців та днів, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1994 р. № 250 можуть бути зараховані до бази обчислення стажу державної служби.

Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача та розрахунку стажу державної служби, станом на 22.12.2003 р. - день прийняття на роботу в Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області стаж державної служби позивача становив 24 роки 2 міс. 18 днів.

За стаж державної служби 24 роки Позивач мав отримати додаткову відпустку за останнім місцем державної служби або отримати компенсацію за неї при звільненні, оскільки відповідно до ч.1 ст. 83 КЗпПУ у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Отже, право на наступну додаткову відпустку за перебування на державній службі у позивача настало через 9 місяців 12 днів, тобто 04.10.2004р., при стажі державної служби 25 років.

Тому повний рік державної служби для позивача для отримання додаткової щорічної відпустки за стаж державної служби відраховується саме від 04 жовтня поточного року по 03 жовтня наступного року.

Враховуючи час державної служби Позивача в територіальному управлінні - 8 років 02 місяці 29 днів, Позивач отримав право на 8 додаткових відпусток за стаж державної служби, які й були йому надані відповідачем, оскільки Позивач отримав додаткову відпустку за 2004-2010 роки та компенсацію за 2011 рік при звільненні.

Судом не береться до уваги твердження позивача про те, що за роботу в 2003 році він отримав право на 15 календарних днів додаткової відпустки, оскільки в 2003 він пропрацював лише 8 робочих днів.

Отже, кількість днів невикористаної щорічної відпустки, за які підлягала виплата компенсація позивачу при звільненні була здійснена відповідачем вірно.

Враховуючи той факт, що вимоги позивача щодо грошової компенсації за 15 календарних днів невикористаної щорічної відпустки не підлягають задоволенню, вимога щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за 15 календарних не використаної щорічної відпустки не може бути задоволена.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо недоплати ОСОБА_1 компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки в зв'язку з неврахуванням індексації заробітної плати в повному обсязі та стягнення недоплаченої компенсації відповідно до рішення Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/1219/2012 від 12.07.2012 року з урахуванням індексації, суд приходить до висновку про обґрунтованість вказаної позовної вимоги та про її задоволення з огляду на наступне. Судом встановлено, що в березні, квітні і травні 2011 року Відповідачем було виплачено індексацію не в повному обсязі, а в період з червня 2011 року по день звільнення вона взагалі не виплачувалась. Вказаний факт підтверджується постановою Рівненського окружного адміністративного суду №2а/1770/1219/2012 від 12.07.2012 року, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Судовий збір повертається позивачу відповідно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області щодо недоплати ОСОБА_1 компенсації за 35 днів невикористаної щорічної відпустки в зв'язку з неврахуванням індексації заробітної плати в повному обсязі.

Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену компенсацію за 35 днів невикористаної щорічної відпустки відповідно до встановлених постановою Рівненського окружного адміністративного суду в справі №2а/1770/1219/2012, яка набрала законної сили, розмірів індексації заробітної плати.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 54 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Махаринець Д. Є.