ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.04.2013 Справа № 901/857/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь

про стягнення 5772887,15 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Шляхетський А.Л., довіреність № 2-14д від 27.12.2012;

від відповідача - Глушаков М.О., довіреність № 11/105 від 01.03.2013, юрисконсульт.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» суми заборгованості у розмірі 5571633,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 79364,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 13263,94 грн, 3% річних у розмірі 31819,92 грн, а також судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №281/УГВ6045/11-12 від 30.03.2012р. щодо своєчасної оплати поставленого товару, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 5571633,00 грн, штрафні санкції у розмірі 79364,18 грн, інфляційні втрати у розмірі 13263,94 грн та 3% річних у розмірі 31819,92 грн.

У ході розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України було збільшено суму позовних вимог відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду та в якій позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» борг у розмірі 5571633,00 грн, штрафні санкції у розмірі 134189,05 грн, інфляційні втрати у розмірі 13263,94 грн, 3% річних у розмірі 53801,16 грн, а також судові витрати.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» у повному обсязі. Відповідачем у відзиві на позов, зокрема, зазначається, що умовами договору не встановлено штрафних санкцій за порушення виконання грошового зобов'язання, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач, також не встановлено розміру штрафних санкцій, а зазначається лише, що їх розмір визначається обліковою ставкою Національного банку України, у зв'язку з чим вимога позивача про стягнення штрафних санкцій є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012р. між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (Покупець) укладений договір поставки №281/УГВ6045/11-12 (а. с. 15-16, далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність Покупця товар згідно специфікації №1 (додаток №1), яка є невід'ємною частиною договору, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що об'єм товару, що закупається, може бути зменшено в залежності від реального фінансування витрат.

Згідно пункту 2.1 договору товар постачається на умовах DDP, Автономна Республіка Крим, Чорноморський район, Новосельська сільська рада, бухта Ярилгач, База буріння та облаштування УРиЕБ Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» (у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року). Транспортні витрати з доставки товару у пункт призначення та вартість тари та упаковки включені у ціну товару.

Відповідно до п. 4.1 договору сума договору складає 5642160,00 грн, у тому числі ПДВ - 940360,00 грн. Дана ціна товару є звичайною.

Пунктами договору 4.2, 4.3 та 4.5 встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника з відстрочкою платежу протягом 120 днів з моменту поставки товару та підписання акту прийому-передачі. Ціна товару встановлюється у національній валюті України та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 5.4 договору прийом-передача товару здійснюється в кількості у відповідності з товаротранспортними документами, за якістю у відповідності із затвердженими ДСТУ, ТУ або іншою документацією.

Розділом 7 договору визначені права та обов'язки сторін, Покупець зобов'язався прийняти згідно акту прийому-передачі і своєчасно та у повному обсязі оплатити поставлений товар, Постачальник зобов'язався забезпечити поставку товару у строки визначені договором.

Пунктом 11.1 встановлено, що договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2012р.

Специфікацією №1 (а. с. 17) до договору поставки №281/УГВ6045/11-12 від 30.03.2012р. визначено найменування продукції та її повні характеристики, а саме: труба б/ш, г/д, сталь 10Г2 з катаної заготівлі, з фаскою, 100% гідровипробуванням та термообробкою д325*18мм, ізольовані двохкомпонентною поліуретановою композицією Capon Hycote 165 XF, ГОСТ 8732-78, загальною вартістю з урахуванням 20% ПДВ 5642160,00 грн.

Згідно витягу зі статуту підприємства позивача (а. с. 12-13), Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (далі - Товариство) створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію дочірніх компаній Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 13.06.2012р. №360-р, наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України «Про реорганізацію Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» від 18.07.2012р. №529 внаслідок реорганізації шляхом перетворення у публічне акціонерне товариство Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», яка була створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.1998р. №1173 «Про розмежування функцій з видобування, транспортування, зберігання і реалізації природного газу». Товариство є правонаступником усіх майнових та немайнових прав і обов'язків Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Позивачем у виконання зобов'язання за договором було поставлено відповідачу товар згідно специфікації №1, що підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними обома сторонами актами прийому-передачі №1/70 від 16.07.2012р. в кількості 150,345 тон на суму 2120676,36 грн (а. с. 18), №7/153 від 24.08.2012р. в кількості 22,917 тон на суму 323253,46 грн (а. с. 19), №9/146 від 01.09.2012р. в кількості 183,945 тон на суму 2594617,80 грн (а. с. 20) та №10/147 від 03.09.2012р. в кількості 37,793 тон на суму 533085,38 грн, всього на суму 5571633,00 грн.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Публічним акціонерним товариством «Укргазвидобування» та Публічним акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір поставки.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем свої зобов'язання за договором виконані належним чином, однак відповідач зобов'язання щодо оплати поставленого товару у порушення умов договору не виконав, у зв'язку із чим за ним станом на час розгляду справи утворилась заборгованість у розмірі 5571633,00 грн.

Крім того у матеріалах справи наявний акт звіряння розрахунків №454 (а. с. 22) станом на 31.12.2012р. та акт звірки розрахунків №454/1 (а. с. 50) за період з 01.01.2013р. по 31.03.2013р., які підписані як представником Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», так і представником Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», та згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем становить 5571633,00 грн.

Відповідач на день розгляду справи у суді не представив доказів погашення існуючої за ним заборгованості, доводів позивача не спростував, а тому позовні вимоги в частині стягнення 5571633,00 грн заборгованості за договором поставки №281/УГВ6045/11-12 від 30.03.2012р. підлягають задоволенню.

На суму заборгованості, що виникла за відповідачем за договором поставки №281/УГВ6045/11-12 від 30.03.2012р., позивачем нараховано штраф за період з 14.11.2012р. по 09.04.2013р у розмірі 134189,05 грн.

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафної санкції позивач посилається на пункт 8.3 договору, яким визначено, що у випадках, не передбачених договором, сторони несуть відповідальність у відповідності до діючого законодавства України, а також на положення ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, згідно якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» суми штрафу за період з 14.11.2012р. по 09.04.2013р у розмірі 134189,05 грн є необґрунтованими та відмовляє в їх задоволенні у зв'язку із наступним.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

У відповідності до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином угода про забезпечення зобов'язання штрафом вчиняється також в письмовій формі.

З тексту договору поставки №281/УГВ6045/11-12 від 30.03.2012р. вбачається, що сторонами не було передбачено умови відносно забезпечення виконання господарських зобов'язань заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених діючим законодавством. Договір містить лише пункт щодо відповідальності сторін, який має загальний характер та не визначає конкретного заходу забезпечення виконання зобов'язання.

Отже з огляду на те, що сторонами не було досягнуто згоди у відповідній письмовій формі щодо встановлення відповідальності у вигляді штрафу за невиконання або несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару, застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу в сумі 134189,05 грн. є неправомірним.

Посилання позивача на ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України як на підставу наявності у відповідача обов'язку оплатити відповідні штрафні санкції є помилковим та не приймається судом до уваги, оскільки відповідна норма не встановлює певну відповідальність за вчинене відповідачем порушення, така норма є загальною.

Як вже зазначалось, згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Із змісту відповідної норми вбачається, що вона не встановлює певну відповідальність за певне порушення і не визначає конкретного розміру штрафних санкцій.

Відповідно до вказаної норми штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, вказана норма не встановлює певний конкретний розмір штрафних санкцій і не вказує, що такі штрафні санкції дорівнюють одній обліковій ставці Національного банку України. Положення частини 6 вказаної норми лише вказують на можливість визначення таких санкцій обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший спосіб визначення їх розміру не встановлений законом або договором (наприклад, штрафу у твердій сумі, пені у розмірі певного відсотку від суми зобов'язань, тощо).

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 13263,94грн, нарахованих за період з листопада 2012р. по січень 2013 року та за січень 2013р., та 3% річних у розмірі 53801,16 грн, нарахованих за період з 14.11.2012р. по 09.04.2013р., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не було виконано належним чином умови та взяті на себе зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару та оскільки наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню у розмірі, заявленому позивачем - 53801,16 грн. При цьому суд погоджується із розрахунком 3% річних у розмірі 53801,16 грн, враховуючи їх розмір та період нарахування. Водночас вимоги про стягнення індексу інфляції підлягають частковому задоволенню, оскільки суд не погоджується з розрахунком інфляційних втрат, зробленим позивачем.

Так, перевіривши зроблений позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що інфляційне збільшення розраховується не за весь період існування заборгованості відповідача, який заявлений для 3% річних, а лише з листопада 2012 року по січень 2013 року з суми 2120676,36 грн та за січень 2013 року з суми 3450956,64 грн, у зв'язку з тим, що у лютому 2012 року в країні була дефляція, а у березні показник інфляції дорівнював 100,0, отже сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення повинна бути зменшена.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 Цивільного кодексу України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.02.2012р. по справі №5021/1596/2011.

Інформаційним листом №3.2-2005 від 15.07.2005р. Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 Цивільного кодексу УРСР та 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Таким чином, діючим законодавством передбачено компенсацію за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що пов'язані з інфляційними процесами в державі, які не можна вважати штрафними санкціями для боржника. А тому суд вважає правильним застосування індексу інфляції за весь період, який заявлений позивачем, як період прострочення окремо на кожну суму, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості по договору за товар поставлений за період з 16.07.2012р. по 03.09.2012р. З урахуванням передбаченої договором 120-тиденної відстрочки платежів кінцевим днем оплати товару за актом прийому-передачі №1/70 від 16.07.2012р. на суму 2120676,36 грн є 13.11.2012р., за актом прийому-передачі №7/153 від 24.08.2012р. на суму 323253,46 грн - 24.12.2012р., за актом прийому-передачі №9/146 від 01.09.2012р. на суму 2594617,80 грн - 31.12.2013р., за актом прийому-передачі №10/147 від 03.09.2012р. на суму 533085,38 грн - 02.01.2013р.

При розрахунку 3% річних позивачем прийнятий період нарахування на суму заборгованості за кожним актом-прийому передачі окремо з наступного дня після кінцевого дня оплати товару по 09.04.2013р. Оскільки чинним законодавством, а саме статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено одночасне нарахування відсотків річних та інфляційне відшкодування за весь час прострочення, суд вважає правомірним при розрахунку інфляційного відшкодування застосування періоду

за актом прийому-передачі №1/70 від 16.07.2012р. на суму заборгованості 2120676,36 грн з 14.11.2012р. по 09.04.2013р.,

за актом прийому-передачі №7/153 від 24.08.2012р. на суму заборгованості 323253,46 грн з 25.12.2012р. по 09.04.2013р.,

за актом прийому-передачі №9/146 від 01.09.2012р. на суму заборгованості 2594617,80 грн з 01.01.2013р. по 09.04.2013р.,

за актом прийому-передачі №10/147 від 03.09.2012р. на суму заборгованості 533085,38 грн з 03.01.2013р. по 09.04.2013р.

Розрахунок втрат позивача від інфляції зроблено судом відповідно до рекомендацій Верховного Суду України (Лист Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») за формулою: (сума заборгованості х індекс інфляції : 100) - сума заборгованості, та виглядає наступним чином:

за актом прийому-передачі №1/70 від 16.07.2012р. на суму заборгованості 2120676,36 грн з 14.11.2012р. по 09.04.2013р.:

листопад 2012 року: (2120676,36 х 99,9 : 100) - 2120676,36 = - 2120,68 грн;

грудень 2012 року: (2120676,36 х 100,2 : 100) - 2120676,36= 4241,35 грн;

січень 2013 року: (2120676,36 х 100,2 : 100) - 2120676,36= 4241,35 грн;

лютий 2013 року: (2120676,36 х 99,9 : 100) - 2120676,36= - 2120,68 грн;

березень 2013 року: (2120676,36 х 100,0 : 100) - 2120676,36= 0грн;

всього: 4241,34 грн,

за актом прийому-передачі №7/153 від 24.08.2012р. на суму заборгованості 323253,46 грн з 25.12.2012р. по 09.04.2013р.,

січень 2013 року: (323253,46 х 100,2 : 100) - 323253,46 = 646,51 грн.;

лютий 2013 року: (323253,46 х 99,9 : 100) - 323253,46 = - 323,25 грн.;

березень 2013 року: (323253,46 х 100,0 : 100) - 323253,46 = 0 грн;

всього: 323,26 грн,

за актом прийому-передачі №9/146 від 01.09.2012р. на суму заборгованості 2594617,80 грн з 01.01.2013р. по 09.04.2013р.,

січень 2013 року: (2594617,80 х 100,2 : 100) - 2594617,80 = 5189,24 грн;

лютий 2013 року: (2594617,80 х 99,9 : 100) - 2594617,80 = - 2594,62 грн;

березень 2013 року: (2594617,80 х 100,0 : 100) - 2594617,80 = 0 грн;

всього: 2594,62 грн,

за актом прийому-передачі №10/147 від 03.09.2012р. на суму заборгованості 533085,38 грн з 03.01.2013р. по 09.04.2013р.

січень 2013 року: (533085,38 х 100,2 : 100) - 533085,38= 1066,17 грн;

лютий 2013 року: (533085,38 х 99,9 : 100) - 533085,38= - 533,09 грн;

березень 2013 року: (533085,38 х 100,0 : 100) - 533085,38= 0 грн;

всього: 533,08 грн.

Всього сума інфляційного відшкодування складає 7692,3 грн.

Таким чином, сума інфляційного відшкодування, яка підлягає стягненню складає 7692,3 грн, а період нарахування позивачем інфляційних втрат не відповідає вимогам ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки неправомірно є скороченим з метою штучного завищення розміру інфляційних втрат.

Скорочення періоду нарахування інфляційного відшкодування позивачем до січня 2013 року призвело до збільшення розміру відшкодування на 5571,64 грн, що порушує права відповідача, безпідставно збільшує розмір основного боргу, та не відповідає правовій природі інфляційного відшкодування, а тому суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення індексу інфляції у розмірі 5571,64 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 23 липня 2012 року у справі №5020-1922/2011.

Згідно ч. 1, 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» задоволено частково судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок відповідача у розмірі 67153,87 грн.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 23.04.2013р.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1, код ЄДРПОУ 00153117; р/р 260020014162 у філії АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786, ОКПО 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775; п/р 26005086800001 в ПАТ «КБ Надра», МФО 380764) суму заборгованості у розмірі 5571633,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 7692,3 грн та 3% річних у розмірі 53801,16 грн.

3. В частині позовних вимог про стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 134189,05 грн відмовити.

4. В частині позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 5571,64 грн відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, проспект Кірова/ провулок Совнаркомовський, 52/1, код ЄДРПОУ 00153117; р/р 260020014162 у філії АТ «Укрексімбанк» в АР Крим, м. Сімферополь, МФО 324786, ОКПО 00153117) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775; п/р 26005086800001 в ПАТ «КБ Надра», МФО 380764) судовий збір у розмірі 67153,87 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна