ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.13 Справа№ 914/1058/13-г

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора», м.Черкаси

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс», м.Львів

про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Суддя Гулик Г.С.

При секретарі Фартушок Н.Б.

Представники:

від позивача: Чубин О.М. - представник (довіреність б/н від 26.11.2012р., дійсна до 31.12.2013р.);

від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс» про стягнення заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою суду від 18.03.2013р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 10.04.2013р. У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача та невиконання сторонами вимог ухвали суду від 18.03.2013р, а також з метою надання відповідачеві можливості для реалізації свого права на захист, розгляд справи відкладено на 25.04.2013р.

В судовому засіданні 25.04.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримав і просить суд, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, позов задоволити повністю та стягнути з відповідача заборгованість в сумі 25 129 грн. 83 коп. (в т.ч. 18 245 грн. 15 коп. - основного боргу, 4 226 грн. 38 коп. - пені, 1 824 грн. 52 коп. - штрафу та 833 грн. 78 коп. - 3% річних), а також судовий збір у сумі 1 720 грн. 50 коп.

Відповідач в судові засідання 10.04.2013р. та 25.04.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав. Оскільки відповідач двічі не з'явився у засідання, суд розглядає спір в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами, без участі відповідача та за відсутності відзиву на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах докази, судом встановлено таке:

01.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (постачальник, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс» (покупець, відповідач по справі) укладено договір поставки №115 (далі по тексту - договір). Договір набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діяв до 31.12.2011р. (п.10.1. договору).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник зобов'язався виготовити та передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити лакофарбову продукцію, надалі по тексту «товар», на умовах цього договору. Асортимент, кількість та ціна на товар, що відвантажується за цим договором встановлюється в накладних (п.1.2 договору).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що при передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцеві наступні документи: рахунок-фактуру; накладну на товар; податкову накладну та сертифікат (посвідчення) якості.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві товари, згідно виставлених рахунків-фактур: №Ц-32567 від 09.06.2011р. на суму 50 344 грн. 46 коп. (з ПДВ) та №Ц-33045 від 21.07.2011р. на суму 21 745 грн. 15 коп. (з ПДВ).

На підтвердження поставки товарів, позивачем, як постачальником за договором, відповідачеві були видані податкові накладні №1088 від 15.06.2011р. на суму 50 344 грн. 46 коп. (з ПДВ) і №1453 від 21.07.2011р. на суму 21 745 грн. 15 коп. (з ПДВ) та видаткові накладні №РН-0001088 від 15.06.2011р. на суму 50 344 грн. 46 коп. (з ПДВ) і №РН-0001453 від 21.07.2011р. на суму 21 745 грн. 15 коп. (з ПДВ). Ці товари були отримані відповідачем, через Сушко Юрія Андрійовича по довіреностях на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯЛТ №119495 від 15.06.2011р. та серії ЯЛТ №119402 від 21.07.2011р.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт, що позивач поставив відповідачеві товари на загальну суму 72 089 грн. 61 коп. (з ПДВ) (50 344 грн. 46 коп. + 21 745 грн. 15 коп. = 72 089 грн. 61 коп.).

Станом на день подання позовної заяви, відповідач частково оплатив позивачу борг в сумі 53 844 грн. 46 коп., що підтверджується довідкою з банку, і основна сума заборгованості становить 18 245 грн. 15 коп. (72 089 грн. 61 коп. -- 53 844 грн. 46 коп. = 18 245 грн. 15 коп.).

06.12.2012р. позивач на адресу відповідача надіслав претензію №1940, в якій просить погасити заборгованість в сумі 18 245 грн. 15 коп., про що свідчить квитанція поштового відправлення та опис вкладення у цінний лист. Відповідач вимогу позивача залишив без розгляду.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки взаєморозрахунків, станом на 24.04.2013р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. З цього акту звірки вбачається, що сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 18 245 грн. 15 коп.

Відповідно до п.6.1. договору покупець здійснює оплату партії товару, що відвантажується за даним договором, в безготівковому порядку шляхом перерахування його вартості на поточний банківський рахунок постачальника на підставі його рахунків.

Згідно п.7.3. договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої продукції за кожен день прострочення та штраф у розмірі 10 % від вартості невчасно оплаченого товару.

Відповідно до вимог п.7.3. договору, ст.ст.230-232 Господарського кодексу України, ст.549 Цивільного кодексу України, позивач за період з 06.08.2011р. по 11.02.2013р. нарахував відповідачу пеню в сумі 4 226 грн. 38 коп. та штраф у сумі 1 824 грн. 52 коп.

Також позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачеві 833 грн. 78 коп. - 3% річних за період з 06.08.2011р. по 11.02.2013р.

При цьому нараховуючи 3% річних, позивач не врахував кількість днів у 2012р. (366 днів).

Суд, здійснюючи перерахунок 3% річних за період з 06.08.2011р. по 11.02.2013р., дійшов висновку, що їх сума повинна становити не 833 грн. 78 коп., як вказує позивач, а 832 грн. 27 коп.

Щодо нарахування пені, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п.2 ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватись спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 ст.267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Оскільки відповідач не надав суду заяву про застосування строку позовної давності щодо нарахування неустойки (пені, штрафу), то суд, згідно ч.6 ст.232 ГПК України, дійшов висновку, що пеня повинна нараховуватися в межах шестимісячного терміну, від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи наведене, суд, здійснюючи перерахунок пені за період з 06.08.2011р. по 05.02.2012р., дійшов висновку, що їх сума повинна становити не 4 226 грн. 38 коп., як вказує позивач, а 1 136 грн. 62 коп.

Доказів погашення боргу, штрафу та 3% річних станом на день розгляду справи, відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за цього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то він підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Згідно з ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем повністю доведено факт виконання ним своїх договірних зобов'язань по поставці товарів у повному обсязі. Підтвердженням цього, є довіреність на отримання товару відповідачем, рахунки-фактури, податкові, товарно-транспортна та видаткові накладні, підписані представником відповідача без жодних застережень проте, в порушення зобов'язання, передбаченого договором поставки №115 від 01.06.2011р., відповідач не оплатив позивачу повної вартості отриманих товарів.

На підставі зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги по основному боргу в сумі 18 245 грн. 15 коп., пені в сумі 1 136 грн. 62 коп., штрафу в сумі 1 824 грн. 52 коп. та 3% річних в сумі 832 грн. 27 коп. підлягають до задоволення. Решта позовних вимог до задоволення не підлягає.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати, сплачені позивачем, підлягають стягненню з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 193, 202, ч. 2 ст. 218, ст.230-232, ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст. ст.11, 258, ч.3 ст. 267, 509, 530, 599, 610-612, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехАвто-Плюс» (80563, Львівська область, Буський район, село Андріївка, вулиця Нова, будинок №823А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32124223) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лакофарбовий завод «Аврора» (18030, місто Черкаси, вулиця Будіндустрії, будинок №3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32741978) 18 245 грн. 15 коп. - основного боргу, 1 136 грн. 62 коп. - пені, 1 824 грн. 52 коп. - штрафу, 832 грн. 27 коп. - 3% річних та 1 508 грн. 86 коп. - судового збору.

3. В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 26.04.2013р.

Суддя Гулик Г.С.