ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2013 року справа № 823/670/13-а
17 год. 26 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Коваленка В.І.,
за участю секретаря - Хоменка О.О.,
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 за довіреністю,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області про визнання протиправною і скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Каневі та Канівському районі Черкаської області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 15.02.2013 року № Ф-183, про визначення суми недоїмки та необхідності сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заборгованості зі сплати мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4 572 грн. 42 коп.; визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 01.04.2013р. № 329 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян: 170 (сто сімдесят) грн. за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 безпідставно сплачені нею за серпень - грудень 2011 року кошти в сумі 1 698 грн. 23 коп. мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; стягнути з Державного бюджету України через територіальне управління Державної казначейської служби в Черкаській області на користь ОСОБА_2 114 грн. 70 коп. сплаченого нею судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування, крім того, вона є пенсіонером за віком, отримує відповідну пенсію, а тому, у відповідності до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» з серпня 2011 року не зобов'язана сплачувати єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Крім того, позивач зазначає, що оскільки вона звільнена від сплати єдиного соціального внеску, то не зобов'язана подавати звітність про суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. З урахуванням наведеного вважає, що її позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не визначено наявність права на звільнення від сплати єдиного соціального внеску в залежності від виду пенсії, а встановлено, що таке право мають лише інваліди та особи, що мають статус пенсіонера за віком. На думку відповідача, статус пенсіонера за віком набувають лише ті особи, які мають страховий стаж не менше 15 років, досягли віку 60 років та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Окільки позивач вийшла на пенсію із зменшенням пенсійного віку, як постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи, то остання не набула права на звільнення від сплати єдиного соціального внеску. На підставі наведеного відповідач важає, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідач в судове засідання не з'явився, проте подав клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до такого висновку.
Як встановлено судом, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована виконавчим комітетом Канівської міської ради Черкаської області, як суб'єкт підприємницької діяльності 22.04.2002р., ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.
При дослідженні письмових доказів, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що у період з 01.08.2011р. по 31.12.2011р. позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується патентом серії ПАД № 454438, виданим 22.01.2009р. Канівською ОДПІ, термін дії якого продовжувався з 01.07.2011р. по 31.12.2011р. на підставі пункту 1 підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Крім того, у період з 01.01.2012р. по 31.12.2011р. позивач також перебувала на спрощеній системі оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії А № 488982, виданим 31.05.2012р. Канівською ОДПІ.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем 15.02.2013р. сформовано та направлено позивачу вимогу про сплату недоїмки № Ф-183 від 15.02.2013р., згідно відомостей якої, позивач зобов'язаний сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 4 572 грн. 42 коп.
Разом з тим, посадовими особами відповідача 01.04.2013р. складено акт № 132, яким встановлено неподання позивачем звіту про нараховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік.
На підставі зазначеного акту 01.04.2013р. відповідачем прийнято рішення № 329 про застосування до позивача штрафних санкцій в розмірі 170 грн. за неподання звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010р. (далі - Закон № 2464).
В силу положень статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
В розумінні положень пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є, зокрема: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно частини 4 статті 4 Закону № 2464 (в редакції, яка діє з 06.08.2011р.) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, суд зауважує, що позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування у період з 01.08.2011р. по 31.12.2012р. та згідно відомостей, які містяться у посвідченні НОМЕР_2, виданому 08.09.2008р. Пенсійним фондом України, остання є пенсіонером за віком. Отже, з аналізу зазначених вище положень Закону № 2464 слідує, що позивач звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому вимога про сплату недоїмки № Ф-183 від 15.02.2013р. є протиправною та підлягає скасуванню. При цьому, враховуючи відмову відповідача добровільно повернути суму єдиного внеску за серпень - грудень 2011року, викладену в листі від 17.12.2012р. за № 13869/03, суд вважає, що надмірно сплачена позивачем за серпень - грудень 2011 року сума єдиного соціального внеску підлягає поверненню в розмірі мінімального страхового внеску за серпень та вересень 2011 року по 333 грн. 12 коп., за жовтень та листопад по 341 грн. 80 коп., та за грудень 2011 року - 348 грн. 39 коп., що загалом становить 1 698 грн. 23 коп.
Суд не приймає посилання відповідача на ту обставину, що статус пенсіонера за віком набувають лише ті особи, які мають страховий стаж не менше 15 років, досягли віку 60 років та отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зважаючи на таке.
Стаття 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VI (надалі - Закон №1058) передбачає чітке визначення поняття «пенсіонер» - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 статті 26 Закону № 1058 визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Разом з тим, спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-XII (надалі - Закон № 796).
У відповідності до частини 1 статті 55 Закону № 796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.
Виходячи з положень пункту 4 частини 1 статті 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Таким чином, спеціальним законом встановлені умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
В судовому засіданні судом досліджено оригінал посвідчення серії В-І № 657127, виданого 21.12.1998р. Канівським міськвиконкомом, згідно відомостей якого, позивач є громадянкою, яка постійно проживала на території посиленого радіологічного контролю -категорія 4.
Отже, суд приходить до висновку, що призначення пенсії із зниженням пенсійного віку не позбавляє позивача статусу пенсіонера за віком, а тому викладені в запереченнях доводи відповідача щодо правомірності спірної вимоги не знаходять свого підтвердження.
Вирішуючи питання щодо правомірності рішення відповідача від 01.04.2013р. № 329, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
При цьому, згідно пункту 3.3 (в редакції, яка діє з 15.01.2013р.) Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. № 22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за №1014/18309, фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
Оскільки, позивач звільнена від сплати єдиного внеску як пенсіонер за віком, то не зобов'язана подавати звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Отже, рішення управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 01.04.2013р. № 329 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій у сумі 170 грн., є протиправним.
Виходячи з положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ту обставину, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, суд приходить до висновку про необхідність задоволення адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 15.02.2013 року № Ф-183, про визначення суми недоїмки та необхідності сплати фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 заборгованості зі сплати мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік в сумі 4 572 грн. 42 коп.
Визнати протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі від 01.04.2013р. № 329 про застосування до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 штрафних санкцій у сумі 170 грн.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Каневі та Канівському районі повернути фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 безпідставно сплачені нею за серпень - грудень 2011 року кошти в сумі 1 698 (одна тисяча шістсот дев'яносто вісім) грн. 23 коп.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 19000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строки та порядку передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Коваленко
Повний текст постанови виготовлено 22.04.2013р.