ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА                    

16 жовтня 2008 р.                                                             Справа  № 14/136

за  адміністративним позовом Комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород

до    Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород  

про  визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428, від 02.04.2007р. №0000301640/1/1133/15-2/03344326/10267 та від 28.04.2007р. №0000301640/2/1504/15-2/03344326/13194,

                                                        Суддя                         В.І. Карпинець

За участю представників сторін:

від позивача: Феделещак М.М.  - заступник директора з фінансово-економічних питань та інвестицій за дов. від 31.01.2008р. №52

від відповідача: Товтин М.В. - начальник юридичного відділу за дов. від 10.01.2008р. №282/9/10

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода", м.Ужгород (далі - КП „ВУВКГ міста Ужгорода”, позивач) звернулося до господарського суду з адміністративним позовом  до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород  (далі -відповідач) про визнання нечинними  податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Ужгороді від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428 про зобов”язання КП „ВУВКГ міста Ужгорода” сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у розмірі 752849,08грн.,  від 02.04.2007р. №0000301640/1/1133/15-2/03344326/10267 про зобов”язання  КП „ВУВКГ міста Ужгорода” сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у розмірі 752849,08грн .та від 28.04.2007р. №0000301640/2/1504/15-2/03344326/13194 про зобов”язання КП „ВУВКГ міста Ужгорода” сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у розмірі 752849,08грн.

          Позивач, як у позовній заяві (а.с.2-6), так і його представник у судових засіданнях по розгляду даної справи,  зокрема посилаються на те, що:          

         -  відповідачем застосовані штрафні санкції за межами строку встановленого ст.250 Господарського кодексу України, протягом якого вони повинні застосовуватися за даний вид правопорушення;

          - відповідачем порушено законодавчо встановлені процедури попередження його як платника податку про несплату узгодженої суми податкового зобов”язання з того чи іншого податку і збору (обов”язкового  платежу), в даному випадку з податку на додану вартість;  

           -  відповідачем всупереч вимогам п.6.1.7 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служб, затвердженої наказом ДПА України №110 від 17.03.2001р.  та зареєстрованим в Міністерстві юстиції  України 23.03.2001р. за №268/5459 при встановлені факту несвоєчасної сплати узгодженого податкового зобов”язання з податку на додану вартість та застосуванні до позивача штрафних санкцій за вказані порушення не досліджувалось питання  стану розрахунків платника податків з бюджетами;

          - відповідачем не було своєчасно проведено зарахування від”ємного значення з ПДВ за  звітні податкові періоди лютий та травень 2006р. за поданими  податковими деклараціями відповідно 20.03 та 20.06.2006р., у рахунок погашення наявних податкових зобов”язань по ПДВ, які існували у позивача за 2005 рік, що на думку позивача призвело до неправильного визначення розміру застосованих штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з ПДВ.          

          За вищенаведених обставин, позивач та його представник вважають, що у  податкового органу (відповідача) були відсутні підстави для зобов”язання  позивача сплатити штраф відповідно до вимог ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

          Відповідач (ДПІ у м. Ужгороді)  та його представник  у судовому засіданні по розгляду даної справи, заперечують проти позову повністю з підстав зазначених у письмовому запереченні  проти прозову (а.с.22-26), зокрема, посилаються на те, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення останнім граничних строків сплати узгоджених  сум податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у загальній  сумі 752849,08грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, в результаті чого є  правомірним застосування податковим органом до позивача відповідно до вимог ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” штрафу у розмірі 50% у загальній сумі 376424,54грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Також  посилаються на ту обставину, що   вимоги ст.250 Господарського кодексу України  про встановлення шестимісячного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення суб”єктом гоподарювання, встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, не розповсюджуються на  штрафні санкції, які застосовуються до платників податків  за порушення ними граничних строків сплати узгоджених податкових зобов”язань та які регулюються спеціальним законом з питань оподаткування, в даному випадку Законом України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та застосовуються в межах строків, передбачених   ст.15 даного Закону.

          Крім того, зазначають про те, що є  неправомірним посилання позивача на обставину недослідження податковим органом при проведенні перевірки стану розрахунків платника податків з бюджетами, з посиланням на положення Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, оскільки, на думку відповідача та його представника, вимоги даної Інструкції не передбачають  обов”язок податкового органу враховувати стан розрахунків платника з бюджетом при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов”язань. Також відповідно до п.п.6.1.10 п.6.1 вказаної Інструкції, штрафні санкції, визначені п.п.6.1.1-6.1.6 та 6.1.9  цього пункту, застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, обов”язковими платежами).    

          Факт самостійного узгодження  платником податків податкового зобов”язання (в даному випадку по ПДВ), зобов”язує його (платника податків) таке зобов”язання сплатити у межах граничного строку сплати, а у випадку  порушення такого граничного строку –воно (податкове зобов”язання) визнається податковим боргом та немає необхідності податковим органом додатково повідомляти такого платника податків про існування у нього такого податкового боргу.  З врахуванням    тієї обставини, що  податковим органом на адресу позивача вже направлялись  законодавчо передбачені перша та друга податкові вимоги,  тому, на  їх думку, є безпідставним посилання позивача щодо необхідності  додаткового попередження його як платника податку про несплату ним узгодженої суми податкового зобов”язання з податку на додану вартість.  

          Також зазначають ту обтавину, що суми  від”ємного значення з ПДВ, зазначені платником податків (позивачем) за  звітні податкові періоди лютий та травень 2006р. за поданими  податковими деклараціями відповідно 20.03 та 20.06.2006р. не могли ніяким чином вплинути на зменшення розміру 50% застосованих штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з ПДВ, оскільки таке вищезазначене від”ємне значення з ПДВ  виникло у позивача (платника податків) за межами граничного строку несплати узгодженого податкового  зобов”язання  з ПДВ, що перевищувало 90 календарних днів, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання,.

          З даною вищезазначеною позицією податкового органу також погодився представник позивача у судовому засіданні по розгляду даної справи 16.10.2008р.

          За вищенаведених обставин, відповідач та його представник вважають, що є правомірним зобов”язання  позивача  сплатити штраф у розмірі 50% у загальній сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у загальному розмірі 752849,08грн. за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

          Ухвалами суду від 16.07 та 18.12.2007р. провадження у справі зупинялось за клопотаннями представників сторін  відповідно до вимог п.п.4 ч.1 ст.156 КАС України для надання додаткового часу для  можливого досягнення   сторонами примирення з предмету спору (а.с.57, 64-65).

              У судових засіданнях 06.07.2007р. та  03.10.2008р. оголошувались перерви відповідно до вимог ст. 150 КАС України.           

          У судовому засіданні 16.10.2008р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови відповідно до вимог п.3 ст. 160 КАС України.

          Вивчивши матеріали справи та  заслухавши пояснення представників сторін,  

суд встановив, що:

          Податковим органом за результатами проведеної перевірки           дотримання податкового законодавства Комунальним підприємством "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода" за актом перевірки від 19.01.2007р., було встановлено порушення останнім граничних термінів сплати узгодженого податкового зобов”язання по ПДВ на загальну суму 752849,08грн. із затримкою, що є більшою 90 календарних днів, у зв”язку з чим розраховано штрафну санкцію у розмірі 50% у загальній  сумі 376424,54грн.  на підставі розрахунку штрафних санкцій, як додатку до вищезазначеного акту перевірки (а.с.8) та відповідно було  прийнято  податкове повідомлення-рішення від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428 про зобов”язання КП „ВУВКГ міста Ужгорода” сплатити штраф у розмірі 50% у загальній сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у загальному  розмірі 752849,08грн. (а.с.9).

          Не погоджуючись із висновками органу державної податкової служби, наведеними в акті перевірки щодо  порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість, КП „ВУВКГ міста Ужгорода” вищенаведене податкове повідомлення-рішення ДПІ у   м. Ужгороді від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428 було оскаржено в апеляційному порядку відповідно до вимог ст.5 Закону „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” до первинного органу ДПС –ДПІ у м. Ужгороді, вищого (обласного) органу ДПС –ДПА у Закарпатській області  та центрального органу –ДПА України, якими було відмовлено позивачеві у задоволенні його скарг з підстав правомірності застосування до нього штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість  та  за результатами апеляційного  розгляду  вищезазначених скарг,  ДПІ у м. Ужгороді  було прийнято повторні  податкові повідомлення-рішення  від 02.04.2007р. №0000301640/1/1133/15-2/03344326/10267 та від 28.04.2007р. №0000301640/2/1504/15-2/03344326/13194 про зобов”язання КП „ВУВКГ міста Ужгорода” сплатити штраф у розмірі 50% у загальній сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у  загальному розмірі 752849,08грн. (а.с.10-11), із зазначенням у них нових граничних термінів сплати загальної суми застосованого штрафу.   

З огляду на викладене, предметом судового оскарження  по даній справі є податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428,  від 02.04.2007р. №0000301640/1/1133/15-2/03344326/10267 та від 28.04.2007р. №0000301640/2/1504/15-2/03344326/13194.

  Аналізуючи доводи та заперечення сторін,

суд приймає до уваги, що:  

Визнання судом нечинними спірних податкових повідомлень-рішень можливе за умови з”ясування суті порушень та підставності застосування  спеціальних Законів.   За таких обставин, спір вирішується судом з урахуванням в сукупності всіх фактичних обставин та матеріалів  справи та їх відповідність нормам чинного законодавства.

Підпунктами  5.1 та 5.2  ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ передбачено, що податкове зобов”язання, як  самостійно визначене платником податків у податковій декларації, так і нараховане контролюючим органом, вважаються узгодженим податковим зобов”язанням,  як з дня подання такої податкової декларації,  так і на підставі апеляційного узгодження.

Підпунктами  5.3.1 та 5.3.2 пункту 5.3 статті 5  вищезазначеного Закону  передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, як зазначену у поданій ним податковій декларації, так і апеляційно узгоджену, як  протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку подання податкової декларації, так і  протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого апеляційного узгодження.

          Відповідно до  п.  1.5  ст.  1  Закону  України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  штрафна  санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

 Згідно з п.п.  17.1.7 п.  17.1 ст.  17  Закону  України  "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах, зокрема      при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за   останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Факт несвоєчасного погашення позивачем (платником податків) узгоджених сум податкових зобов”язань по ПДВ за 2005р., як самостійно визначених у податкових деклараціях, так і узгоджених в апеляційному порядку, як  зазначених у розрахунку штрафних санкцій, як додатку до акту перевірки  (а.с. 8)  на загальну суму 752849,08грн. підтверджується, як датою їх сплати, зазначеною у даному розрахунку штрафних санкцій, так і долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (а.с.31-47), тому суд вважає, що є правомірним застосування до позивача  штрафу  у розмірі 50% у загальній  сумі 376424,54грн. за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з податку на додану вартість у  загальному розмірі 752849,08грн.  за спірними податковими  повідомленнями-рішеннями                       ДПІ у м. Ужгороді від 24.01.2007р. №0000301640/0/161/15-2/03344326/1428, від 02.04.2007р. №0000301640/1/1133/15-2/03344326/10267та від 28.04.2007р. №0000301640/2/1504/15-2/03344326/13194.

Посилання позивача та його представника на обставину недослідження відповідачем стану розрахунків платника податків (позивача) з бюджетами відповідно до  положень Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби та неврахування податковим органом факту наявності дебіторської заборгованості окремих бюджетних установ перед позивачем,    під час нарахування штрафних санкцій, судом не приймається до уваги, з тих підстав, що:

Вказаною Інструкцією прямо не передбачено обов”язок податкового органу враховувати стан розрахунків платника з бюджетом при застосуванні штрафних санкцій за несвоєчасну сплати узгоджених сум податкових зобов”язань.

          Відповідно до п.п.6.1.10 п.6.1 вказаної Інструкції, штрафні санкції, визначені п.п.6.1.1-6.1.6 та 6.1.9  цього пункту, застосовуються незалежно від стану розрахунку платника податків з бюджетами, існування податкового боргу чи переплати платника податків за податками (зборами, бов”язковими платежами).    

Також,  податковим органом не могло бути застосовано правило щодо зарахування в оплату податкових зобов”язань позивача  за 2005р.   по  ПДВ наявної дебіторської заборгованості Державного бюджету України перед позивачем, як різниці в  тарифах по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення, передбачене абз.2 п.п. 7.1.1  п.7.1  ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції чинній у періоді, що перевірявся) з тих підстав, що дія абз.2 п.п. 7.1.1  п.7.1  ст.7 даного Закону була зупинена на 2005р. на підставі Закону України „Про державний бюджет України на 2005р.”, тобто у вищенаведеному періоді було заборонено здійснення проведення взаєморозрахунків  непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед такими платниками податків.  

 Стосовно вимог позивача щодо неправомірності застосування відповідачем  до нього вищенаведених штрафних санкцій за межами строку встановленого ст.250 Господарського кодексу України, слід зазначити наступне:  

Відповідно до ст.239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку  встановленому  законом, можуть застосовувати до суб”єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема, адміністративно-господарські штрафи.

Згідно із ст.241 цього ж кодексу адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб”єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.  Слід зазначити, що стягнення адміністративно-господарського  штрафу за порушення суб'єктом господарювання строків сплати зборів (обов'язкових платежів), який  передбачено ст.242 цього ж кодексу, застосовується до суб'єктів  господарювання, у випадку порушення останніми встановлених правил обліку або звітності щодо сплати зборів (обов'язкових платежів) або  їх несплати чи неповної сплати, тоді як податок на додану  вартість, який сплачується до бюджету не відноситься до таких зборів (обов”язкових платежів).

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб”єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким законом є Закон України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пунктом 17.1 статті 17 якого визначено штрафні санкції за порушення податкового законодавства. Так, підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 цього Закону встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:  при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.7 ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” (в редакції чинній на час прийняття оспорюваних рішень) органи державної податкової служби в установленому законом порядку мають право застосовувати до підприємств, установ, організацій і громадян фінансові санкції у порядку та розмірах, встановлених законом.

Таким чином, положення ст.250 Господарського кодексу України не розповсюджуються на випадки, коли контролюючий орган застосовує фінансові санкції згідно Закону України „Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Відповідно посилання позивача на неправомірність застосування відповідачем  до нього штрафних санкцій у вигляді штрафу, передбачених пунктом 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, за межами строку встановленого ст.250 ГК України є безпідставними з  огляду на вищезазначені норми даного Закону.

Також посилання позивача на лист ДПА України від 26.05.2005р. №10258/7/24-1117 щодо надання ним роз”яснення про неправомірність застосування до платника податку податковим органом  штрафних санкцій на підставі  п.п.17.1.8  п.17.1  ст.17  Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за відсутності надсилання такому платнику податку податкових вимог на узгоджену суму податкового боргу, судом не приймається до уваги з тих підстав, що даний лист не стосується правовідносин щодо порушення платниками податків граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов”язань, а стосується підстав неправомірності застосування податковим органом штрафних санкцій за відчуження платником податків активів, при умові  недоведення до нього податковим органом    факту виникнення права податкової застави  на його активи. У першій податковій вимозі повідомляється платник податків про те, що у випадку несплати податкового боргу самостійно у межах строків дії першої податкової вимоги,  виникне право податкової застави на активи  платника податків, а  друга податкова вимога буде містити  пповідомлення про дату та час проведення описів активів платника податків, що перебувають у податковій заставі.

Також, слід зазначити, що платник податків при узгодженні суми податкового зобов”язання відповідно до вимог п. 5.1 та п.5.2  ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, зобов”язаний таку узгоджену суму податкового зобов”язання самостійно сплатити у визначені даним Законом строки, оскільки її несплата у такі строки, передбачає порушення вимог даного Закону та відповідно настання, при її сплаті за межами встановлених строків, негативних наслідків  для такого платника податків, передбачених підпунктом 17.1.7 пунктом 17.1 статті 17 цього Закону, а тому не є необхідним  додаткового повідомлення податковим органом такого платника  податків про існування у нього з даного податку податкового боргу, з огляду на вищевикладене.  

За вищенаведених обставин, посилання позивача у вищезазначених частинах,  є неправомірними.

          Відносно посилання позивача на обставину несвоєчасного проведення податковим органом зарахування йому (позивачеві), як платнику податків, від”ємного значення з ПДВ за  звітні податкові періоди лютий та травень 2006р. за поданими  податковими деклараціями відповідно 20.03 та 20.06.2006р., у рахунок погашення наявних податкових зобов”язань по ПДВ, які існували у нього (позивача) за 2005 рік, слід зазначити те, що така дія податкового органу,  не могла ніяким чином вплинути на зменшення розміру 50% застосованих штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати узгодженого податкового  зобов”язання  з ПДВ за 2005р., як самостійно визначених у податкових деклараціях, так і узгоджених в апеляційному порядку, як  зазначених у розрахунку штрафних санкцій, як додатку до акту перевірки, з тих підстав, що, як вбачається з матеріалів справи,  таке вищезазначене від”ємне значення з ПДВ виникло у позивача (платника податків) за межами граничного строку несплати узгодженого податкового  зобов”язання  з ПДВ, що перевищувало 90 календарних днів, наступних за  останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, що також, як було зазначено вище,  не заперечено  представником позивача у судовому засіданні по розгляду даної справи 16.10.2008р.

За вищенаведених обставин, позовні вимоги позивача є такими, що спростовуються матеріалами справи, вищезазначеними обставинами та нормами чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.    

З огляду на  викладене, керуючись   ст. ст.  2, 7-12, 51, 70, 71, 86, 111,  121, 122, 150, 156, 160 п.3, 162, 163, 167, 254, 255 та п.6 Прикінцевих і перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову, відмовити в повному обсязі.

2. Постанова  суду набирає законної сили в  порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

3.   Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку  відповідно до вимог ст.186 КАС України.

   

          Суддя                                                                       В.І. Карпинець

          

                Постанову суду виготовлено в повному обсязі  та підписано 20.10.2008р.