ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

31 жовтня 2006 р.

№ 10/229

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Панченко Н.П., Кота О.В.

розглянувши матеріали касаційної скарги

ТОВ “Агро-Нові Технології”

на рішення

господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року

та постанову

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року

у справі

№ 10/229

господарського суду

Полтавської області

за позовом

Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту “Полтавагропроект”

до	ТОВ “Агро-Нові Технології”

про	стягнення 35 587 грн. 08 коп.

за участю представників від позивача - від відповідача -

Губаненко Ю.П. Зайцев Д.О.

В С Т А Н О В И В :

Державно-кооперативний проектно-вишукувальний інститут “Полтавагропроект” звернулося до господарського суду Полтавської області із позовом до ТОВ “Агро-Нові Технології” про стягнення 35 587 грн. 08 коп.

Поданою до місцевого господарського суду в порядку ст.22 ГПК України заявою позивач змінив підстави позову та збільшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення 45811 грн., в т.ч. 31394 грн. 10 коп. - збитки завдані простроченням виконання зобов`язання по поверненню майна, 14 416 грн. 90 коп. - неустойка за несвоєчасне повернення майна.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року (суддя Шкурдова Л.М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року (колегія суддів: Швець В.О. –головуючий, судді Рибченко А.О., Зеленіна Н.І.), у справі №10/229 за позовом Державно-кооперативного проектно-вишукувального інституту „Полтавагропроект” до ТОВ “Агро-Нові Технології” про стягнення 35587 грн. 08 коп. позовні вимоги задоволено.

Судові рішення мотивовано правомірністю позовних вимог, зокрема, п.п. 2.3, 4.4 договору, ст.ст. 11, 15, 16, 509, 785 ЦК України 2003 року.

У касаційній скарзі ТОВ “Агро-Нові Технології” просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 10/229, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю.

Касаційні вимоги мотивовано тим, що норми ч.2 ст.785, ст.611 ЦК України та ч.2 ст.232 ГК України в їх сукупності не були застосовані судами при прийнятті судових рішень у даній справі; рішення були прийняті з помилковими правовими оцінками встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; не застосовано до спірних правовідносин ст. 261 ЦК України.

Вищим господарським судом України ухвалою від 28 вересня 2006 року у справі № 3/123-06 порушено касаційне провадження.

Розпорядженням Першого заступника Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 30 жовтня 2006 року у справі № 3/123-06 призначено наступну колегію суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), Панченко Н.П., Кота О.В.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з договором №28 оренди частини виробничих приміщень Державно-коопративним проектно-вишукувальним інститутом „Полтавагропроект” була передана ТОВ “Агро-Нові Технології” в тимчасове користування без права викупу кімната № 615 загальною площею 57,1 кв.м. за адресою: м Полтава, вул. Котляревського, 1/27, терміном до 31 грудня 2003 року.

Відповідно до п.7.7 договору дія договору припиняється у випадку закінчення строку, на який він був укладений; у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний повернути орендодавцю орендоване майно; майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі згідно п.п. 2.3, 4.4 договору.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач після припинення договору зазначене приміщення не звільнив та фактично займав його з 01 січня 2004 року до 06 лютого 2006 року.

Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ст.611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків та ін.

Відповідно до ст. 623 ЦК України встановлено загальний обов`язок боржника, який порушив зобов`язання, відшкодувати кредиторові в повному обсязі завдані порушенням збитки, що включають реальні збитки і упущену вигоду.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України орендодавець має право на відшкодування збитків.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком попередніх судових інстанцій, що оскільки всупереч умовам п.п. 2.3, 4.4 договору та п.1.ст.785 ЦК України відповідач з 01.01.2004 після припинення договору не виконав свого обов`язку щодо повернення майна і фактично користувався приміщенням до 06.02.2006, то позовні вимоги про стягнення 31394 грн. 10 коп. збитків, завданих, як встановлено судами, простроченням виконання зобов`язання по поверненню майна, є правомірними і підлягали задоволенню.

За п.2 ст.785 ЦК України в разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Вищий господарський суд України вважає помилковим застосування судами попередніх судових інстанцій в даному випадку п.2 ст.786 КЦ України, оскільки вказана стаття регулює позовну давність до вимог про відшкодування збитків у зв`язку з пошкодженням речі та витрат на її поліпшення.

Неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи в частині позовних вимог про стягнення неустойки, зокрема, щодо визначення позовної давності при застосуванні п.2 ст.785 ЦК України, є порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.43 ГПК України, що призвело до помилкових висновків.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що рішення господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 10/229 підлягають частковому скасуванню в частині позовних вимог про стягнення 14 416 грн. 90 коп. неустойки з передачею справи на новий розгляд згідно ст.1119 ГПК України до господарського суду Полтавської області.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід врахувати вищенаведене, в повному обсязі, всебічно, повно і об`єктивно розглянути в судовому процесі всі обставини справи в частині позовних вимог про стягнення неустойки, та прийняти відповідне рішення з належним мотивуванням.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ТОВ “Агро-Нові Технології” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 10/229 скасувати в частині позовних вимог про стягнення 14 416 грн. 90 коп. неустойки та передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

В решті рішення господарського суду Полтавської області від 30 березня 2006 року та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 червня 2006 року у справі № 10/229 залишити без змін.

Головуючий                                                                      С. Самусенко

Судді                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                    О. Кот