Справа № 1013/6932/12 Головуючий у І інстанції Кісілевич П.І.

Провадження № 22-ц/780/1366/13 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко Л.І.

Категорія 26 24.04.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

16 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого судді: Антоненко В.І.,

Суддів: Касьяненко Л.І., Гуля В.В.,

При секретарі: Бевзюк М.М.,

розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 січня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеної з ОСОБА_3 рамкової угоди №2399 від 08.06.2005 року він зобов»язався надати відповідачу кредитування у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 25000 доларів США, ліміт строку - 48 місяців. На підставі та в межах рамкової угоди сторони уклали договір про надання траншу № 1.17121/2399 від 08.06.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 12 750 доларів США під 18% річних на строк 24 місяці. В забезпечення виконання зобов»язання з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2399-ДП1 від 08.06.2005 року. Зазначав, що відповідач не виконає умов кредитного договору, в результаті чого станом на час подачі позову загальна сума заборгованісті за кредитом складає 362 584 грн. 78 коп., в тому числі борг за тілом кредиту в сумі 83 579 грн. 20 коп., несплачені відсотки в сумі 101 825 грн. 54 коп., пеня за порушення строків сплати кредиту в сумі 177 180 грн.03 коп.

Тому просив стягнути з відповідачів солідарно борг за договором кредиту в сумі 362 584 грн. 78 коп. та понесені судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 11 січня 2013 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про стягнення з неї, як із поручителя, суми заборгованості, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 08.06.2005 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ПроКредит Банк» було укладено рамкову угоду № 2399, згідно якої банк зобов»язався надати йому кредитування у межах наступних лімітів кредитування: ліміт суми 25000 доларів США, ліміт строку - 48 місяців

На підставі та в межах рамкової угоди сторони уклали договір про надання траншу № 1.17121/2399 від 08.06.2005 року, відповідно до якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 12 750 доларів США під 18% річних на строк 24 місяці.

В забезпечення виконання зобов»язання з ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 2399-ДП1 від 08.06.2005 року.

Відповідач не виконує умов кредитного договору, в результаті чого станом на час подачі позову загальна сума заборгованісті за кредитом складає 362 584 грн. 78 коп., в тому числі борг за тілом кредиту в сумі 83 579 грн. 20 коп., несплачені відсотки в сумі 101 825 грн. 54 коп., пеня за порушення строків сплати кредиту в сумі 177 180 грн.03 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поскільки невиконані зобов'язання по договору кредиту, то не припинились зобов'язання і по договору поруки.

Проте з висновком суду , що ПАТ «ПроКредит Банк» не пропустив строк позовної давності, заявляючи вимоги до поручителя ОСОБА_2, погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та матеріалам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.06.2005 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 2399-ДП1. Строк дії договору сторонами визначався моментом виконання договору /а.с. 7/.

Оскільки умови договору не виконувалися позичальником, 21.12.2005 року позивачем ОСОБА_2 було вручено вимогу про погашення кредитного договору в повному обсязі.

Вона була попереджена 21.12.2005 року про звернення банку до суду у разі невиконання нею умов Договору поруки № 2399-ДПІ від 8.06.2005 року.

Проте до суду з позовом ПАТ «ПроКредит звернувся лише у липні 2012 року , тобто після спливу строку позовної давності.

Оскільки з моменту пред'явлення вимоги до моменту звернення позивача до суду сплив строк у 7 років.

В судовому засіданні ОСОБА_2 подала заяву про застосування строків позовної давності .

Відповідно до положень ст.ст. 257, 267 ЦК України позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову , оскільки відповідачкою до винесення судом рішення подано заяву про застосування позовної давності , а підстав для визнання причин пропуску вказаного строку поважними по справі не встановлено.

За таких обставин рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2, як поручителя, заборгованості за кредитним договором підлягає скасуванню, як таке, що суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 309,316 ЦПК України , колегія суддів ,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 11 січня 2013 року в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу відмовити.

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: