ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

23 листопада 2006 р.

№ 30-32/133-04-5662

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Дерепи В.І.

суддів                                                           Грека Б.М.                                                                      Стратієнко Л.В.

з участю представників: позивача: відповідачів: прокуратури:

Смиковська І.П. Селезньова Л.М., Подольна Т.А. Громадський С.О.

розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну скаргу та касаційне подання

державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство”, заступника прокурора Одеської області

на рішення та  постанову

господарського суду Одеської області від 08 червня 2006 р. Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 р.

у справі

№ 30-32/133-04-5662

за позовом

Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України і Фонду державного майна України

до	державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство”, закритого акціонерного товариства “Судноплавна компанія “Укрферрі”

про	визнання недійсним правочину

ВСТАНОВИВ:

У липні 2004 р. позивач прокурор в інтересах держави в особі Міністерства транспорту України, Фонду державного майна України звернувся в суд з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження 116/1000 частин домоволодіння загальною площею 4 759,5 м2, розташованого в м.Одеса, вул. Дерибасівська,4, укладеного 20.04.1998 р. між державною судноплавною компанією “Чорноморське морське пароплавство” і товариством з обмеженою відповідальністю “Судноплавна компанія “Укрферрі”, посилаючись на те, що вказаний правочин суперечить вимогам закону.

Також просив зобов’язати ЗАТ “Судноплавна компанія”Укрферрі”, що є правонаступником  ТОВ “Судноплавна компанія “Укрферрі”  повернути ДСК “Чорноморське морське пароплавство” вказане домоволодіння, яке є державною власністю та було безоплатно одержано ТОВ “Судноплавна компанія “Укрферрі” за недійсним правочином.

В подальшому доповнив позовні вимоги посиланням на ч.3 ст.145 ЦК УРСР, зазначаючи, що майно за спірною угодою було одержано відповідачем безоплатно.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду Одеської області від 08.06.2006 р. (суддя Рога Н.В.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 05.08.2006 р. (головуючий  - Є рмілов Г.А., судді –Воронюк О.Л., Лашин В.В.), в задоволенні позову відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В касаційній скарзі державна судноплавна компанія “Чорноморське морське пароплавство”, заступник прокурора Одеської області в касаційному поданні, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просять: державна судноплавна компанія “Чорноморське морське пароплавство” - скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким позов задовольнити, заступник прокурора Одеської області –скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг та подання, суд вважає, що касаційні скарга і подання прокурора не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 20.04.1998 р. між ДСК “ЧМП” та ТОВ “СК “Укрферрі” було укладено договір купівлі-продажу згідно якого ДСК “ЧМП” продала, а ТОВ “СК “Укрферрі” купило за 83 155 грн. 116/1000 домоволодіння, яке знаходиться в м.Одеса на вул. Дерибасівській, 4 та складається з однієї кам’яної будівлі, загальною площею 4 759,м2 та належало ДСК “ЧМП” на підставі рішення виконкому Одеської обласної ради народних депутатів 19.11.1960 р. під № 1075.

На підставі вказаного договору Одеським МБТІ та РОН ТОВ “СК “Укрферрі”29.091998 р. видано реєстраційне посвідчення на 116/1000 домоволодіння № 4 по вул. Дерибасівській в м.Одесі.

Відповідно до ч.1 ст.48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Судом встановлено, що згідно п.4.4 Статуту державного підприємства –державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплено за компанією, здійснюється за погодженням з Міністерством транспорту України в порядку.

Відповідно до п.3 ч.6 ст.10 Закону України “Про підприємства в Україні” відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством, здійснюється виключно на конкурентних засадах (через біржі, за конкурсом, на аукціонах) у порядку, що визначається Фондом державного майна.

Згідно з Положенням про порядок відчуження засобів виробництва, що є державною власністю, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 07.08.1995 р. № 1020 рішення про відчуження майна, яке є засобами виробництва і віднесено до основних фондів приймається безпосередньо підприємством. Дозвіл на продаж дає орган державного управління, уповноважений управляти майном, що належить до загальнодержавної власності, або Фонд державного майна України, при умові обов’язкового погодження з відповідним міністерством (відомством).

Проте, в порушення зазначених вимог законодавства, дозвіл Фонду державного майна України та органу управління державним майном –Міністерства транспорту України ДСК “ЧМП” одержано не було, тобто укладений договір не відповідав чинному на час його укладення законодавству.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили з того, що прокурором без поважних причин пропущено строк позовної давності щодо пред’явлених позовних вимог, що відповідно до ст. 80 ЦК УРСР є  підставою для відмови у позові, оскільки про укладення спірного договору купівлі –продажу позивачам було відомо у 1998 р., а невикористання права на захист не є підставою для поновлення строку позовної давності.

Відповідно до вимог ст. 11112 ГПК України судом встановлено момент передачі спірного майна – 20.04.1998 р. (акт приймання –передачі від 20.04.1998 р., т.3, а.с. 58), тобто на час звернення прокурора з позовом до суду у липні 2004 р. трирічний строк позовної давності щодо вимог про повернення сторін у первісний стан за нікчемною угодою закінчився.

Слід зазначити, що ініціатива продажу спірного майна виходила від Державного департаменту морського і річкового флоту Міністерства транспорту України (а.с.132-133,т.3).

Також спростовуються матеріалами справи доводи позивачів про безоплатне одержання майна за спірною угодою, оскільки зобов’язання відповідача оплатити куплене майно припинились шляхом зарахування, проведеним відповідно до ст. 217 ЦК УРСР (а.с. 57,т.3).

Зарахування було проведено по однорідним вимогам, які носили грошовий характер.

Обгрунтованим є висновок суду про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 83 ЦК УРСР, оскільки ЗАТ “Укрферрі” не відноситься до будь-якого виду організацій, зазначених в абзаці 3 вказаної норми.

Переоцінка зібраних у справі доказів судом касаційної інстанції відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України є недопустимою.

Таким чином, доводи касаційних скарги і подання висновків суду не спростовують і підстав для скасування судових рішень не вбачається.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу державної судноплавної компанії “Чорноморське морське пароплавство” та касаційне подання заступника прокурора Одеської області  залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 08 червня 2006 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 05 вересня 2006 р. за №30-32/133-04-5662  - без змін.

              

              Головуючий                                                                       В.І. Дерепа

Судді                                                                                   Б.М. Грек

                                                                                            Л.В. Стратієнко