ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 08/288-05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя | Ходаківська І.П. |
судді | Савенко Г.В. |
Муравйов О.В. |
розглянувши |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “АТП-16351” |
на | постанову від 05.09.2006р. Харківського апеляційного господарського суду |
у справі | № 08/288-05 господарського суду Харківської області |
за позовом | Відкритого акціонерного товариства “АТП-16351” |
до третя особа | - Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області - Управління соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Головне управління промисловості, транспорту та зв’язку Харківської обласної державної адміністрації |
про | стягнення 100 000грн. |
З участю представників сторін :
позивача –Гордієнко О.Г., за довіреністю
відповідача –Ярова Л.Л., за довіреністю
3-тя особа –не з’явилися
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2005 року Відкрите акціонерне товариство "АТП-16351" (м. Дергачі, Харківська область) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Дергачівської районної державної адміністрації (м. Дергачі, Харківська область) та Управління соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації (м. Дергачі, Харківська область), третя особа Головне управління промисловості, транспорту та зв'язку Харківської обласної державної адміністрації (м. Харків) про стягнення компенсації за безкоштовний проїзд пільгової категорії пасажирів в сумі 100 000,00 грн., а також судових витрат по справі.
09.02.2006 р. позивач надав до суду доповнення до позовної заяви, в якій просив стягнути з Дергачівської районної державної адміністрації суму 100 000,00 грн., яка складає вартість перевезення підприємством пільгового контингенту пасажирів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 08/288-05, яке залишене без змін постановою від 05.09.2006р. Харківського апеляційного господарського суду, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство “АТП-16351” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 05.09.2006р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 08/288-05, а позовні вимоги задовольнити.
Розпорядженням заступника голови Вищого господарського суду України, у зв’язку із значною завантаженістю судді Першикова Є.В., для перегляду в касаційному порядку справ №53/70-06, № 08/288-05, № 5/39 , призначених до розгляду на 16.11.2006р. колегією суддів у складі: головуючого –ПершиковаЄ.В., суддів –Савенко Г.В., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий –ХодаківськаІ.П., судді –СавенкоГ.В., Муравйов О.В..
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, між Дергачівською районною державною адміністрацією (перший відповідач) та ВАТ "АТП-16351" (позивач) були укладені договори на виплату компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів від 26.02.2003 р. та від 26.01.2004 р., відповідно до умов яких Дергачівська районна державна адміністрація сплачує суму компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів у межах показників визначених, Законом України "Про Державний бюджет на 2003 рік" та відповідно Законом України "Про Державний бюджет на 2004 рік".
Згідно наданої відповідачем –1 довідки в 2003 році було отримано коштів з Державного бюджету в сумі 78600,00 грн., в 2004 році - 221 700,00 грн. Отримані бюджетні кошти були розподілені між позивачем та ХАТП-16330.
Не погоджуючись із сумами отриманих компенсацій відповідач надав до матеріалів справи розшифровки перевезень за 2003 рік та 2004 рік (т. 1 а. с. 22-45), згідно яких кількість перевезення пільгового контингенту пасажирів значно перевищує суму компенсації за такі перевезення.
Предметом спору є стягнення на користь позивача частини несплачених сум компенсацій за перевезення пільгового контингенту пасажирів в розмірі 100 000грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог попередні судові інстанції виходили з того, що компенсації за перевезення пільгового контингенту пасажирів надаються лише у межах показників визначених законами України про державний бюджет на відповідний рік, а також послалися на недоведеність
фактичних обставин справи щодо розрахунку затрат на перевезення пільгового контингенту пасажирів.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийняття судових рішень не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з позовної заяви та додатку до позовної заяви від 09.02.06р. (т.2 а.с.77) доводи Відкритого акціонерного товариства “АТП-16351” ґрунтуються на тому, що перший відповідач по справі при організації розробки бюджетного замовлення для подачі місцевим фінансовим органам згідно ст.75, 76 Бюджетного кодексу України повинен був врахувати у бюджетному замовленні на відповідний рік фактичну інформацію щодо обсягів перевезень пільгового контингенту пасажирів і відповідно щодо обсягів компенсацій за такі перевезення. Як зазначає позивач, не зважаючи на укладені договори, відповідач не включив до бюджетного замовлення та проекту бюджету в необхідному обсязі суми компенсацій щодо пільгового перевезення пасажирів. За таких обставин, на думку позивача, відповідальність в частині поаернення некомпенсованих затрат по пільговому перевезенню пасажирів повинна нести Дергачівська районна державна адміністрація Харківської області.
Однак, попередні судові інстанції, відмовляючи в позові жодним чином не дали оцінки вищенаведеним доводам позивача щодо підстав заявлених позовних вимог.
Висновки місцевого та апеляційного судів щодо недоведеності позивачем фактичних обставин справи щодо розрахунку затрат на перевезення пільгового контингенту пасажирів також зроблені без належної оцінки обставин справи.
Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про Єдиний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 р. № 117 "Про Єдиний держаний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємства та організації, що надають послуги щомісячно до 25-го числа подають уповноваженому органу розрахунки щодо вартості послуг, наданим пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга". Уповноважений орган щомісячно звіряє інформацію, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, у разі виявлених розбіжностей стосовно загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не проводять розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації; після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги.
З вищенаведених норм вбачається, що обов’язок звірки інформації, що міститься в реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги покладається саме на уповноважений орган, який у разі виявлених розбіжностей не проводить розрахунків.
Таким чином посилання місцевого суду про те, що саме позивачем не надані акти звірки не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Окрім того, у матеріалах справи є щомісячні звіти (розшифровки), які надавало ВАТ АТП-16351 першому відповідачеві про кількість перевезених пасажирів пільгового контингенту й загальна сума вартості перевезень.
Звітність по кількості перевезених пасажирів пільгового контингенту складалася на підставі розпорядження Дергачівської районної держадміністрації (першого відповідача) №359 від 11.06.98 «Про створення робочої комісії з вивчення пасажиропотоків на маршрутах ВАТ АТП-16351, яким затверджений розрахунковий коефіцієнт співвідношення кількості платних і безкоштовних пасажирів.
Проте, судами не оцінено доводи позивача про те, що перший відповідач, одержуючи щомісячні звіти (розшифровки) за перевезення в 2003-2004р., ніяких заперечень ні по кількості перевезених пасажирів, ні по сумі не мав.
При цьому, позивачем та відповідачем-1 підписана довідка заборгованості за надання послуг населенню по перевезенню пільгової категорії відповідно до звітів станом на 01.10.04.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що до суду не надано доказів чи були дані зазначені в довідці звірені з фактичними перевезеннями є необґрунтованим, оскільки звірка таких даних згідно законодавства покладається на відповідача-1 у справі та фактично передує підписанню довідки.
Відповідно ж до ст.38 ГПК України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушення вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.ст.85, 111-5 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови .
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “АТП-16351” задовольнити частково.
Постанову від 05.09.2006р. Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області від 22.06.2006 р. по справі № 08/288-05 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області .
Головуючий суддя І. Ходаківська
Судді Г. Савенко
О. Муравйов