ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2006 р. | № 17/124-06-5468 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Глос О.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Приморської районної адміністрації Одеської міської ради |
на постанову | від 19.09.2006 року Одеського апеляційного господарського суду |
у справі | № 17/124-06-5468 |
господарського суду | Одеської області |
за позовом | Приморської районної адміністрації Одеської міської ради |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Аттіка” |
про | розірвання договору та виселення з приміщення, стягнення 2 107,54 грн. боргу |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | не з’явились |
від відповідача: | Чапкой В.В. (довіреність від 23.08.2006р. №002/08) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Одеської області (суддя Зуєва Л.Є.) від 17.07.2006 року по справі № 17/124-06-5468 позов задоволено; розірвано договір оренди нежилого приміщення № 682/А/6 від 23.12.2004 року, укладений між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аттіка”; зобов’язано відповідача звільнити нежиле приміщення першого поверху, загальною площею 25,1 кв.м., розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 19; стягнуто з відповідача на користь позивача 2107,54 грн. заборгованості по орендній платі, 187,00 грн. витрат по державному миту, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Разюк Г.П., судді –Петрова М.С., Колоколов С.І.) від 19.09.2006 року по справі № 17/124-06-5468 рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2006 року скасовано; у позові Приморської районної адміністрації Одеської міської ради в частині розірвання договору та виселення з нежилого приміщення першого поверху, загальною площею 25,1 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 19, відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 2107,54 грн. заборгованості по орендній платі, 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України державне мито за розгляд позову та апеляційної скарги в сумі 146,50 грн.; стягнуто з відповідача на користь позивача 42,50 грн. мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.
В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.07.2006 року у справі № 17/124-06-5468 залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.611, 651, п.2 ст.759 ЦК України, ст.29 Закону України “Про оренду державного і комунального майна”.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач не надіслав.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 23.12.2004 року між Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аттіка” (Орендар) укладений договір № 682/А/6, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення першого поверху, площею 25,1 кв.м., яке розташоване за адресою м. Одеса, вул. Тираспольська, 19, з метою розміщення офісу (п. 1.1).
Пунктом 1.2 укладеного договору оренди передбачено, що строк його дії встановлено з 23.12.2004 року до 01.11.2005 року, однак після закінчення цього терміну дія договору сторонами не була припинена, а тому у відповідності до ч.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст.764 Цивільного кодексу України договір пролонговано на той самий термін, тобто до 01.11.2006 року.
Відповідно до вимог п.2.2 означеного договору, за орендоване приміщення орендар зобов’язався сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, що міститься у додатку № 1 до договору, що становить за перший після підписання місяць 790,39 грн. без врахування ПДВ та індексу інфляції; розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України (в спірний період перевищує 1000 грн.).
Згідно умов п.2.4 укладеного договору, відповідач зобов’язався вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів господарської діяльності.
У відповідності до вимог п.3.3 укладеного договору оренди орендодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору оренди або його розірвання у разі невикористання орендованого приміщення на протязі 3-х місяців, або невиконання чи порушення умов цього договору орендарем.
Згідно п.5.3 цього договору, у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.
Пунктом 4.11 встановлено, що орендар зобов’язується щоквартально здійснювати перевірку розрахунків з орендної плати з орендодавцем не пізніше 20 числа наступного місяця після звітного кварталу. Результати перевірки оформляються актом, що підписується обома сторонами.
З довідки КП ДЕЗ “Арнаутський”, у зв’язку з неналежним виконанням своїх зобов’язань у відповідача утворилася заборгованість по орендній платі, яка станом на 17.07.2006 року складає 2 107,54 грн. (а.с.25).
Місцевий суд встановив, що відповідач в порушення п.2.2, п.2.4, п.4.2 договору оренди не вносив орендні платежі протягом з січня по травень 2005 року включно п’ять місяців підряд, з вересня по листопад 2005 року включно три місяці підряд та з квітня по липень 2006 року чотири місяці підряд. Однак, оскільки позивачем не заявлялось такої підстави для розірвання договору оренди як невнесення орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, то задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем протягом дії договору оренди нежилого приміщення від 23.12.2004 року неналежним чином виконувались та порушувались умови п.3.1 договору, ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.762 ЦК України, у зв’язку з чим у відповідача утворилась заборгованість з орендної плати, яка станом на час звернення позивача до суду згідно наявного в матеріалах справи розрахунку становить 1746,34 грн.
Апеляційний суд скасував судове рішення на підставі п.2 ч.2 ст.104 ГПК України, встановивши факт неналежного повідомлення відповідача про місце засідання суду, що є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги той факт, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги та не мав можливості подавати на підтвердження своїх заперечень докази, судова колегія апеляційного суду правомірно вважала за необхідне прийняти у якості додаткового доказу акт звірки розрахунків оплати оренди станом на 01.06.2006 року та оплати по оренді між КП ДЕЗ “Арнаутський” та ТОВ “Аттіка”, з якого вбачається, що борг станом на 01.06.2006 року (тобто до моменту пред’явлення позивачем позову до господарського суду) складає 237,08 грн. (361,92 грн. - 124,84 грн. пені); сума заборгованості з орендної плати що утворилась після подання позову становить 2 107,54 грн.
Відмовляючи в частині задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди сторін та виселення відповідача із належного позивачу нежилого приміщення, апеляційний суд вказав на відсутність істотного порушення орендарем умов спірного договору та неможливість його розірвання з мотивів істотного порушення його умов однією з сторін (ст.651 ЦК України, якою позивач обґрунтував свої позовні вимоги про розірвання договору). Колегія суддів вважає таку позицію правомірною, оскільки інші норми законодавства (ч.3 ст.26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”) та положення договору оренди сторін (пункти 3.3, 5.6 договору), на які посилається позивач, не застосовуються без урахування відповідних положень цивільного законодавства, зокрема ч.2 ст.651 ЦК України, яка є спеціальною нормою. Щодо права позивача ініціювання розірвання договору з підстав неналежного виконання умов договору або розірвання договору з підстав невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу у відповідності з чинним законодавством, то апеляційний суд вірно відмітив про недотримання позивачем приписів ст.188 Господарського кодексу України.
Щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з орендної плати колегія апеляційного суду порахувала позовні вимоги обґрунтованими і задовольнила їх повністю. Касаційна скарга не містить непогодження з таким висновком апеляційного суду.
Враховуючи наведене, постанова Одеського апеляційного господарського суду є такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, а касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки ґрунтується на довільному та неправильному тлумаченні положень чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 29.09.2006 року №01-02/3239 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року у справі № 17/124-06-5468 залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року у справі № 17/124-06-5468 –без змін.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна О.Глос |