Головуючий суду 1 інстанції - Ковальов В.М.

Доповідач - Ступіна Я.Ю.

Справа № 406/1915/13-ц

Провадження № 22ц/782/1668/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2013 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді: Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Авалян Н.М.,

при секретарі Аліханян Г.Л.,

за участю прокурора Смирнова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу лікаря-психіатра Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» Отрощенко Тетяни Вікторівни на рішення Алчевського міського суду Луганської області від 20 березня 2013 p. у цивільній справі за заявою лікаря-психіатра Комунального закладу «Алчевська обласна психіатрична лікарня» Отрощенко Тетяни Вікторівни про продовження амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_3,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 20 березня 2013 p. у задоволенні заяви лікаря-психіатра КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня» Отрощенко про продовження амбулаторної примусової психіатричної допомоги ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі лікар-психіатр КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня» Отрощенко, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її заяву задовольнити.

В судове засідання особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав, що відсутні підстави для її задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, страждає психічним захворюванням, у зв'язку з чим з 2007 р. знаходиться під диспансерним наглядом в КЗ «Алчевська обласна психіатрична лікарня», а з 2009 р. їй неодноразово призначалася амбулаторна психіатрична допомога без її усвідомленої згоди в примусовому порядку за рішенням суду, останній раз продовжене таке лікування рішенням суду від 04.10.2012 р. строком на шість місяців.

12.03.2013 р., тобто до закінчення цього строку, лікар-психіатр звернулася в суд із заявою про продовження ОСОБА_3 амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку без її особистої згоди, посилаючись на те, що на протязі шести місяців хвора не завжди своєчасно зверталася на амбулаторний прийом, приймала підтримуюче лікування не в повному обсязі.

Згідно до висновку комісії лікарів-психіатрів від 07.03.2013 р. № 23 у зв'язку з наявністю у ОСОБА_3 тяжкого психічного захворювання, а також відсутністю критики до хвороби та не завжди своєчасним відвідуванням психіатра, комісія дійшла висновку про необхідність продовження їй амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку без її особистої згоди.

Відмовляючи в задоволенні такої заяви, суд виходив з того, що хоча ОСОБА_3 страждає тяжким психічним захворюванням, але відсутні підстави для продовження її лікування у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку без її особистої згоди.

Такі висновки суду є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про психіатричну допомогу" (далі - Закон № 1489) психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Згідно ст. 5 Закону № 1489 держава гарантує захист прав, свобод і законних інтересів осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону № 1489 амбулаторна психіатрична допомога може надаватися без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у разі встановлення у неї тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги. Амбулаторна психіатрична допомога особі без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника надається лікарем-психіатром в примусовому порядку за рішенням суду.

Оскільки лікарем-психіатром не надано доказів наявності у ОСОБА_3 тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона завдасть значної шкоди своєму здоров'ю у зв'язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги, то суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для продовження ОСОБА_3 амбулаторної психіатричної допомоги без її усвідомленої згоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги факти, наведені в заяві, та не надав їм об'єктивної оцінки, а упереджено взяв за основу вимоги матері хворої особи та самої хворої, чим піддав сумніву висновок кваліфікованих спеціалістів - психіатрів про необхідність продовження амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку, є необґрунтованими з огляду на положення ст.ст. 5, 10, 11, 60 ЦПК щодо рівності сторін перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності цивільного судочинства та обов'язку сторін подати докази.

Судом оцінені докази згідно положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Факти, наведені лікарем-психіатром у заяві, які на її думку дають підстави для продовження ОСОБА_3 лікування у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку без її особистої згоди, стосуються періоду до останнього рішення суду від 04.10.2012 р., яким було продовжене таке лікування строком на шість місяців, а не періоду, після його ухвалення, а тому не давали суду підстав для задоволення такої заяви.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 305, 307-308, 313-314, 315, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу лікаря-психіатра Комунального закладу "Алчевська обласна психіатрична лікарня" Отрощенко Тетяни Вікторівни відхилити.

Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 20 березня 2013 p. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: