Справа № 2-3023/12 Головуючий у І інстанції Нікушин В.В.
Провадження № 22-ц/780/2239/13 Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.
Категорія 44 25.04.2013
УХВАЛА
Іменем України
24 квітня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
при секретарі: Бобку О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Софіївсько-Борщагівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, Державна інспекція сільського господарства у Київській області про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками, -
встановила:
у липні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом.
Свої вимоги ОСОБА_3 мотивує тим, що їй на праві приватної власності належать земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2 що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами - державними актами на право власності на земельні ділянки. На території вказаних земельних ділянок згідно договору Генерального підряду №2 від 09 квітня 2012 року ТОВ «Будінвестконтакт» виконує будівництво багатоквартирного секційного житлового будинку.
Поруч з належними їй земельними ділянками розташовані земельні ділянки, які належать ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 Їхні земельні ділянки розділяє АДРЕСА_3, тобто землі загального користування.
Власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Рішенням виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради за №161 від 08.06.2010 року ОСОБА_2 надано дозвіл на встановлення паркану на землях загального користування напроти земельних ділянок по АДРЕСА_1 з благоустроєм дороги, тобто по межі свої земельних ділянок.
Проте, ОСОБА_2 встановлений бетонний паркан по межі належних позивачці земельних ділянок по АДРЕСА_2 дозвіл на встановлення якого не надавався, що підтверджується листом виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради №499 від 07.06.2012 року. У ході бесіди з ОСОБА_2 останній в категоричній формі відмовився зняти самовільно встановлений ним паркан. Вказаний паркан перешкоджає вільному доступу до належних їй земельних ділянок, не дає можливості їй повноцінно ними користуватися, виконувати будівельні роботи та роботи по благоустрою прибудинкової території.
Вказаний паркан встановлено відповідачем по межі належних позивачу земельних ділянок без дозволу органів місцевої влади, тому є незаконними. У такий спосіб відповідачем порушено права землекористувача ОСОБА_3
Стаття 152 Земельного кодексу України дає право землекористувачу вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці права не пов»язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Після уточнених позовних умов просила усунути перешкоди у користуванні належними їй на праві приватної власності земельними ділянками шляхом знесення самовільно встановленого ОСОБА_2 паркану по АДРЕСА_2 довжиною 200 метрів.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року позов задоволено.
Усунуто перешкоди у користуванні належними ОСОБА_3 на праві приватної власності земельними ділянками шляхом знесення самовільно встановленого ОСОБА_2 паркану по АДРЕСА_2 довжиною 200 метрів.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційні скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що державними актами на право власності на земельні ділянки, зареєстрованими 29 квітня 2010 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності та на право постійного користування землею, договорів оренди землі підтверджено належність ОСОБА_3 права приватної власності на земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2.
Вказаними державними актами на право власності на земельні ділянки встановлено, що ОСОБА_3 є власником з межах земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_2, згідно з планом цих ділянок (а.с.4-9).
В описах меж належних на праві приватної власності ОСОБА_3 земельних ділянок визначено, що земельні ділянки, які розташовані по АДРЕСА_2, межують із землями загального користування.
З схеми планування території села Софіївська Борщагівка, з акту земельної комісії Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 05 жовтня 2012 року, фотографій, наданих представниками позивача та відповідача, та з пояснень представників позивача та відповідача вбачається, що біля меж, належних на праві приватної власності ОСОБА_3 земельних ділянок, які розташовані по АДРЕСА_2 відповідачем ОСОБА_2 споруджено бетонний паркан довжиною 200 м.(а.с.46, 80).
З наданих доказів вбачається, що вказаний бетонний паркан розташований не на межі наданих відповідачу земельних ділянок та безпосередньо не примикає до цієї межі.
Вказаний паркан відділяє належні на праві приватної власності ОСОБА_3 земельні ділянки №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6 від суміжних земель загального користування Софіївсько-Борщагівкої сільської ради (АДРЕСА_3).
Оскільки землі загального користування (вулиця) за цільовим призначенням повинні використовуватись для вільного проїзду та проходу всіх власників, ділянки яких знаходяться на вказаній вулиці, до належних їм земельних ділянок, створення будь - яких перепон для вільного проїзду та проходу для власників є порушенням їх права власності.
Крім того кожна особа має право використовувати землі загального користування (сільську вулицю) для проїзду та проходу.
Посилання відповідача на рішення виконавчого комітету сільської ради Софіївсько-Борщагівкої сільської ради від 08 червня 2010 року №161 «Про надання дозволу на встановлення бетонного паркану» як на підставу встановленого вказаного бетонному паркану саме в місці його фактичного розташування не свідчить про правомірність дій відповідача.
З тексту рішення виконавчого комітету сільської ради Софіївсько - Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 08 червня 2010 року №161 «Про надання дозволу на встановлення бетонного паркану» вбачається, що відповідачу надавався дозвіл на встановлення бетонного паркану на землях загального користування села Софіївська Борщагівка Києво Святошинського району Київської області напроти земельних ділянок по АДРЕСА_1, які належать відповідачу на підставі права власності, з умови благоустрою вказаної вулиці.
В рішенні виконавчого комітету сільської ради Софіївсько-Борщагівкої сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 червня 2010 року №161 «Про надання дозволу на встановлення бетонного паркану» не зазначено, що бетонний паркан повинен відділяти належні на праві приватної власності ОСОБА_3 земельні ділянки №№НОМЕР_1,НОМЕР_2,НОМЕР_3,НОМЕР_4,НОМЕР_5,НОМЕР_6 від суміжних земель загального користування Софіївсько - Борщагівської сільської ради (АДРЕСА_3).
Такого рішення виконавчий комітет не видавав і не міг видавати, оскільки воно б порушувало законні права інших власників земельних ділянок по АДРЕСА_3 та права невизначеного кола осіб.
Із системного аналізу ст.ст.78-81, 83, 90, 91, 106 Земельного кодексу України та ст.ст.316 - 319, 320, 328, 373-375 Цивільного кодексу України вбачається, що рішення виконавчого комітету сільської ради Софіївсько- Борщагівської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області від 08 червня 2010 року №161 «Про надання дозволу на встановлення бетонного паркану» свідчить лише про надання згоди суміжного землекористувача земель спільного користування - Софіївсько - Борщагівської сільської ради на встановлення бетонного паркану поряд із межами земельної ділянки відповідача без позбавлення права інших власників земельних ділянок по АДРЕСА_3 та права невизначеного кола осіб користуватись землям загального користування сільської ради (вулицею Івана Франка).
Частина 1 ст.321 Цивільного кодексу України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Посилання відповідача на те, що позивач фактично здійснює заїзд на свої земельні ділянки іншим шляхом не може бути підставою для позбавлення його права здійснювати виїзд із своїх земельних ділянок на землі загального користування (вулицю Івана Франка) та заїзд на свої земельні ділянки з цієї вулиці. Згідно вищенаведених норм права лише власник вирішує питання щодо користування об'єктом своєї власності.
Здійснення благоустрою території не може бути підставою для позбавлення права інших власників земельних ділянок, розташованих на сільській вулиці та невизначеного кола осіб можливості вільного користування землями загального користування - вулицею.
З листа третьої особи - Державної інспекції сільського господарства у Київській області від 17 грудня 2012 року №10-21/3091 вбачається, що об'єкти благоустрою території використовуються відповідно до ст.14 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог передбачених законодавством. Відповідно до ст.83 Земельного кодексу України вулиці, проїзди, шляхи є землями загального користування, вони належать до комунальної власності територіальних громад і не можуть передаватись у приватну власність
Що стосується необхідності огородження відповідачем земельних ділянок, на яких здійснюється будівництво, то заперечення позову в цій частині лежить за межею позовних вимог. Крім того із матеріалів справи вбачається, що наявність бетонного забору, який примикає до меж земельних ділянок позивачки, є перепоною для вільного доступу для спорудження такої огорожі
Лист Виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради №499 від 07.06.2012 року по своїй суті є роз'ясненням дійсного змісту рішення виконавчого комітету сільської ради Софіївсько-Борщагівкої сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08 червня 2010 року №161 «Про надання дозволу на встановлення бетонного паркану». З цього роз»яснення вбачається, що вказане рішення не надавало відповідачу право встановлювати паркан по межі земельних ділянок АДРЕСА_2, власником яких є ОСОБА_3
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виключної компетенції відповідної ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.
При таких обставинах, коли судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а постановлене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.303,307,308,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 лютого 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді