АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
факс 284 15 77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Бартащук Л.П.
№ 22-ц/796/4957/2013 Доповідач: Шебуєва В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2013 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,
суддів Українець Л.Д., Оніщука М.І.,
при секретарі Товарницькій А.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м.Києві про встановлення факту, що має юридичне значення та зміну черговості прав на спадкування,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління юстиції у м. Києві про встановлення факту, що має юридичне значення та зміну черговості прав на спадкування задоволено. Встановлено факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 1995 року по час смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2. Визнано ОСОБА_2 спадкоємицею четвертої черги спадкоємців ОСОБА_5. Визнано право ОСОБА_2 на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, як спадкоємиці третьої черги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити. Посилається на порушення cудом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що позивачкою не було надано суду жодного доказу на підтвердження проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу не менше як п'ять років до відкриття спадщини. Не погоджується із твердженням ОСОБА_2 про те, що окрім неї ніхто не допомагав ОСОБА_5, оскільки він особисто неодноразово матеріально допомагав останньому. Звертає увагу суду на те, що відповідно до постанови капітана міліції Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві про відмову в порушенні кримінальної справи від 07 квітня 2012 року було встановлено, що в період з лютого по березень 2011 року за адресою АДРЕСА_1 було виявлено відсутність документів та майна, які належали його покійному брату ОСОБА_5 та який спілкувався з ОСОБА_2 на побутовому рівні. Після смерті ОСОБА_5 позивачка перенесла до себе в квартиру деякі речі та документи. Також, зазначає, що ОСОБА_5 не потребував сторонньої допомоги. Посилається на те, що у рішенні суду відсутня його думка з приводу позовних вимог ОСОБА_2, адже він був присутній у судовому засіданні та не чув, як його представник визнавав позовні вимоги ОСОБА_2
В апеляційній інстанції ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 просить відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
В судове засідання треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, представник Головного управління юстиції в м.Києві не з'явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність.
Судова колегія задовольнила клопотання представника ОСОБА_2 про допит свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, визнавши поважність причин неможливості їх допиту судом першої інстанції.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника, представника ОСОБА_2, допитавши свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5, про що в Книзі реєстрації смертей 24 лютого 2011 року зроблено відповідний актовий запис за №181 (а. с. 67 т .1).
До спадкового майна після смерті ОСОБА_5 увійшла квартира АДРЕСА_1.
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 16 липня 1993 року, виданого Державним виробничим об'єднанням «Радикал», квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5 та його матері, ОСОБА_10, в рівних долях (а. с. 69 т. 1).
09 грудня 1993 року ОСОБА_10 заповіла належну їй на праві власності частину квартири онуці ОСОБА_3 (а. с. 70 т. 1). Також, 09 грудня 1993 року ОСОБА_5 заповів належну йому на праві власності частку квартири своїй дочці ОСОБА_3 (а. с 71 т. 1).
Після смерті ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 її онука ОСОБА_3 спадщину за заповітом не прийняла. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 листопада 1996 року, виданого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори та зареєстрованого за реєстром №14-2278, Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_10 успадкував ОСОБА_5 (а. с. 120 т .1).
Як вбачається з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2, його діти ОСОБА_3, яка є спадкоємицею за заповітом, та ОСОБА_4, яка є спадкоємцями першої черги за законом, із заявою про прийняття спадщини не зверталися.
23 березня 2011 року до Десятої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_5 звернулася ОСОБА_2, а також 20 серпня 2011 року з відповідною заявою до нотаріальної контори звернувся ОСОБА_1 (а. с 113, 130 т. 1).
За життя ОСОБА_5 був зареєстрований за адресою: квартира АДРЕСА_1 (а. с. 114 т. 1).
16 січня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю, як чоловіка та жінки без шлюбу з ОСОБА_5 з 1995 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, визнання її спадкоємицею четвертої черги, та визнання за нею права спадкування після померлого ОСОБА_5, як спадкоємиці третьої черги, встановлення факту ухилення ОСОБА_1 від виконання обов'язку щодо надання допомоги спадкодавцю та усунення його від права на спадкування.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 1995 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала з ОСОБА_5 однією сім'єю як чоловік та дружина в її квартирі АДРЕСА_1, вели спільне господарство та були пов'язані спільним побутом. ОСОБА_5 був тяжко хворим та потребував постійної допомоги, зазначає, що вона надавала йому таку допомогу та підтримувала матеріально до самої смерті, а після смерті понесла витрати на його поховання.
В подальшому, ОСОБА_2 відмовилася від позову в частині вимог встановлення факту ухилення від виконання обов'язку щодо надання допомоги спадкодавцю та усунення ОСОБА_1 від права на спадкування. Відмова від позовних вимог у вказаній частині була прийнята судом ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 15 травня 2012 року із закриттям провадження по справі в цій частині.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в решті позовних вимог, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1258, ч. 2 ст. 1259 ЦК України та з того, що обставини, викладені позивачкою, доведені письмовими доказами, а також визнані в судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Відповідно до положень ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша стаття 1258 ЦК України).
Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Встановлюючи факт спільного проживання позивачки із ОСОБА_5 однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини, суд вірно виходив із наявних в матеріалах справи письмових доказів та визнання позову представником відповідача ОСОБА_1
Колегією суддів були допитані свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які є сусідами ОСОБА_2 і спадкодавця ОСОБА_5 Свідки підтвердили суду що ОСОБА_2 і ОСОБА_5 з 90-х років проживали однією сім'єю в квартирі ОСОБА_2, були пов'язані спільним побутом та завжди були разом. ОСОБА_5 довго хворів, за станом здоров'я практично не бачив, самостійно не міг забезпечити умови свого життя та піклувалася за ним ОСОБА_2 як дружина. Помер ОСОБА_5 у 2011 році та ОСОБА_2 поховала його.
Відповідно до ч. 2 ст. 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року під безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
З медичної документації, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що ОСОБА_5 страждав на глаукому, базаліому шкіри, що є онкологічним захворюванням, та інші захворювання. Відповідно до листа директора ТОВ «АИЛТ «АИЛАЗ» від 15 березня 2011 року ОСОБА_2 зверталася до Медичного офтальмологічного центру та естетичної медицини «АІЛАЗ» щодо надання медичної допомоги ОСОБА_5 Захворювання ОСОБА_5 різко обмежувало нормальну життєво необхідну активність пацієнта, ОСОБА_5 потребував сторонньої допомоги в побуті (а. с. 84 т. 1).
Таким чином, посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що ОСОБА_5 не потребував сторонньої допомоги є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Надання позивачкою матеріальної допомоги ОСОБА_5 підтверджується наявними в матеріалах справи доказами придбання ліків, продуктів харчування, понесення позивачкою витрат на медичні обстеження, утримання житла.
Колегія також враховує також те, що в судовому засіданні повноважний представник відповідача ОСОБА_1 визнав позовні вимоги ОСОБА_2 Представник ОСОБА_1 пояснив суду, що, поспілкувавшись з дітьми, сусідами, родичами та друзями померлого ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_1 переконався у достовірності викладених позивачем обставин щодо повної опіки над померлим, матеріальної, моральної підтримки, сімейного добробуту та душевного тепла, а тому визнав право на спадкування позивача, яка спадкоємиці третьої черги за законом після ОСОБА_5 на підставі вимог ч.2 ст. 1259 ЦК України.
Враховуючи визнання позову відповідачем, суд першої інстанції не допитував в судовому засіданні свідків позивача.
Посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що він особисто не висловив своєї думки з приводу заявленого позову, не був присутній в судовому засіданні та не визнавав позов ОСОБА_2 колегія суддів вважає безпідставними.
Як вбачається з матеріалів справи, 14 травня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи у його відсутність, у якій уповноважив висловити свою думку представника ОСОБА_11, яка діє на підставі договору про надання правової допомоги (а. с. 20 т. 2). Також, до суду було надано додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 14 травня 2012 року, відповідно до якої ОСОБА_1 надав право представнику ОСОБА_11 визнати позовні вимог повністю або частково, надавати пояснення стосовно обставин справи (а. с. 21 т. 2).
При цьому, відповідачем не було надано суду будь-яких доказів припинення повноважень свого представника на час розгляду справи судом першої інстанції.
Колегія суддів дійшла висновку, що встановивши повно обставини справи, давши належну оцінку доказам по справі, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_2, визнання ОСОБА_2, спадкоємицею четвертої черги спадкоємців ОСОБА_5, а також визнання за нею права на підставі ст.1259 ЦК України на спадкування після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 як спадкоємиці третьої черги.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 травня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді