Справа №352/543/13-ц

Провадження №22-ц/779/1046/2013

Категорія 46

Головуючий у І інстанції Дузінкевич І.М.

Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Мелінишин Г.П.

суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В.

секретаря: Мельник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 26 березня 2013 року,-

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

Рішенням Тисменицького районного суду від 26 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зокрема, судом не враховано, що згідно рішення Тисменицького районного суду від 19.06.2006 р. з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини доходів ОСОБА_3, що становить фактично по 150 грн. і є меншим ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, суд не прийняв до уваги, що відповідач, працюючи на посаді завідувача виробництвом хутра, отримує значно більшу зарплату, ніж вказано в довідці, є матеріально краще забезпеченим, ніж вона, не має інших утриманців та стягнень по виконавчих листах. Тому суд безпідставно відмовив у задоволенні її позову. Посилаючись на зазначені обставини просила рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, стягувати аліменти на утримання дітей в твердій грошовій сумі по 600 грн. щомісячно на кожну дитину.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_3 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що після ухвалення рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей сторін матеріальне становище відповідача суттєво не змінилося, він отримує мінімальну заробітну плату, а т ому підстав для зміни способу стягнення аліментів та збільшення їх розміру не вбачається.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Судом правильно встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі і від шлюбу мають синів ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2

Рішенням Тисменицького районного суду від 19 вересня 2006 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, на утримання дітей до досягнення ними повнолітття.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 працює у ФО-П ОСОБА_5 на посаді завідувача виробництва у м. Харків та отримує мінімальну заробітну плату. Отже відповідач офіційно працевлаштований, отримує постійний доход.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-яких належних та допустимих доказів щодо зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів після ухвалення рішення позивачка не подала.

Аналогічно голослівними є доводи апелянта щодо отримання відповідачем значно більшого розміру заробітної плати, ніж зазначено у довідці з місця його роботи.

З врахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для зміни способу стягнення та збільшення розміру аліментів, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої

інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення не встановлено.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 26 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Г.П. Мелінишин

Судді: Р.Й. Матківський                 Л.В. Ясеновенко