ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Заслухавши  пояснення  відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги,  суд

У С Т А Н О В И В  :

У червні 2005 року Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1. пред'явив в господарському суді позов до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2. про стягнення 54987,47 грн., у т.ч.: 21538 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, 500 грн. вартості проведення експертизи, 7546 грн. платежів за електроенергію, 203,47грн. за теплову енергію, 25200 грн. орендної плати за грудень 2004р. та січень-травень 2005р.

У подальшому відповідач пред'явив в господарському суді зустрічний позов і просив суд стягнути з позивача 6190,78 грн. надлишково сплачених коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. (суддя Паламарчук В.В.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2006р. (судді Рибченко А.О. -головуючий, Мельник С.М., Зеленіна Н.І.), первісний позов було задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 203,47 грн. заборгованості по теплопостачанню, 25200 грн. заборгованості по орендній платі, в решті вимог по первісному позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі первісний позивач просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2006р. та рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. в частині відмови у стягненні 21538 грн. вартості ремонтно-будівельних робіт, 500 грн. вартості проведення експертизи, 3341 грн. платежів за електроенергію і прийняти нове рішення в цій частині, яким задовольнити заявлений позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом  і підтверджується матеріалами справи, між ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендар) 01.05.2004р. за НОМЕР_1 було укладено договір оренди нежилих приміщень розташованих у будинку АДРЕСА_1 (далі -Договір).

(а.с. 11 -12)

Вказаним договором сторони обумовили розмір орендної плати з розрахунку 20 грн. за квадратний метр корисної площі, що складало 2800 грн. на місяць (пункт 3.2).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.01.2005р. по іншій справі №5/556 згадуваний договір було розірвано, а також стягнуто з орендаря заборгованість по орендній платі за травень-листопад 2004р. в сумі 15018 грн.

За наявності рішення суду відповідач не передав орендодавцю орендоване приміщення і продовжував його використовувати.

За приписом ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже суд мав підстави для стягнення 25200 грн. за користування спірним приміщенням.

Правомірно судом задоволено вимоги позивача і про стягнення на користь останнього 203,47 грн. заборгованості по теплопостачанню, яка підтверджується матеріалами справи, квитанцією від 14.05.2005р., рахунком НОМЕР_2.

Щодо заявлених до стягнення вартості відновлювального ремонту в сумі 21538 грн. та 500 грн. вартості проведеної з цього питання експертизи, то позивач у порядку ст. 33 ГПК України не довів, зокрема, в якому стані, з наведенням конкретних недоліків, спірне приміщення здавалось в оренду відповідачу.

Не спростував позивач і те, що платежі за електроенергію на заявлену суму 3341,18 грн. було проведено не відповідачем, а ним.

Водночас і відповідач не довів вимоги за зустрічним позовом щодо стягнення надлишково сплачених коштів у сумі 6190,78 грн.

Рішення господарського суду щодо часткового задоволення первісного позову і відмова у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Мав підстави з таким вирішенням спору погодитись і суд другої інстанції при повторному розгляді справи.

Доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованості і законності ухвалених судових рішень.

Керуючись  ст.ст.111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ - 111¹² Господарського  процесуального  кодексу  України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.08.2006р. та рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2006р. без змін.

Головуючий                                                                                    В.Перепічай

С у д д і                                                                                   

                                                                                               І.Вовк         

                                                                                              П.Гончарук