Справа №2-438/07р., №2-5/08р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 січня 2008 року                                                                                       м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

Головуючої судді - Кривчун Т.О., при секретарі - Сапі A.M.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідачів   Кононенка   Ю.А.,   Захарченка   В.П.,   представника   відповідачів Телегазія В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гребінка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника Локомотивного депо Гребінка Кононенка Юрія Анатолійовича, помічника начальника депо по кадрах та соціальних питаннях Захарченка Віктора Петровича, про зобов'язання внести зміни до трудової книжки, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, уточненим у ході розгляду справи, посилаючись на те, що з 1999 року працює в Локомотивному депо Гребінка на посаді бригадира бази палива. Постановою Гребінківського районного суду Полтавської області від 13.03.2007р. його визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.51 КпАП України та застосовано стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200грн., а, згідно з наказом по підприємству від 14.03.2007р. №117 його звільнено з роботи за п.8 ст.40 КЗпП України, хоча, на його думку, у судовому засіданні не було доведено факт крадіжки за місцем роботи, тому власник не мав права звільняти його за наведеною нормою права. Крім того, він оскаржив постанову суду в апеляційному порядку.

Зазначає, що, постановою заступника голови Апеляційного суду Полтавської області від 05 червня 2007 року постанову суду від 13.03.2007р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд, в результаті якого постановою суду від 09.08.2007р. провадження по справі закрито, за відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого статтею 51 КпАП України. Після цього, на підставі даної постанови, за його заявою, наказом від 16.08.2007р. №344 його поновлено на роботі з 15.03.2007р. та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак, у трудовій книжці залишився запис про звільнення у зв"язку з вчиненням за місцем роботи крадіжки, встановленої постановою суду, за п.8 ст.40 КЗпП України. Тому, 03.09.2007р. він направив начальнику Локомотивного депо Гребінка Кононенку Ю.А. заяву з проханням внести зміни до запису №39 від 14.03.2007р. у трудовій книжці, оскільки у записі №40 відсутнє посилання на постанову суду від 09.08.2007р.

Вказує, що, маючи у складі сім"ї дружину, ОСОБА_3, яка не працює з 2005 року, сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який навчається на 5-му курсу Полтавського університету споживчої кооперації України на контрактній основі, та за

2

навчання якого він повинен був здійснити оплату у сумі 3625грн. до 15.09.2007р., неповнолітню доньку, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка навчається на другому курсі педагогічного коледжу при Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка, платної форми навчання, за навчання якої він повинен був також здійснити оплату до 15.09.2007р., він не мав змоги це зробити, як і утримувати свою сім"ю, у зв"язку із звільненням, тому змушений був позичити ці гроші, що вимагало від нього додаткових фізичних, психічних зусиль, призвело до погіршення стану його здоров"я, зниження престижу через вимушені зміни у його житті. Таким чином, на його думку, йому заподіяно моральної шкоди, яку він оцінює в 5000 гривень.

У зв"язку з цим остаточно прохав зобов"язати відповідачів внести зміни до записів під №№39,40 у трудовій книжці, які не відповідають дійсності, зробивши в них посилання на постанови суду, на підставі яких його звільнено та поновлено на роботі та стягнути з відповідачів моральну шкоду в сумі 5000грн. у рівних частках з кожного.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги, з урахуванням уточнень, наданих у ході розгляду справи, підтримали, прохаючи їх задовольнити, при цьому представник позивача прохав також зобов»язати відповідачів внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 під №41: «Записи за №39 і №40 вважати недійсними».

Відповідачі та їх представник у судовому засіданні позовні вимоги, в основному, не визнали, прохали залишити їх без задоволення, однак не заперечують щодо доповнення запису під №40 у трудовій книжці ОСОБА_1 словами:"Запис за №39 є недійсним" та вважають, що недоповнення записів у трудовій книжці посиланням на постанову суду від 09.08.2007 року не є порушенням трудових прав працівника.

Зазначають, що між звільненням ОСОБА_1 та ніби-то заподіяною йому моральною шкодою відсутній причинно-наслідковий зв"язок, оскільки нічим не доведено, що звернення позивача за медичною допомогою 27.03.2007р. з приводу фіксованої ситуаційної невротичної реакції спричинено саме його звільненням 14.03.2007 року, а не сталося внаслідок будь-яких інших життєвих негараздів.

Вказують, що з наданих позивачем документів не вбачається, що він повинен був сплатити за навчання своїх дітей саме до 15.08.2007р. (в той час, як був поновлений на роботі 16.08.2007р.), навпаки, згідно договору'на навчання ОСОБА_5, плата за навчання вноситься не пізніше 10 січня і 28 серпня щороку за кожен семестр окремо після завершення екзаменаційної сесії, а з договору на навчання ОСОБА_4 взагалі не випливає обов"язку позивача сплачувати за навчання свого сина. Окрім того, договір на навчання ОСОБА_5 укладався дружиною позивача, тому у останнього не було обов'язку вносити плату за навчання доньки.

Вважають, що поновлення позивача на роботі на попередній посаді за його заявою не вимагало від нього зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, ділової репутації тощо, оскільки відбулося у той же день, коли позивач подав заяву про поновлення до відділу кадрів Локомотивного депо.

Окрім того, вважають, що позивачем пропущено місячний строк позовної давності звернення до суду, оскільки, за словами ОСОБА_1, моральну немайнову шкоду йому було заподіяно самим фактом звільнення з роботи 14.03.2007 року, в той час, як з позовом до суду він звернувся тільки 01.10.2007 року, не надав доказів поважності причини пропуску даного строку та не звернувся з клопотанням про його відновлення або продовження.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

3

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Як встановлено у судовому засіданні та убачається з матеріалів справи, наказом №42 від 19.10.1999р. ОСОБА_1 прийнятий на роботу бригадиром бази палива Локомотивного депо Гребінка Південної залізниці.

Постановою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 13.03.2007р. ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КпАП України, з застосуванням до нього стягнення у вигляді штрафу 200,00грн. (далі-Постанова), (а.с.8).

На підставі Постанови, наказом по підприємству №117 від 14.03.2007 року, ОСОБА_1 звільнено з роботи за п.8 ст.40 КЗпП України (а.с.4,12). З даним наказом його було ознайомлено в той же день, 14.03.2007 року (а.с.25-27), про що позивач підтвердив у судовому засіданні.

Судом установлено, що ОСОБА_1 оскаржив Постанову до Апеляційного суду Полтавської області, постановою заступника голови Апеляційного суду від 05.06.2007р. скаргу задоволено частково, постанову судді від 13.03.2007р. скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд (а.с.9).

Постановою судді від 09.08.2007р. провадження по справі закрито, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 51 КпАП України (а.с.10-11).

У судовому засіданні установлено і знайшло підтвердження матеріалами справи, що 16.08.2007р. ОСОБА_1 звернувся з заявою на ім.»я начальника Локомотивного депо Гребінка Кононенка Ю.А. про поновлення його на роботі на тій же посаді з виплатою заробітку за період з 14.03.2007р. по день поновлення на роботі (а.с.14).

Наказом від 16.08.2007р. №344 по Локомотивному депо Гребінка ОСОБА_1 поновлено на колишньому місці роботи на посаді бригадира бази палива з 15.03.2007 року з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.03.2007р. по 15.08.2007р. і з даним наказом позивача було ознайомлено під розпис (а.с.13).

Відповідно до п.п.2.3,2.4,2.25,2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 року №58 (з наступними змінами) (далі-Інструкція), записи в трудовій книжці при звільненні повинні проводитися у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства, з посиланням на відповідну статтю, пункт закону. Ці записи вносяться після видання наказу, а в разі звільнення-у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника проводиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2-дата звільнення; у графі 3-причина звільнення; у графі 4-зазначається, на підставі чого внесено запис, наказ, його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день-роботи.

Аналіз запису №39 у трудовій книжці ОСОБА_1 свідчить про те, що даний запис проведений з дотриманням вимог, встановлених вищенаведеними нормами права, оскільки, на момент його вчинення, постанова судді від 13.03.2007 року, винесена на підставі наявних у справі про адміністративне правопорушення матеріалів, набрала законної сили.

Доводи позивача про необхідність посилання в записах №№39,40 на постанови суду, на підставі яких його було звільнено та поновлено на роботі не можуть бути взяті до уваги судом, з огляду на те, що норми Інструкції не передбачають такі посилання (хоча і не містять прямої заборони щодо цього).

4

Згідно п.2.10 Інструкції, у разі необхідності зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису, в графу З пишеться: «Запис за № таким-то недійсний, поновлений на попередній роботі», і у графі 4 повторюються дата і номер наказу власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки.

При наявності в трудовій книжці запису про звільнення, надалі визнаного недійсним, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним.

З урахуванням того, що, при внесенні до трудової книжки ОСОБА_1 запису під №40 не було в повній мірі дотримано вимог п.2.10 Інструкції, суд вважає за необхідне зобов»язати відповідачів доповнити запис під №40 шляхом внесення запису в графі З «Запис за №39 недійсний», що надасть можливість позивачеві, на його прохання, одержати «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї записів №39 та №40.

Доводи представника позивача щодо внесення до трудової книжки ОСОБА_1 запису під №41 «Записи за №39 та №40 вважати недійсними» суд оцінює критично, оскільки вони не відповідають вимогам Інструкції.

При вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Пунктами 3,5 Постанови від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з наступними змінами і доповненнями), Пленум ВСУ роз»яснив, що під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов»язковому з»ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв»язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

З наданого листа Гребінківської ЦРЛ від 28.09.2007р. за №728 та пояснень позивача у судовому засіданні вбачається, що ОСОБА_1 одноразово 27.03.2007р. звертався до лікаря невролога даного лікарняного закладу з приводу фіксованої ситуаційної неврологічної реакції (а.с.16).

На думку суду, даний лист не можна визнати достатнім і належним доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві внаслідок звільнення його 14.03.2007р., з огляду, у т.ч. на відсутність (недоведеність) причинно-наслідкового зв»язку між звільненням і зазначеною невротичною реакцією, яка до того ж, мала місце через два тижні після події.

Доводи позивача щодо його обов»язку сплачувати за навчання своїх дітей взагалі і до 15.08 2007р. зокрема, у т.ч. з урахуванням поновлення його на роботі наступного дня (16.08.2007р.) не знайшли підтвердження добутими у суді доказами. Окрім того, договір про підготовку фахівця з вищою освітою стосовно ОСОБА_5 від 15.08.2006р. укладався ОСОБА_3 (а.с.6-7), а у договорі Полтавського університету споживчої кооперації України про підготовку фахівця від 17.07.2007р. стосовно ОСОБА_4 взагалі не вказано ні розміру плати за навчання* ні періоду її внесення (а.с.5).

Враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що поновлення ОСОБА_1 на роботі відбулося того ж дня, коли він звернувся з заявою щодо цього, а саме 16.08.2007 року (ах. 13-14), та при цьому було визначено стосовно виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд вважає, що позивачем не надано, а судом не добуто належних,

5

достатніх і достовірних доказів, які б підтверджували протиправність дій відповідачів, наявність заподіяної ними ОСОБА_1 моральної шкоди та їх вини в її заподіянні.

За таких обставин позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди є надуманими, а тому суд підстав для їх задоволення не вбачає.

Керуючись ст.ст.8, 10, 11, 57-60,209,212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов"язати відповідачів доповнити запис під №40 у трудовій книжці ОСОБА_1 шляхом внесення запису в графі 3 «Запис за №39 недійсний». В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подало заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.