Головуючий 1 інст. -Зінченко Ю.Є.  Доповідач - Пономаренко Ю.А.

Справа   №22-а-5372 /2006р. категорія - відшкодування шкоди

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 листопада 2006 року

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого   - судді Макарова Г.О.

суддів - Пономаренко Ю.А., Кружіліної О.А.

при секретарі: Каплаух Н.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та надала зустрічний позов про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2006 року позов ОСОБА_2. задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2261грн. 02 коп., вартість проведення експертизи в розмірі 200 грн., сплачений позивачем при подачі позовної заяви судовий збір у розмірі 68 грн., поштові витрати у розмірі 4 грн. 38 коп., витрати на юридичну допомогу у розмірі 50 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1800 грн., а всього - 4383 грн. 40 коп. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з цим рішенням суду ОСОБА_1 у апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення задовольнивши її позовні вимоги. В обгрунтування своєї скарги зазначає, що дана ДТП сталася з вини ОСОБА_2., який порушив Правила дорожнього руху України, зробивши маневр праворуч близько її автомобілю, внаслідок чого вона не змогла вжити будь- яких заходів до зменшення швидкості руху автомобіля, яким вона керувала та зупинитися, щоб уникнути зіткнення.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Суд, розглядаючи справу у своєму рішенні правильно посилався на те, що 10 листопада 2002 року об 11 годині 55 хвилин на АДРЕСА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю сторін по справі. По факту даної дорожньо-транспортній пригоди органом дізнання було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.11.2002р. Виходячи із висновків органів дізнання, в діях водія ОСОБА_1 вбачається порушенняп.п.1.5,13.1 Правил дорожнього руху. Порушень Правил дорожнього руху в дія водія ОСОБА_2. не вбачається. Оскільки у ДТП винна водій ОСОБА_1, то суд обґрунтовано з урахуванням ступеня вини відповідача задовольнив позовні вимоги позивача та стягнув суму матеріальної та моральної шкоди.

Судова колегія  погоджується з таким  висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає  фактичним  обставинам  по справі та  вимогам,  викладеним  в Постанові  Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6 із змінами.

Як вбачається з матеріалів справи по факту даної ДТП проводилася перевірка органами дізнання УМВС України в Харківській області та постановою від 19.11.2002р. було відмовлено ь порушенні кримінальної справи. Винною у ДТП визнано водія ОСОБА_1, яка порушила п.п.І.5,13.1 Правил дорожнього руху України. Вказана постанова не скасована, узгоджується з іншими матеріалами справи та показаннями свідків.

Згідно до ст.1167 ЦК України, та п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992р. № 6 із змінами, установа та громадянин, діяльність якої зв'язана з підвищеною небезпекою для оточуючих, зобов'язана відшкодувати шкоду, спричинену джерелом підвищеної небезпеки, якщо не докаже, що шкода скоїлася внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. У відповідності до даної статті ІДК України особа чи установа, яка відповідальна за шкоду, повинна повністю відшкодувати заподіяні збитки.

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки у ДТП винна водій ОСОБА_1., то суд обґрунтовано згідно висновку автотоварознавчо' експертизи за НОМЕР_1 стягнув з останньої нанесену матеріальну шкоду в розмірі 2261,02грн.

Також суд правильно на підставі ст.88 ЦПК України ОСОБА_2. стягнув понесені витрати по проведенню автотоварознавчої експертизи в розмірі 200грн., та витрати за сплачений судовій збір при подачі позовної заяви у розмірі 68грн., поштові витрати у розмірі 4,38грн. та витрати на юридичну допомогу у розмірі 50грн.

Судова колегія погоджується з висновком суду про те, що в задоволені зустрічних позовних вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2. в розмірі ЮОООгрн. повинно бути відмовлено, оскільки по заяві ОСОБА_1 прокуратурою м. Харкова була проведена перевірка, згідно якої зроблений висновок, що дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті не виконання ОСОБА_1. Правил дорожнього руху і підстав для відміни постанови про порушенш кримінальної справи не має

Але разом з тим судова колегія вважає, що враховуючи обставини справи, наслідки ДТП, характер нанесених автомобілю ушкоджень, розмір моральної шкоди необхідне зменшити до 500 грн. у зв'язку з чим судова колегія змінює рішення суду в цій частині.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, п.З ч.І ст. 307, 309, 314, 315, 317 ЦПК України, удова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 08 вересня 2006 року   змінити.

Зменшити суму стягненої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди до 500грн.

В іншій частині рішення Московського районного суду м.Харкова залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня проголошення.