Справа № 2-5575/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2007     року    Приморський    районний    суд    м.     Одеси     в    складі: головуючого судді: Загороднюка В.І. при секретарі: Сребняк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Одеської міської ради про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися з позовом в суд до відповідача і просять визнати за ними у рівних частках, право власності на земельну ділянку, площею 1611,27 кв.м., розташовану за АДРЕСА_1

При цьому вони посилається на те, що вони у рівних частинах являються власниками домоволодіння, розташованого заАДРЕСА_1 що в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А», загальною площею 637,4 кв.м., жилою площею - 252,5 кв.м. (далі - Будинок).

Будинок розташований на земельній ділянці, площею 1611,27 кв.м.

19.05.2006 р. в порядку, визначеному положеннями ст. 118 ЗК України, вони звернулись до Одеської міської ради із заявою про передачу із земель комунальної власності у спільну приватну власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації розміром 1611,27 кв.м., розташованої заАДРЕСА_1 (далі -ділянка) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради їм був наданий дозвіл на проведення топографо-геодезичних робіт для проекту відведення ділянки. Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп» були проведені топографо-геодезичні роботи, за результатами яких складено технічний звіт.

За їх замовленням було виготовлено викопіювання з генплану міста, погодженого геодезичною службою м. Одеси, із нанесенням розміру ділянки, яка підлягала приватизації. Межі ділянки було узгоджено суміжним землекористувачем - ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський», ЗАТ «Укрпорофоздоровниця» 10.08.2006 р., та подано на розгляд Одеської міської ради для прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Одеською міською радою їм відмовлено в передачі земельної ділянки у власність з причини перебування ділянки у складі земель оздоровчого призначення.

Вони не погоджуються з цим рішення, оскільки воно не відповідає чинному в Україні земельному законодавству та порушує їх право на одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановленого Конституцією України та правилами ст.ст. 117 - 118 ЗК України.

Положеннями ст. 83 ЗК України визначено вичерпний перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед яких відсутні землі оздоровчого призначення.

Крім того, у відповідності до ч3 ст. 48 ЗК України, у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Ділянку вони прагнуть отримати у власність не для здійснення діяльності, а для обслуговування будинку, що належить їм на праві власності, що не суперечить її цільовому призначенню та не може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 49 ЗК України, землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

При цьому, попередньому власнику приміщень теперішнього будинку - ОСОБА_3. вказана ділянка була надана в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування кафе з офісними приміщеннями і благоустрою прилеглої території. При цьому у висновку

№1257/01 Управління архітектури та містобудування від 15.01.2002 р. (вих. № 5299) зазначено, що «Розміщення об'єкта не суперечить «Містобудівному обгрунтуванню розробки правил використання і забудови при берегових територій від парка ім. Шевченка до курорту «Аркадія», затвердженому рішеннями міськради № 1276-ХХШ від 02.07.2000 p.».

Представник позивачів в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача Одеської міської ради позов не визнав, посилаючись на те, що правові підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1і ОСОБА_2, у рівних частинах являються власниками домоволодіння, розташованого за АДРЕСА_1, що в цілому складається з одного жилого будинку літ. «А», загальною площею 637,4 кв.м., жилою площею - 252,5 кв.м..

ОСОБА_1. належить 1/2 частина будинку на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.08.2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради, зареєстрованого 26.08.2004 р. в КП «ОМБТІ та РОН» за № 41280 в книзі 269-152.

ОСОБА_2. належить 1/2 частина Будинку на підставі договору дарування від 12.09.2005 р. № 297, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу - Фуфаєвою О.О., зареєстрованого 12.09.2005 р. в КП «ОМБТІ та РОН» за № 41280 в книзі 269-152.

Будинок розташований на земельній ділянці, площею 1611,27 кв.м.

23.05.2006 р. в порядку, визначеному положеннями ст. 118 ЗК України, Позивачі звернулись до Одеської міської ради із заявою про передачу із земель комунальної власності у спільну приватну власність земельної ділянки в межах норм безоплатної приватизації (розміром 1611,27 кв.м.), розташованої заАДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради Позивачам був наданий дозвіл на проведення топографо-геодезичних робіт для проекту відведення ділянки. Державним регіональним проектно-вишукувальним інститутом «Укрпівдендіпроводгосп» були проведені топографо-геодезичні роботи, за результатами яких складено технічний звіт.

За замовленням позивачів було виготовлено викопіювання з генплану міста, погодженого геодезичною службою м. Одеси, із нанесенням розміру ділянки, яка підлягала приватизації. Межі ділянки було узгоджено суміжним землекористувачем - ДП «Клінічний санаторій «Лермонтовський»

ЗАТ «Укрпорофоздоровниця» 10.08.2006 р., та подано на розгляд Одеської міської ради для прийняття рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Оскільки Одеською міською радою за період з 23.05.2006 року до моменту звернення позивачів до суду 20.04.2007 року, тобто на протязі майже року відповідачем не розглянуто заяву позивачів, щодо передачі їм у власність земельної ділянки, суд вважає, це фактичною відмовою відповідача в передачі земельної ділянки в приватну власність.

Суд вважає обгрунтованими посилання позивачів на порушення їх права на одержання земельних ділянок із земель комунальної власності в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, встановленого Конституцією України та правилами п. б ч. 1 ст. 81, ст.ст. 117 - 118 ЗК України, згідно якої громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частин 1 - 2 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У відповідності до ч. 1 ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Положеннями ст. 83 ЗК України визначено вичерпний перелік земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед яких відсутні землі оздоровчого призначення.

Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 48 ЗК України, у межах округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони забороняються передача земельних ділянок у власність і надання у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам для діяльності, несумісної з охороною природних лікувальних властивостей і відпочинком населення.

Ділянку позивачі прагнуть отримати у власність не для здійснення діяльності, а для обслуговування будинку, що належить їм на праві власності, що не суперечить її цільовому призначенню та не може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цієї землі.

У відповідності до ч. 1 ст. 49 ЗК України, землі оздоровчого призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

У відповідності до п. 12 Розділу X «Перехідні положення» ЗК України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно п. а ч. З ст. 152 ЗК України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав. У відповідності до положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в тому числі шляхом визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, суд вважає, що за ОСОБА_1, ОСОБА_2слід визнати у рівних частках, право власності на земельну ділянку, площею 1611,27 кв.м., розташовану за АДРЕСА_1

Керуючись ст.ст. 12, 19, 38-40, 47-49, 78-81, 86- 88, 91, 116, 118, 121, 125, 126, 152, 153, 158, 160 ЗК України, ст.ст. 4, 48, 49 Закону України «Про власність», ст.ст. 15, 16, 316, 319, 322, 328, 344, 392 ЦК України, ст.ст.. 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ.

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, у рівних частках, право власності на земельну ділянку, площею 1611,27 кв.м., розташовану за АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено, про що протягом десяти днів з дня проголошення подається заява про апеляційне оскарження рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в термін десяти днів з дня проголошення, без подання попередньої заяви про оскарження.