ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ___________________________________________________________________________________________ |
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"04" липня 2006 р. | Справа № 1/49/06 |
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого Жеков В.І.
суддів Картере В.І., Пироговський В.Т.
секретар судового засідання Буравльова О.М.
Представники сторін 04.07.2006р. у судове засідання не з’явились
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Центрального району м. Миколаєва
на постанову господарського суду Миколаївської області від 13.03.2006р.
по справі № 1/49/06
за позовом Прокурора Центрального району м. Миколаєва в інтересах держави в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва
до ТОВ магазин „Український хліб „Тетяна”
про стягнення 2 962,08грн.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2006р., яка надіслана сторонам у справі 16.05.2006р., розгляд апеляційної скарги було призначено на 04.07.2006 р., тобто сторони були повідомлені належним чином про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
24.01.2006р. Прокурор Центрального району м. Миколаєва звернувся в інтересах держави в особі Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва до ТОВ Магазин „Український хліб” Тетяна” із позовом до господарського суду Миколаївської області про стягнення штрафу за порушення вимог п.5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення”, а саме за неподання списків про наступне вивільнення у сумі 1481 грн. та за не подання списків про фактичне вивільнення у сумі 1481 грн.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2006р. (суддя Васильєва Л.І.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ магазин „Український хліб” Тетяна” на користь Центрального районного центру зайнятості населення 1481, 04 грн. в решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, прокурор Центрального району м. Миколаєва звернувся до Одеського апеляційного господарського суду із скаргою, в якій просить, рішення суду від 13.03.2006р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на неправильне застосування судом при прийнятті рішення норм матеріального права.
Дослідивши докази і оцінивши їх у сукупності, перевіривши правильність застосування судом при прийнятті оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав щодо задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного:
04.03.2005р. ТОВ Магазин „Український хліб” Тетяна” звільнило гр. Лункіна Валерія Павловича на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (скорочення чисельності або штату працівників).
За результатами перевірки Центром зайнятості було встановлено, що товариство, не подало до центру зайнятості звіт про вивільнення працівника (за формою 4-ПН) за два місяці до вивільнення, а також в 10-денний строк список фактично вивільнених працівників. За таких обставин посадовою особою центру зайнятості було складена службова записка про порушення товариством пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”.
Відповідно до вимог п. 5 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”, при вивільнені працівників у зв'язку із змінами у організації виробництва і праці, в тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, повідомляють про це не пізніше як за 2 місяця у письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікацій, розміру оплати праці, а в 10-денний строк після вивільнення - списки фактично вивільнених працівників.
Абзацом 2 пункту 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” встановлено, що у разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Згідно розрахунку на підставі довідки про середню заробітну плату, розмір річної заробітної плати за рік гр. Лункіна Валерія Павловича склав 1 481 грн. 04 коп.
Підпунктом "л" пункту 8 Положення про державну службу зайнятості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 47 від 24.06.1991р. передбачено, що Державна служба зайнятості має право стягувати відповідно до Закону України „Про зайнятість населення” штрафи з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”. Пунктом 6 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” встановлено, що порядок стягнення та розміри штрафів за невиконання вимог цієї статті з підприємств, установ і організацій встановлюється законодавством України.
Відсутність нормативно визначеного порядку стягнення штрафу за невиконання вимог статті 20 Закону України „Про зайнятість населення” не позбавляє центр зайнятості права стягнути суму відповідного штрафу шляхом звернення до господарського суду.
Разом з тим, посилання скаржника на те, що відповідачем скоєно два правопорушення, а тому стягненню підлягає штраф у сумі 2 962, 08 грн. (штраф у сумі 1 481, 04 грн. за неподання звіту про наступне вивільнення працівника та штраф у сумі 1 481, 04 грн. за неподання звіту про фактичне вивільнення працівника колегією до уваги не приймається, оскільки відповідно до вимог пункту 5 статті 20 Закону України „Про зайнятість населення”, штраф стягується у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Отже наведена норма не надає правових підстав для застосування штрафної санкції за кожне правопорушення.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 160,162,195,196,200,205,206 КАС України, колегія
УХВАЛИЛА:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 13 березня 2006р. зі справи № 1/49/06 –залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Головуючий, суддя Жеков В.І.
Судді Пироговський В.Т
Картере В.І.