5.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2013 року Справа № 812/2770/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петросян К.Є.,

при секретарі судового засідання - Семціві О.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Мерзлякової В.П. (дов. №10-02 від 02.01.2013),

1-го відповідача Луганської митниці - Шепіль В.В. (дов. №13/1-17/426 від 15.01.2013)

2-го відповідача Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області - Філімошиної Г.С. (дов. №15-22/20 від 02.01.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що відповідач, карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00169 від 22 грудня 2011 року відмовив позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011р) згідно МКУ від 11.07.02 №92-ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.06 №1766».

Того ж дня відповідачем було прийняте рішення №702000006/2011/002354/1 до ВМД №702020002/2011/007052, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

Враховуючи вимоги діючого законодавства України, позивачем були перераховані на депозитний рахунок Луганської митниці авансові внески для сплати ПДВ, у період з 23.12.11 по 06.02.12 заповнені та подані нові ВМД : № № 702020002/2011/007253; 702020002/2011/007470; 702020001/2011/005136; 702020002/2011/007468; 702020002/2011/007467; 702020001/2011/005110; 702020002/2011/007469; 702020001/2012/000049; 702020001/2012/000054; 702020001/2012/000727 і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною 177дол. США/тн., визначеною митним органом в рішенні № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011.

Разом з тим, позивач не погодився із зазначеним рішенням та 23 квітня 2012 року подав до Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00169 від 22.12.11.

09 липня 2012 року постановою суду у задоволенні позову ПАТ «Алчевськкокс» було відмовлено.

30 серпня 2012 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційна скарга позивача задоволена, постанова Луганського окружного адміністративного суду від 9 липня 2012 року по справі №2а/1270/3275/2012 скасована, визнано противоправним і скасовано рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22 грудня 2011 року №702000006/2011/002354/1, скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22 грудня 2011 року №702020002/1/00169 і підтверджена правомірність позиції позивача по визначенню митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту 140 доларів США за тону.

Позивачем, податок на додану вартість сплачений, з урахуванням відкоригованої митним органом митної вартості товару, що підтверджується відміткою митного органу «сплачено» у кожній ВМД. Загальна сума різниці між базою оподаткування, визначеною за другим, та першим методом, складає 2 357 610, 31 грн. Сплачено ПДВ у сумі 11278 298 грн. замість 8 920 687, 69 грн. (при визначенні митної вартості по ціні контракту 140 дол. США).

На думку позивача, податок на додану вартість, який сплачений на різницю між базою оподаткування, визначеною за другим та першим методом по вищезазначеним ВМД у сумі 2 357 610, 31 грн. є надміру сплаченим та таким, що підлягає поверненню відповідно до пункту 17.1.10 статті 17 та статті 43 Податкового кодексу України.

Враховуючи наявність судового рішення, яке набуло законної сили, та керуючись ст.ст. 43, 102 Податкового кодексу України, наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року N 618 на адресу 1-го відповідача була направлена заява №10/8107 від 15.10.12 про повернення надмірно сплаченого ПДВ. Листом №2-15/10189 від 24.10.12 позивачу було відмовлено в його задоволенні.

14 лютого 2013 за № 310-1708 позивачем була направлена заява з вимогою про надання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів, яка також була залишена без задоволення, жодних дій щодо надання висновку та повернення позивачу надмірно сплачених коштів 1-им відповідачем не здійснено.

Позивач вважає що бездіяльність Луганської митниці щодо повернення позивачу надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2 357 610, 31 грн., та відмова в наданні висновку є протиправною, оскільки, зазначені кошти є надмірно сплаченими до бюджету.

На підставі вищевикладеного, просить суд визнати протиправною бездіяльність Луганської митниці щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів та неповернення на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого ПДВ під час митного оформлення товару. Зобов'язати Луганську митницю надати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів та стягнути з державного бюджету на користь ПАТ «Алчевськкокс» 2 357 610,31 грн. податку на додану вартість.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові, просив його задовольнити.

Представник 1-го відповідача Луганської митниці у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у запереченнях, які надійшли до суду 17 квітня 2013 року, в яких зазначив наступне.

Позивач звертався до Луганської митниці із заявами від 15.10.2012 № 10/8107 (вх. № 16695/6 від 18.10.2012) та від 14.02.2013 № 10/1708 (вх. № 1915/6 від 18.02.2013) стосовно розгляду питання про повернення надмірно сплачених коштів, посилаючись на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 по справі №2а/1270/3275/2012, а саме податку на додану вартість у сумі 2 357 610, 31 грн. ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» відмовлено у поверненні вищевказаних коштів (листи від 24.10.2012 № 2-15/10189, від 24.02.2013 № 13/2-15/1504).

Помилково сплаченими грошовими зобов'язаннями у розумінні Податкового кодексу України вважаються суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань (підпункт 14.1.182, пункт 141, стаття 14).

Відповідно до Порядку № 618 до заяви платника податків про повернення надміру сплачених сум митних платежів (крім примірників митних декларацій) додаються документи, що підтверджують суму надмірно сплачених митних та інших платежів.

Такими документами, відповідно до заяви ПАТ «Алчевський коксохімічний завод», що є підставою для повернення сум надміру сплачених податків з Держбюджету України є рішення судового органу, копія якого додана до заяви.

Проте, повернення сум митних та інших платежів, перерахованих митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, не регулюється Порядком № 618.

В резолютивній частині постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08 2012 по справі № 2а/1270/3275/2012 не визначено суму надмірно сплачених митних та інших платежів та не вбачається той факт, що митниця зобов'язана повернути з Державного бюджету України будь-які надмірно сплачені митні та інші платежі.

Вимоги щодо стягнення з державного бюджету України на рахунок надмірно, сплачених платежів, підприємством ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» не заявлялись, отже вони не розглядались та не відображені і в судових рішеннях.

Зважаючи на вищевикладене, у митниці не має законодавчих підстав на повернення коштів з Державного бюджету України.

Кошти, що підлягають поверненню з Державного бюджету України є не надмірно сплаченим додатком на додану вартість, а є різницею між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом, а отже Луганська митниця правомірно відмовила в наданні висновку щодо повернення надмірно сплачених грошових коштів.

Оформлення вантажної митної декларації (як податкової декларації) дає право на відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України.

В зв'язку з вищевикладеним, вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Луганської митниці, зобов'язання Луганську митницю надати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів та стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, на думку 1-го відповідача, є безпідставною.

Представник 2-го відповідача ГУ ДКС України в Луганській області у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказав, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Межі повноважень органів казначейської служби в частині повернення надмірно сплачених платежів встановлено спільним наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20.07.2007 №611/147, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1095/14362 «Про затвердження Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи».

Цей порядок регламентує взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Відповідно до зазначеного Порядку, митний орган на підставі заяви платника готує висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі висновок про повернення), та не пізніше п'яти робочих днів від дня прийняття керівником (заступником керівника) митного органу рішення про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, направляє його для виконання Державній казначейській службі України разом із супровідним листом, в якому вказується кількість висновків, загальна сума, яка підлягає поверненню, а також наводиться перелік висновків із зазначенням такої інформації: номера та дати висновку, найменування юридичної або ім'я фізичної особи - платника, ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ платника - юридичної особи або ідентифікаційного номера за ДРФО платника - фізичної особи, суми, яка підлягає поверненню за кожним з висновків.

Висновки про повернення реєструються Державною казначейською службою України в журналі обліку висновків, наданих митними органами.

На підставі отриманого висновку про повернення Державна казначейська служба України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Зазначив, що на теперішній час до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області не надходило відповідних документів, на підставі яких можливо здійснити повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість. Тому просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Судом встановлено, що між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) 11.10.2011 було укладено зовнішньоекономічний контракт МС-DIS/2011, в межах якого позивачем на митну територію України в листопаді 2011 року на умовах DАР станція Комунарськ (ІНКОТЕРМС 2010) було ввезено вугілля марки «ГЖО».

Товар надійшов для розмитнення на Луганську митницю. На підставі вищезазначеного контракту та згідно додатку №1 від 11.10.2011 позивачем було заявлено до митного оформлення в режимі імпорту зазначений товар (ВМД №702020002/2011/007052) за ціною договору, а саме 140 долларів США за одну тонну, та надано декларацію митної вартості за формою ВМД-1 і необхідний пакет документів, передбачений Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою КМУ №1766 від 20.12.2006.

Луганською митницею карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00169 від 22 грудня 2011 року було відмовлено позивачеві в митному оформленні товару. Підставою для відмови в митному оформленні зазначено «Проведення митної оцінки (рішення про визначення митної вартості №702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011р) згідно МКУ від 11.07.02 №92-ІV (ст. 265, ст. 273) та Постанови КМУ від 20.12.06 №1766».

Того ж дня 1-им відповідачем було прийняте рішення №702000006/2011/002354/1 до ВМД №702020002/2011/007052, про неможливість визначення митної вартості товару за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.

У зв'язку із цим, позивачем були перераховані на депозитний рахунок Луганської митниці авансові внески для сплати ПДВ, у період з 23.12.11 по 06.02.12 заповнені та подані нові ВМД: № № 702020002/2011/007253; 702020002/2011/007470; 702020001/2011/005136; 702020002/2011/007468; 702020002/2011/007467; 702020001/2011/005110; 702020002/2011/007469; 702020001/2012/000049; 702020001/2012/000054; 702020001/2012/000727 і декларації митної вартості, в яких зазначена митна вартість товарів за другим методом за ціною 177 доларів США за одну тону, визначеною митним органом в рішенні № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011.

Разом з тим, позивач не погодився із зазначеним рішенням та 23 квітня 2012 року подав до Луганського окружного адміністративного суду адміністративний позов про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визнання митної вартості товарів №702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №702020002/1/00169 від 22.12.11.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 липня 2012 року у справі №2а/1270/3275/2012 було відмовлено у задоволенні позову ПАТ «Алчевськкокс» (а.с. 11-18).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 скасовано постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 по справі №2а/1270/3275/2012: визнано противоправним і скасовано рішення Луганської митної служби про визнання митної вартості товарів від 22.12.2011 №702000006/2011/002354/1, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.12.2011 №702020002/1/00169 (а.с.19-24).

Отже, судовим рішенням у справі №2а/1270/3275/2012 підтверджено правомірність визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною контракту 140 доларів США за одну тону.

Відповідно до п.1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі це сума коштів, що з різних причин внесена понад розмір, установлений законодавством.

Згідно п.3.4. вказаного Порядку повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 №618.

Наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 затверджено «Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як переплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами».

Цей Порядок визначає процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України.

Факт оплати ПДВ позивачем у період з 23.12.2011 по 06.02.2012 за ВМД №№ 702020002/2011/007253; 702020002/2011/007470; 702020001/2011/005136; 702020002/2011/007468; 702020002/2011/007467; 702020001/2011/005110; 702020002/2011/007469; 702020001/2012/000049; 702020001/2012/000054; 702020001/2012/000727 та переплати в зв'язку з коригуванням митної вартості ПДВ у сумі 2357610,31 грн. підтверджується відміткою Луганської митниці «сплачено» на вказаних ВМД та не заперечується сторонами.

Отже, оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за другим методом, в той час, як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

За приписами ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 2 357 610,31 грн., у зв'язку з коригуванням митної вартості є обґрунтованою, тому підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позову про визнання протиправною бездіяльність Луганської митниці щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів та неповернення на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» надмірно сплаченого ПДВ під час митного оформлення товару, а також зобов'язання Луганську митницю надати висновок про повернення надмірно сплачених грошових коштів, суд зазначає наступне.

Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів. З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права.

Стягнення з Державного бюджету України на користь позивача ПДВ у зв'язку з коригуванням митної вартості імпортованого товару у розмірі 2 357 610,31 грн., на думку суду, у спірних правовідносинах у повній мірі відновлять порушене право позивача.

За наведених обставин суд вважає позов підлягаючим частковому задоволеню.

Згідно ч. 3 ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (94200, м.Алчевськ, вул.Красних партизан, 1) податок на додану вартість у сумі 2 357 610,31 (два мільйони триста п'ятдесят сім тисяч шістсот десять грн. 31 коп.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2294,00 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири грн. 00 коп.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 19.04.2013.

Суддя К.Є. Петросян