УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 січня 2008р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Іванів О.Й.,
суддів: Ладики Я.І., Шкрібляка Ю.Д.
з участю: прокурора Журавльова Є.Є.,
захисника ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2.,
розглянувши 22 січня 2008р. у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом, засудженого ОСОБА_2. та захисника ОСОБА_1 в його інтересах, на вирок Косівського районного суду від 27 червня 2007 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець та мешканець с. Старі Кути, Косівського району Івано-Франківської області, українець, з середньою спеціальною освітою, не працює, не одружений, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, громадянин України,
Справа №11-12/2008р. Головуючий 1-ої інстанції Крилюк М. І.
Категорія ст. ст. 152 ч.1, 15, Доповідач Іванів О.Й.
152 ч.2, 152 ч.3, 186 ч.1 КК України
2
засуджений:
· за ст. 152 ч. 1 КК України на три роки позбавлення волі;
· за ст. ст. 15, 152 ч.2 КК України на п"ять років позбавлення волі;
· за ст. 152 ч.3 КК України на сім років позбавлення волі;
· за ст. 186 ч.1 КК України на два роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання - сім років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому залишено попередній - тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 30 листопада 2006 року.
За вироком суду ОСОБА_2. визнаний винним у тому, що в ніч з 14 на 15 квітня 2006 року, в АДРЕСА_1, із застосуванням фізичного насильства вчинив зґвалтування потерпілої ОСОБА_3. 16 квітня 2006 року приблизно о 23 годині поблизу кладовища по вул. Стефурака в м. Косові із погрозою застосування фізичного насильства та із застосуванням такого вчинив зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_4. 26 квітня 2006 року біля 1 години у АДРЕСА_2, із застосуванням фізичного насильства, вчинив замах на зґвалтування потерпілої ОСОБА_5., повторно, після чого вчинив відкрите викрадення її майна на загальну суму 1325 гривень.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, постановлений вирок вважає незаконним з „підстав невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м"якості. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким призначити засудженому більш суворе покарання.
В апеляціях та доповненнях до них:
· засуджений ОСОБА_2. вирок суду вважає незаконним з підстав однобічності досудового та судового слідства, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування,
· захисник ОСОБА_1. в інтересах засудженого просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з таких же підстав, які викладені в апеляції засудженого.
В запереченні на апеляції засудженого та його захисника потерпілі ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_3. постановлений судом вирок щодо ОСОБА_2 вважають законним та обґрунтованим і просять залишити його без змін.
3
До початку розгляду апеляцій прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, свою апеляцію відкликав.
Під час апеляційного розгляду справи засуджений ОСОБА_2. підтримав свою апеляцію та апеляцію захисника, пояснив, що засуджений незаконно за зґвалтування та замах на зґвалтування, оскільки даних злочинів не вчиняв, до 19 квітня 2006 року перебував у м. Києві у своєї знайомої. Вважає, що потерпілі оговорюють його щодо зґвалтування, що потерпіла ОСОБА_5. не могла впізнати його 29 листопада 2006 року, бо в цей день знаходився у м. Києві. Визнавальні показання з цього приводу в час досудового слідства дав під тиском працівників міліції. Зазначив, що суд позбавив його можливості виступити в судових дебатах із захисною промовою. Просить вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування.
Доведеність вини та правильність кваліфікації своїх дій за ст. 186 ч.1 КК України засуджений не оспорює.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2. та його захисника ОСОБА_1, які підтримали подані апеляції та доповнення до них і просять їх задовольнити, заслухавши прокурора, який просить вирок суду залишити без змін, а апеляції - без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Висновки суду про доведеність вини засудженого та правильність кваліфікації його неправомірних дій за ст. ст. 152 ч.1, 15, 152 ч.2, 152 ч.3, 186 ч.1 КК України ґрунтуються на зібраних та досліджених у судовому засіданні доказах, яким дана правильна юридична оцінка в їх сукупності.
Так, потерпіла ОСОБА_3. ствердила суду, що в ніч на 14 квітня 2006 року засуджений ОСОБА_2., звертаючись до неї російською мовою, із застосуванням фізичного насильства зґвалтував її.
Потерпіла ОСОБА_4. дала показання про те, що 16 квітня 2006 року приблизно о 23 годині, засуджений, застосовуючи фізичне насильство російською мовою наказав їй перелізти через дротяну огорожу в сад. Після відмови з її боку, обхопивши за ноги, він перекинув її через огорожу, а потім зґвалтував., ,
З показань потерпілої ОСОБА_5. вбачається, що в ніч на 26 квітня 2006 року, коли поверталась додому, засуджений наздогнав її і запропонував російською мовою вступити з ним у статевий зв'язок. Після чого насильно потягнув з дороги на галявину, де намагався зґвалтувати. Потім забрав її мобільний телефон, з яким побіг до центру міста.
Потерпілі ОСОБА_3. та ОСОБА_4, при пред'явленні осіб для впізнання вказали безпосередньо на ОСОБА_2. як на особу, яка їх зґвалтувала (а.с. 39 т.2, 302 т.1).
4
Під час проведення очних ставок із засудженим ОСОБА_6. та ОСОБА_4. ствердили, що саме ОСОБА_2. їх зґвалтував і підтвердили свої показання з приводу зазначених обставин (а.с. 43-45 т.2, а.с. 311-313 т.1).
Потерпіла ОСОБА_5. під час проведення очної ставки із ОСОБА_2. вказала, що засуджений намагався її зґвалтувати та відкрить викрав мобільний телефон (а.с. 164 т.1).
Покликання засудженого ОСОБА_2. на те, що потерпіла ОСОБА_5. не могла впізнати його 29 листопада 2006 року, так як того дня був у м. Києві, що протокол впізнання сфабрикований, безпідставне, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання (а.с. 124-126 т.1), потерпіла ОСОБА_5. впізнала засудженого, як особу, яка намагалась її зґвалтувати, саме по фотознімку. Зазначеного дня впізнання потерпілою живих осіб не проводилось.
Таким чином, суд обґрунтовано визнав достовірними показання всіх потерпілих, дані ними в час досудового і судового слідства про те, що саме ОСОБА_2. вчинив по відношенню до них зґвалтування і замах на зґвалтування ОСОБА_5. Тому твердження засудженого та його захисника в апеляціях про те, що ОСОБА_2. до 19 квітня 2006 року перебував у своєї знайомої ОСОБА_7. у м. Києві і не міг вчинити зґвалтування ОСОБА_6. та ОСОБА_4., є безпідставними. За наявних обставин, при категоричному ствердженні всіма потерпілими, що злочини по відношенню до них вчинено не ким іншим, а безпосередньо ОСОБА_2., підстав для виклику в судове засідання і допиту як свідка ОСОБА_7. під час судового слідства не виникало.
Твердження апелянтів про те, що суд, задовольнивши їхнє клопотання про виклик додаткового свідка ОСОБА_7., не допитав її, необгрунтоване і спростовується матеріалами кримінальної справи, зокрема протоколом судового засідання, з якого вбачається, що дане клопотання судом задоволено не було (а.с. 221 т.2).
Не заслуговують на увагу покликання апелянтів про необхідність призначення по справі ряду судово-медичних та криміналістичних експертиз, оскільки проведеними по даній справі експертизами встановлено, що: - у потерпілих ОСОБА_5. та ОСОБА_4. виявлено легкі тілесні ушкодження (а.с. 64-65 т.1, а.с. 277-278 т.1) і що тілобудова потерпілої ОСОБА_4. не виключає можливості статевого акту без її порушення; - що слід підошви взуття вилученого з місця події, залишений підметковою, каблучною частиною черевика на ліву ногу, такого самого як черевик з пари, вилученої у ОСОБА_2. (а.с. 285-292 т.1).
За даними протоколу огляду потерпілої ОСОБА_4. від 17.04.2006 року вбачається, що штани в нижній частині грязні, видно засохлі плями, що узгоджується з показаннями даної потерпілої про те, що засуджений перекинув її через огорожу, і вона впала на землю.
5
Що стосується твердження засудженого в апеляції про наявність у нього венеричної хвороби, яка б при статевому контакті була би передана потерпілим, то дані обставини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні і спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8.
Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи засудженого про написання ним явки з повинною після застосування до нього в час досудового слідства недозволених методів слідства. Викладені ОСОБА_2. з цього приводу обставини під час перевірки, проведеної районною прокуратурою, не підтвердились.
Покликання апелянтів на те, що суд першої інстанції незаконно засудив ОСОБА_2. за зґвалтування неповнолітньої ОСОБА_4. не звернувши уваги на наявність у матеріалах справи постанови від 18.08.2006 року про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом зґвалтування ОСОБА_4., в якій слідчий стверджує, що статевого акту з неповнолітньою взагалі не було, безпідставне, оскільки дана
Постанова 5.12.2006 року скасована прокурором Косівського району як незаконна (а.с. 195 т.1).
Що стосується доводів апеляцій про позбавлення судом засудженого можливості виступу в судових дебатах із захисною промовою, то вони на увагу не заслуговують.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з протоколу судового засідання, під час проведення 26.06.2007 року судових дебатів ОСОБА_2. заявив клопотання про надання йому медичної допомоги, так як хворий і до судових дебатів не готовий (а.с. 233 т.2). У зв'язку з цим судом було оголошено перерву в судовому засіданні до 27.06.2007 року і проведено обстеження стану здоров'я ОСОБА_2. у Косівській центральній лікарні. Згідно консультативної довідки, виданої комісією Косівської ЦРЛ (а.с. 195 т.2), підстав для госпіталізації ОСОБА_2. за станом здоров'я виявлено не було. Тому суд продовжив проведення судових дебатів по справі і надав ОСОБА_2. слово для виступу у судових дебатах, однак засуджений відмовився від виступу (а.с. 236 т.2), хоча надалі звернувся до суду з останнім словом.
Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при відмові ОСОБА_2. виступити у судових дебатах, права засудженого порушені не були.
Призначаючи засудженому ОСОБА_2. покарання за вчинені ним злочини суд дотримав вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого, особу винного та обставини, які пом'якшують покарання.
З огляду на наведене, колегія суддів підстав для скасування вироку і направлення справи на додаткове розслідування, про що йдеться в апеляціях, не вбачає.
6
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Косівського районного суду від 27 червня 2007 року відносно ОСОБА_2., - без змін.