Справа №295/3467/13-к

1-кс/295/1096/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2013 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В., при секретарі судового засідання Мельник Ж.А., за участю скаржника ОСОБА_1, прокурора Божко О.С., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого про відмову у визнанні потерпілим,

В С Т А Н О В И В :

14 березня 2013 року до слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира надійшла скарга ОСОБА_1, в якій він просить скасувати постанову старшого слідчого прокуратури м. Житомира ОСОБА_2 від 18.02.2013 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні № 402013060020000006 та зобов'язати старшого слідчого прокуратури м. Житомира ОСОБА_2 залучити скаржника як потерпілого в рамках кримінального провадження № 402013060020000006, яке проводиться з метою розслідування факту заподіяння тілесних ушкоджень скаржникові співробітниками РМОП «Беркут» та помічником чергового Богунського РВ УМВС України в Житомирській області.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав доводи скарги. На підтвердження отримання тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій, зі слів скаржника, співробітників РМОП «Беркут» та помічника чергового Богунського РВ УМВС України в Житомирській області, надав слідчому судді копії виписок із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого та амбулаторної карті, а також фотографію свого обличчя, зроблену 08.10.2010 року після отримання тілесних ушкоджень. Додав, що таких ушкоджень не міг заподіяти собі оскільки весь час знаходився біля і під контролем працівників міліції.

Прокурор не погодився зі скаргою, мотивуючи тим, що відсутній предмет оскарження через те, що на момент розгляду скарги ОСОБА_1 щодо залучення його потерпілим в рамках кримінального провадження та прийняття рішення по суті скарги саме кримінального провадження № 402013060020000006 було закрите на підставі постанови від 22.03.2013 року, винесеної старшим слідчим прокуратури м. Житомира І.М. Боднарчук і на даний час, оскільки ця постанова вступила в законну силу, прокурор та слідчий в рамках положень ст.36, 40 КПК України не можуть вчиняти будь-яких процесуальних дій до відновлення провадження. Вважає, постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 402013060020000006 законною.

Дослідивши матеріали скарги, заслухавши скаржника та прокурора слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Слідчим суддею встановлено, що 23 січня 2013 року за заявою ОСОБА_1 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №402013060020000006 щодо неправомірних дій співробітників РМОП «Беркут» ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та помічника чергового Богунського РВ ГУМВС України в Житомирській області ОСОБА_9 відносно скаржника.

Із змісту скарги вбачається, що 06.10.2010 року ОСОБА_1 співробітником спецпідрозділу «Беркут» були спричинені тілесні ушкодження у нічному клубі «Каньйон». Після того скаржнику вже в приміщенні Богунського РВ УМВС України в Житомирській області були нанесені тілесні ушкодженні працівниками РМОП «Беркут» та помічником чергового Богунського РВ ГУМВС України в Житомирській області. При цьому на прохання скаржника працівниками міліції не була викликана швидка допомога.

За клопотанням ОСОБА_1 швидка медична допомога була викликана працівниками Богунського районного суду м. Житомира 06.10.2010 року у день проведення судового засідання по справі про адміністративне правопорушення № 3-6260/10, яка завезла його до ЦМЛ №2.

Як вбачається із відповіді ЦМЛ №2 від 08.10.2010 року №1288 на адресу судді Богунського районного суду м. Житомира Костенко С.М., копія якої була додана скаржником до скарги, за результатом звернення ОСОБА_1 06.10.2010 року останньому був поставлений діагноз: закритий перелом спинки носа, забій м'яких тканин обличчя, підорбітальний крововилив обох очей, забійні рани верхньої та нижньої губи та назначено лікування амбулаторно у ЛОР-лікаря; за результатом повторного звернення 06.10.2010 року поставлений діагноз: забій, пошкодження зв'язок лівого променево-зап'ястного суглобу та назначено лікування амбулаторно у травматолога.

Згідно копії виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого вбачається, що скаржник перебував на стаціонарному лікуванні у Вінницькій обласній клінічній міській лікарні ім. М.Г. Пірогова із 12 по 29 жовтня 2010 року із діагнозом відкритий перелом кісток носу зі зміщенням, струс головного мозку, забій м'яких тканин обличчя, гематоми нижніх повік обох очей, викривлення переділок носа тощо.

14.02.2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Житомирської області із заявою про залучення до кримінального провадження № 402013060020000006 як потерпілого.

Постановою старшого слідчого прокуратури м. Житомира ОСОБА_2 від 18.02.2013 року відмовлено у визнанні ОСОБА_1, потерпілим у кримінальному провадженні № 402013060020000006. Єдиною підставою для відмови у визнанні ОСОБА_1 потерпілим, згідно змісту постанови, стала відсутність очевидних і достатніх даних, які б прямо вказували на то, що співробітники РМОП «Беркут» ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та помічник чергового Богунського РВ ГУМВС України в Житомирській області ОСОБА_9 спричинили 06.10.2010 року тілесні ушкодження скаржнику.

Згідно ч.5 ст.110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається з вступної частини, мотивувальної частини (повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України) та резолютивної частини.

Мотивувальна частина постанови про відмову у визнанні потерпілим від 18.02.2013 року не містить достатніх відомостей про зміст обставин, які були підставами для прийняття такої постанови, обґрунтування мотивів прийняття постанови з посиланням на положення КПК України. Слідчий у постанові від 18.02.2013 року застосував положення ч.4, 5 ст.55, 110 КПК України, фактично мотивуючи свою відмову у визнанні потерпілим тим, що ОСОБА_1 був представником юридичної особи чи певної частини суспільства, а також тим, що були очевидні та достатні підстави вважати, що заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди. Однак дані доводи слідчого повністю спростовуються наявними в матеріалах скарги медичними і процесуальними документами, які підтверджують факт заподіяння ОСОБА_1 шкоди.

Право на звернення із відповідною скаргою щодо відмови у визнанні потерпілим передбачено у п.5 частини першої статті 303 КПК України.

Суд виходить з того, що частинами першою - другою статті 55 КПК України передбачається, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Слідчим суддею встановлено, що на теперішній час існує кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відкрите за заявою ОСОБА_1, і з наданих слідчому судді матеріалів та одержаних пояснень у судовому засіданні вбачається існування факту спричинення скаржнику фізичної шкоди.

Натомість слідчим суддею відхиляються доводи прокурора про те, що постанова від 22.03.2013 року про закриття кримінального провадження набрала законної сили і у зв'язку з цим ухвала про задоволення скарги ОСОБА_1 не може бути виконана виходячи із наступного.

Відповідно до ч.5 ст.284, 303 КПК України, на цю статтю посилався і слідчий прокуратури, копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику і дане рішення слідчого про закриття кримінального провадження може бути оскаржене заявником чи його представником на досудовому провадженні до слідчого судді.

В судовому засіданні скаржник зазначив, що не отримував копію постанови про закриття кримінального провадження № 402013060020000006 і взагалі дізнався про таке рішення прокуратури тільки в засіданні 18.04.2013 року. Факт отримання копії даної постанови про закриття кримінального провадження скаржником не зміг підтвердити і прокурор, таким чином, враховуючи те, що строк на оскарження даної постанови не минув, постанова про закриття кримінального провадження № 402013060020000006 не може вважатись такою, що остаточно набрала законної сили.

Згідно п.1, 3 ч.2 ст.307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання вчинити певну дію.

На підставі викладеного вище слідчий суддя приходить до висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.55, 284, 303, 307 КПК України,

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову старшого слідчого прокуратури м. Житомира ОСОБА_2 від 18.02.2013 року про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у кримінальному провадженні № 402013060020000006 - скасувати.

Зобов'язати старшого слідчого прокуратури м. Житомира ОСОБА_2 залучити ОСОБА_1 до кримінального провадження № 402013060020000006 як потерпілого.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя