УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
№ справи: 0124/9137/2012 Головуючий суду першої інстанції:Веденмеєр М.В.
№ провадження: 22-ц/190/1892/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Чистякова Т. І.
"08" квітня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого судді:Чистякової Т.І.,
Суддів:Курської А.Г., Синельщікової О.В.
При секретарі:Рижих М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділу Департаменту громадянства, міграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою і виселення,
ВСТАНОВИЛА:
В березні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Відділу Департаменту громадянства, міграції, реєстрації фізичних осіб Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим про зняття ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1
18.04.2012року позивач уточнив свої вимоги, просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 і виселити їх з цієї квартири.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником вказаного житла. Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є дітьми позивача та зареєстровані у спірній квартирі як члени сім'ї власника. Проте, ОСОБА_7 фактично не проживає у цій квартирі з січня 2010 року, а ОСОБА_8 - з жовтня 2011 року. Позивач змушений сплачувати комунальні послуги за кількістю зареєстрованих осіб, крім того, вказує на те, що реєстрація відповідачів перешкоджає йому у розпорядженні своєю власністю.
Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 19 листопада 2012 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права. Доводи апелянта зводяться до того, що суд безпідставно застосував ст.405 ЦК України, яка регулює порядок користування чужим майном. Вважає, що суд необгрунтовано не звернув уваги на те, що ОСОБА_7. у квартирі не з'являється з січня 2010 року, а ОСОБА_8 25 листопада 2011 року виїхала у м. Дніпропетровськ, де одружилась і народила дитину, там і проживає. Апелянтом зазначено, що питання про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою та їх виселення, судом розглянуте зайво, оскільки, як зазначено у рішенні, вони там не проживають, а треба було вирішувати питання лише про зняття з реєстрації цих осіб.
У запереченнях, поданих на апеляційну скаргу, ОСОБА_10 - представник ОСОБА_8 просить відхилити апеляційну скаргу як необгрунтовану, а рішення суду залишити без змін, як ухвалене з урахуванням обставин справи, відповідно до вимог діючого законодавства.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача, його представника та представника ОСОБА_8, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги і заперечень на неї у відповідності до вимог статті 303 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив із його необґрунтованості і недоведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи, зібраним по справі доказам, фактичним обставинам і не суперечать чинному законодавству.
Так, із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_6 є власником 3/16 домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а.с. 5-6). Зазначені обставини підтверджуються також довідкою Комунального підприємства Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (а.с. 28). Відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є дітьми позивача і зареєстровані за цією ж адресою, що підтверджується копією домової книги (а.с. 7-10), і довідками адресно-довідкового сектору Ялтинського міського управління ГУ МВС України в АР Крим. (а.с. 13, 14 ).
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч.ч.1, 4 ст. 311 ЦК України житло фізичної особи є недоторканним.
Фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 статті 405 ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Аналогічні положення містяться у ст. 156 Житлового кодексу України.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК України до членів сімї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до правил статей 71, 72 ЖК наймач або члени його сім'ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, зокрема, якщо вони не проживають у ньому без поважних причин понад шість місяців.
Зазначені статті стосуються збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми наймачами житла в державному житловому фонді.
Збереження права користування в разі тимчасової відсутності фізичної особи передбачено також і щодо приватного житлового фонду. Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі його відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм матеріального права, особи втрачають право на користування житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік.
В матеріалах справи містяться досліджені судом першої інстанції у якості письмових доказів заяви мешканців будинку АДРЕСА_1, засвідчені працівниками РЕО №3 КП Ялтинської міської ради, відповідно до яких відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 там не проживають, ОСОБА_7 - з січня 2010 року, ОСОБА_8 - з жовтня 2011 року (а.с.а.с. 19, 20, 89).
Тобто, відповідачка ОСОБА_8 була відсутня з жовтня 2011 року і на момент звернення позивача з позовом у березні 2012 року зазначений термін - 1 рік не був пропущений, тому вона не втратила право користування цим житлом незалежно від поважності причин відсутності.
Що стосується відповідача ОСОБА_7, то позовні вимоги до нього суд також правильно визнав необґрунтованими, оскільки вони не підтверджені належними доказами.
Що стосується вимог про виселення відповідачів, які були вказані позивачем в заяві про уточнення позовних вимог від 18.04.2012року ( а.с.24), то в ході судового розгляду він їх не підтримав і передбачених законом підстав для виселення відповідачів не вказав.
Доводи апелянта про те, що суд безпідставно вирішив питання щодо права користування відповідачів спірним житлом, оскільки необхідно було вирішувати лише питання про зняття їх з реєстрації, колегія суддів вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, на підставі: ….судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, відповідно до зазначеної норми закону, питання про зняття з реєстрації колишніх членів сім'ї власника будинку ( квартири) залежить, зокрема, від вирішення питання про втрату ними права користування жилим приміщенням, яке регулюється нормами Житлового і Цивільного кодексів ( ст. 71, 72, 156 ЖК України, ст. 405 ЦК України), яке судом і вирішувалось.
Згідно з ч. 1, 2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В ході розгляду справи у суді першої інстанції позивач уточнював свої позовні вимоги, і просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою. Тобто, суд правильно визначив правовідносини сторін, вирішивши спір в межах позовних вимог, заявлених позивачем.
Крім того, позивачем не доведено, що реєстрація відповідачів у квартирі будь-яким чином порушує його права як власника. Доводи про сплату комунальних послуг за відповідачів у суді першої інстанції позивачем не були підтверджені будь-якими доказами. Додані до апеляційної скарги копії квитанцій не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не були предметом розгляду суду першої інстанції і апелянтом не доведено, що ці докази подавались, але судом було необгрунтовано відмовлено у їх прийнятті, або ці докази не були подані з поважних причин.
Крім того, позивач не позбавлений права стягнути з відповідачів вартість комунальних послуг шляхом пред'явлення окремого позову до відповідачів на загальних підставах.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд мав до правовідносин сторін застосувати положення ст. 167 ЖК України не ґрунтуються на законі, оскільки такі позовні вимоги позивачем не заявлялись.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які їх спростовують. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.303, 308 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді:
Чистякова Т.І. Курська А.Г. Синельщікова О.В.