Справа №0907/3867/2012
Провадження №22-ц/779/944/2013
Категорія 27
Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.
Суддя-доповідач Мелінишин Г.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Мелінишин Г.П.
суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.
секретаря Драганчук У.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2013 року,-
в с т а н о в и л а:
У березні 2012 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги мотивував тим, що 08.09.2006 року між сторонами укладено договір № IFIARX07640022, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 2197,80 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10.09.2007 року. Однак, відповідач не виконував належним чином взятих на себе зобов'язань, тому станом на 10.11.2011 року утворилась загальна заборгованість в розмірі 21 928, 25 грн., що підтверджується відповідним розрахунком. З цих підстав просив задовольнити позов.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2013 року в задоволенні позову відмовлено за спливом позовної давності.
На дане рішення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що висновок суду про сплив позовної давності є неправильним, суперечить матеріалам справи і
вимогам закону. Відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Відповідно до Умов надання споживчого кредиту фізичним особам термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки за договором встановлюється сторонами тривалістю у 5 років. З даними Умовами ОСОБА_2 погодився, що підтверджується його підписом. Позовна заява в зв'язку з невиконанням ОСОБА_2 договірних зобов'язань подана до суду в березні 2012 року, тобто з дотриманням позовної давності. Також, судом не взято до уваги, що зобов'язання за кредитно-заставним договором не припинились у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору.
Крім того, суд безпідставно застосував положення ст. 257, 267 ЦК України, оскільки відповідач не заявляв клопотання про застосування судом позовної давності.
Посилаючись на зазначені обставини просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та його представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Постановляючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що сторонами укладено споживчий кредит, строк давності якого минув, а отже позивачем пропущено позовну давність як до основної, так і до додаткової вимоги. А тому з цих підстав відмовив в задоволенні позову.
Однак з даним висновком колегія суддів погодитись не можна.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Як передбачено ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Встановлено, що згідно з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки-пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.
З даними Умовами ОСОБА_2 був ознайомлений та погодився з ними, засвідчивши своїм підписом (а.с. 4-8).
З матеріалів справи вбачається, що до суду за захистом порушеного права Банк звернувся в березні 2012 року, а тому позовну давність як до основної, так і до додаткової вимоги ним не пропущено.
Судом правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08.09. 2006 року за договором №IFIARX07640022 ПАТ«ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 2197,80 грн. з кінцевим терміном повернення 10.09.2007 року з умовами сплати за користування Кредитом відсотків у розмірі 2,0 % на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 29,67 грн. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 199,8 грн. в обмін на зобов'язання Позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в Заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) строки.
Пунктами 5.1, 5.3 Умов передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі 1,25 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочи, але не менше 1 гривні. При порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж 30 днів, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову. Нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 5.1, 5.2, 5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане Позичальником.
Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Судом з'ясовано, що у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору відповідач допустив заборгованість за кредитом. Станом на 10.11.2011 року загальна заборгованість складає 21 928,25 грн. Зокрема: заборгованість за кредитом -2 197,80 грн., заборгованість по процентах за користуванням кредитом - 9 597,77 грн., заборгованість по комісії - 267,03 грн., пеня за договором - 8 345,26 грн., 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1020,39 грн. штрафу (процентна складова). Сума заборгованості відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції не оспорювалась. Не спростована вона і в апеляційному суді.
Тому вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
При цьому, стягуючи пеню та штраф колегія суддів виходить з наступного.
За правилами ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки ві9д суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.
Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.
Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.
А тому рішення суду першої інстанції не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» задовольнити.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 березня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 2 197,80 грн. заборгованості за кредитом, 9 597,77 грн. заборгованості по процентах за користуванням кредитом, 267,03 грн. заборгованості по комісії , 8345,26 грн. пені за договором, 500,00 грн. штрафу (фіксована частина) та 1020,39 грн. штрафу (процентна складова), а всього 21 928,25грн. заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 219, 28 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.П. Мелінишин
Судді: І.В. Бойчук
Л.В. Ясеновенко