Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

Головуючий у 1 інстанції - Дяченко С.П.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

02 липня 2008 року                                                                    справа № 22-а-6330/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                             Геращенко І.В.

суддів:                                                   Арабей Т.Г., Малашкевич С.А.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1  у грудні  2007 року  звернувся  до суду з позовом, в якому просив  стягнути з відповідача недоотриманні суми на оздоровлення за 2004-2007 роки, у загальному розмірі 5324,50 грн.

   Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2008 року  позов ОСОБА_1 до УПСЗН Красноармійської міської ради Донецької області  ради   про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2004-2007 роки було задоволено частково, а саме задоволено за 2004, 2005, 2007 роки та стягнуто недоотриману суму допомоги в розмірі 3914,50 грн. В частині стягнення щорічних виплат на оздоровлення за 2006 рік позивачу відмовлено, оскільки відповідно до п.37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області ради  як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі  ЧАЕС) інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004-2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, з вересня 2004 року - 237 гривень, з 1 вересня 2005 р. - 332 грн., з 1 квітня 2007 року - 420 гривень. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2004 рік - 21,50 грн.; 2005- 2006,2007 роках  в  сумі  90  грн.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період з 2004, 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі   3914, 50 грн.

Суд відмовив в задоволені позовних вимог в частині перерахунку допомоги за 2006р. у зв'язку з тим, що дія Закону № 796-ХІІ в частині виплати компенсації і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006р. зупинена.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і надав відповідні пояснення.

Представник відповідача   до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача,  представника  відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що  ОСОБА_1 є особою, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 3 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.

            Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в розмірі 21,50 грн., за 2005 рік в розмірі 90 грн., за 2007 рік в розмірі 90 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 836 встановлена допомога - 21,50 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 січня 2003 р. у розмірі 185 грн., з 1 грудня 2003 р. - 205 грн., з 1 січня 2004 року у розмірі 205 гривень, а з  вересня 2004 року - 237 гривень, з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні, з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 липня 2005 р. - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, з 1 січня 2007 року - 400 гривень, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, а не постанови №№ 836, 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 грн. за  2004 рік, у розмірі 90 грн. за  2005 рік та у розмірі 90 грн. за 2007 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області ради на користь ОСОБА_1  суми на оздоровлення за 2004, 2005, 2007 роки.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 січня  2008 року у справі № 2-а-2703/08 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області, про стягнення недоотриманих коштів  на оздоровлення за 2004-2007 роки - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий:                                                                                 І.В. Геращенко

            Судді:                                                                                               Т.Г. Арабей

                                                                                                                      С.А. Малашкевич