Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.

Головуючий у 1 інстанції - Масендич В.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

16 липня 2008 року                                                                    справа № 22-а-6895/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                             Арабей Т.Г.

суддів:                                                   Геращенко І.В., Малашкевич С.А.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом, в якому просив  стягнути з відповідача недоотриманні суми на оздоровлення за 2006, 2007 роки, у загальному розмірі 4210 грн.

   Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 28 травня 2008 року  позов ОСОБА_1 до УПСЗН Пролетарської районної в м. Донецьку ради    про стягнення грошових сум на оздоровлення за 2006, 2007 роки було задоволено, а саме стягнуто недоотриману суму допомоги в розмірі 4210 грн.

Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі  ЧАЕС) інвалідом 2 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2005, 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: з 1 вересня 2005 р. - 332 грн., з 1 квітня 2007 року - 515 гривень.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога 2005,2007 роках  в  сумі  120  грн.

Таким чином, судом було встановлено, що фактично за період за 2005 та 2007 роки відповідачем було недоплачено позивачу суму щорічної разової грошової допомоги у розмірі   4210 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановами КМУ № 836 від 26.07.1996 р. “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Позивач до судового засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги і надав відповідні пояснення.

Представник відповідача   до судового засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

            Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача,   перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.

            Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що  ОСОБА_1 є особою, яка постраждала в наслідок Чорнобильської катастрофи, його визнано інвалідом 2 групи (1 категорія), що підтверджується відповідними посвідченнями.

            Відповідно до абз. 3, 4 ч.4 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога інвалідам 3 групи виплачується у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати (абз.7 ч.4 ст. 48 Закону № 796-ХП).

Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за  2005 рік в розмірі 120 грн., за 2007 рік в розмірі 120 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеними постановами № 836 та № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 2 групи постановою № 836 встановлена допомога - 120 гривень (за грошовою реформою 1996 року), постановою № 562 встановлена допомога - 120 гривень.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу з 1 січня 2005 р. у розмірі 262 гривні, з 1 квітня 2005 р. - 290 грн., з 1 липня 2005 р. - 310 грн., з 1 вересня 2005 року - 332 гривні, з 1 січня 2007 року - 400 гривень, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, а не постанови №№ 836, 562.

Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.

Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі у розмірі 120 грн. за  2005 рік та за 2007 рік, - суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на користь позивача  суми на оздоровлення за  2005, 2007 роки.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради на постанову Пролетарського  районного суду м. Донецька від 28 травня  2008 року у справі № НОМЕР_1 за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Пролетарської районної в м. Донецьку ради, про стягнення недоотриманих коштів  на оздоровлення за 2005 та 2007 роки - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

            Головуючий:                                                                                  Т.Г. Арабей

            Судді:                                                                                    І.В. Геращенко

                                                                                                                      С.А. Малашкевич

З оригіналом згідно.

Суддя                                                                                    Т.Г. Арабей