Головуючий у І інстанції - Ушаков Т.С.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
Донецький апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 липня 2008 року Справа № 22-а-6627/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Арабей Т.Г.
суддів: Геращенко І.В., Малашкевич С.А.
при секретарі Літвіновій Л.О.
розглянула апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008р. по адміністративні справі № НОМЕР_1за позовомОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1про визнання дій незаконними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1при нарахуванні та виплаті додаткової пенсії з розрахунку мінімальної пенсії за віком у розмірі 16,62 грн., та зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1здійснити перерахунок та виплату державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, зробити перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 06.06.2007р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008 року позовні вимогиОСОБА_1 задоволені: визнані неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачу, зобов'язано УПФУ в АДРЕСА_1зробити перерахунок та виплату пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 06.06.2007р.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме той факт, що мінімальний розмір пенсій за віком, передбачений ч. 1 ст. 28 ЗУ України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з вищезазначеним Законом, і тому вважає, що пенсія позивачеві нарахована правильно, відповідно до Постанови № 1 Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. зі змінами.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач отримує пенсію як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має ІІІ групу інвалідності і згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмір пенсії повинен дорівнюватися шести мінімальним пенсіям за віком і йому необхідно сплачувати щомісячну додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Позивач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача та представник позивача в судове засідання не з'явилися, були повідомлені належним чином, письмово просили розглянути справу без їх участі.
Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції повинна бути зміненою з наступних підстав.
Згідно ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Суржан С.І. належить (віднесений) до першої категорії осіб, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2від 20.07.2007р., є інвалідом третьої групи (а.с.6).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.
Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Розділ 8 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами зазначеної статті встановлено, що з 1 січня 2007 року максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), призначених (перерахованих) у 2006 - 2007 роках відповідно до цього Закону, не може перевищувати 12 мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на місяць згідно із Законом № 489-5 від 19 грудня 2006 року. Такий самий граничний розмір визначений даною статтею для пенсій призначених у 2006 році відповідно до Закону № 3235-15 від 20 грудня 2005 року.
Проаналізувавши норми даної статті, колегія суддів зазначає, що ними визначений загальний граничний (максимальний) розмір пенсій, призначених (перерахованих) за нормами спеціального закону, у 2006-2007 роках, а також граничний розмір пенсій призначених за спеціальним законом у 2006 році.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам ІІІ групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Нормами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеного до категорії 1.
Згідно частини третьої ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Колегія суддів зазначає, що даною нормою визначений для даної категорії нижчий розмір державних пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 спеціального закону передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54 даного закону нижчий розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених виключно до першої категорії, та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Посилання відповідача на частину 5 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, внаслідок чого відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., що визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 (зі змінами внесеними постановою № 895 від 13 липня 2004 року), колегія суддів не приймає, оскільки ототожнювати порядок і розмір в силу різного правового навантаження цих значень неможливо.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Таким чином, для позивача як інваліда третьої групи, особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Позиція управління ґрунтується виключно на Постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-якою із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.
Колегія суддів не приймає доводи відповідача, як з огляду на недоведеність приписів зазначених постанов до спірних відносин, так і з огляду на положення принципу законності, визначених пунктами 2-4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №НОМЕР_3 а також у рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи і приймаючи судове рішення у даній справі, колегія суддів виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції правильно визнав дії управління Пенсійного фонду України в АДРЕСА_1неправомірними та зобов'язав перерахувати пенсію.
Колегія суддів вважає, що дії управління щодо виплати пенсій позивачу (державної та додаткової) у розмірах менших, ніж це передбачено законом є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення, але при зазначенні судом дати з якої необхідно відповідачеві здійснити перерахунок пенсії, суд не врахував вимоги ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно якої перерахунок призначеної пенсії проводиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно. Оскільки позивачем таку заяву було подано 06.06.2007р., то перерахунок необхідно здійснювати з 01.06.2007р.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008р. по адміністративні справі № НОМЕР_1за позовомОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без задоволення.
Змінити постанову Луганського окружного адміністративного суду від 07 травня 2008р. по адміністративні справі № НОМЕР_1(суддя Ушаков Т.С.) за позовомОСОБА_1 до управління пенсійного Фонду України в АДРЕСА_1про визнання дій неправомірними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, а саме в абзаці третьому резолютивної частини постанови вказати: «з 01.06.2007 року».
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: Т.Г. Арабей
Судді: І.В. Геращенко
С.А. Малашкевич