справа №2-5253/11

Провадження № 2/761/1617/2013

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі Лазоришинець К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, КП ЖЕК "Центральна", ВГІРФО Шевченківського району, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2010 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА» (далі Позивач, банк) до ОСОБА_2 (Відповідач1), ОСОБА_3(Відповідач2), треті особи: ОСОБА_4, КП ЖЕК "Центральна", ВГІРФО Шевченківського району, про звернення стягнення на предмет іпотеки,

З урахуванням уточнень до позову від 22.03.2011р. в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором на загальну суму 8 087 789,56грн. позивач просив: - звернути стягнення на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_2.(Відповідачу1); - висилити з вказаної квартири ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із зняттям їх з реєстраційного обліку; - стягнути з Відповідачів на його користь судові витрати(а.с.76-81 том1).

У кінці червня 2012р. вказана цивільна справа надійшла до провадження судді Маліновської В.М. (а.с.113-114 том1).

Ухвалою суду від 13 вересня 2012р. здійснено заміну позивача Товариста з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг» (а.с.167 том1).

У подальшому ухвалою суду від 20 березня 2013 року проведено заміну позивача у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Гамма-Консалтинг» на його правонаступника - ОСОБА_1 (Позивач) (а.с.201-202, том2).

У цьому ж судовому засіданні представник позивача наголосив, що позивач відмовляється від позовних вимог в частині виселення відповідачів та третьої особи і просить закрити провадження у справі в цій частині, про що раніше була подана письмова заява (а.с. 181 том2).

Ухвалою суду від 20 березня 2013р. вказану заяву задоволено, прийнято відмову Позивача від частини позовних вимог та закрито провадження у справі в частині позовної вимоги про виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 із зняттям їх з реєстраційного обліку (а.с.203-204 том2).

В іншій частині позову представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник Відповідача1 - ОСОБА_7 та представник Відповідача2 - ОСОБА_8 позов визнали і щодо його задоволення не заперечували.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи. Встановши обставини справи та відповідні їм докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що 21 вересня 2006 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерційний банк «АРМА» (далі - банк) та ОСОБА_2 (Відповідач1) було укладено Кредитний договір №14/02/840-LN/235 (а.с. 16-17 том1). Пунктами 1.1. - 1.4. Договору передбачено, що банк надає позичальнику кредитні кошти у формі кредитної лінії на поточні потреби з максимальним лімітом заборгованості у сумі 575 000,00 доларів США, стоком по 05 лютого 2009р., зі сплатою 17,0% відсотків річних за користування кредитними коштами, кредитування здійснюється шляхом надання окремих частин кредитних коштів (траншів) в валюті, що передбачена Договором, відповідно до письмової заяви позичальника.

Обов'язок позичальника сплачувати відсотки за користування кредитними коштами щомісячно не пізніше 20-го числа місця, наступного за місяцем користування кредитними коштами передбачено п.п. 2.5, 2.6 Кредитного договору.

При цьому за п.2.4. Кредитного договору несплата позичальником відсотків протягом 20-ти календарних днів після встановленої п.2.6. Договору дати є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення відсотків за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком стягнення на заставлене майно.

Право банку вимагати дострокового повернення кредиту та сплати відсотків, а також пені та штрафів передбачено 3.2.2., 3.2.6., 4.1, 4.5. Кредитного договору.

Додатковою угодою№1 від 26 квітня 2007р. та додатковою угодою№2 від 25 березня 2008р. сторони змінювали пункти Кредитного договору в частині суми максимального ліміту заборгованості - в останній редакції максимальний ліміт у сумі 400 000,00доларів США (а.с.18-19 том1).

У забезпечення виконання зобов'язань Відповідача1 за Кредитним договором 28 березня 2008 року між банком та Відповідачем2 було укладено договір поруки №21/02-П/235, згідно з яким поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за Кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань (а.с. 24-25том1).

Крім того, між Відповідачем1 та банком було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 06 лютого 2006 року із змінами та доповненнями№1 від 25 березня 2008 року, згідно з яким у іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 90,50кв.м., житловою площею 61,70кв.м. (а.с. 21-23 том1).

Предмет іпотеки належить Відповідачу1 на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 15 серпня 2002року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (в реєстрі за №7285), зареєстрованого в Київському міському БТІ 20 серпня 2002р. за №4601, що підтверджується копією договору та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 12 березня 2013р (а.с. 20 том1, а.с. 200 том2).

Відповідно до п. 2.4.8 Договору іпотеки іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання ОСОБА_2 зобов'язань, передбачених Договором кредиту (в тому числі в разі несвоєчасного погашення процентів), або невиконання Іпотекодавцем зобов'язань, передбачених підпунктами 2.1.2, 2.1.3,2.1.4, 2.1.6, 2.1.8 та 2.1.9 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи банк в повній мірі виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором та надав Відповідачу1 грошові кошти (останній транш 08 вересня 2008р.), що підтверджується заявами Відповідача1 та заявами на видачу готівки (а.с. 26-41 том1, а.с. 91-153 том2).

Разом з тим, Відповідач1 не виконав взятих на себе зобов'язань та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами (остання проплата по тілу кредиту 21 травня 2007р., а по відсоткам - 21 січня 2009р.), що підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою станом на жовтень 2010р. (а.с. 42-43 том1, а.с. 154-156 том2).

Станом на 28 жовтня 2010р. загальна заборгованість Відповідача1 за Кредитним договором становила 8 087 789,56 (вісім мільйонів вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 56 коп.) та складається з:

- простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 325 486,23доларів США (еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 28 жовтня 2010р. - 2 575 116,86грн);

- заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 4 149,95доларів США (еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 28 жовтня 2010р. - 32 832,74грн);

- заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 112 280,33доларів США (еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 28 жовтня 2010р. - 888 317,06грн);

- пені за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків у розмірі 647 068,58грн.;

- штрафу за несвоєчасне повернення нарахованих відсотків у розмірі 184 783,68грн.;

- пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 3 244 647,24грн.;

- штрафу за несвоєчасне повернення кредитних коштів у розмірі 515 023,40 грн.;

Листами від 08 вересня 2010р. та від 23 вересня 2010р. банк направив Відповідачу1 вимоги про необхідність погашення заборгованості та повідомив про те, що буде проведено звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку непогашення заборгованості (а.с. 44-48 том1).

Однак, як вбачається станом на 28 жовтня 2010р. (як і на час розгляду справи) Відповідач1 обов'язок щодо погашення заборгованості за Кредитним договором не виконав.

На підставі біржової угоди Договору купівлі-продажу № О1471, ТОВ «Гамма-Консалтинг» отримало майнові права за кредитними договорами (а.с.130, 156-166 том1), в тому числі і майнові права за кредитним договором від 21 вересня 2006 року, укладеним між ТОВ КБ «АРМА» та ОСОБА_2, у зв'язку з чим ухвалою суду від 13 вересня 2012р. здійснено заміну позивача на ТОВ «Гамма-Консалтинг» (а.с.167 том1).

У зв'язку з тим, що 12.03.2013р. між ТОВ «Гамма-Консалтинг» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ТОВ «Гамма-Консалтинг» передало, а ОСОБА_1 прийняв всі права вимоги за Кредитним договором №14/02/840-LN/235 від 21.09.2006р., укладеним між ТОВ «КБ «Арма» та ОСОБА_2., а також договір про відступлення права за договором іпотеки (а.с. 193-199 том2), ухвалою суду від 20 березня 2013р. проведено заміну позивача на ОСОБА_1.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 533 ЦК визначено, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ч.6 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ч.1 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною 1 ст.33 цього Закону передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Такий лист було направлено банком боржнику - 23 вересня 2010р., про що вказано вище.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 39 Закону України «Про іпотеку», яка регулює порядок реалізації предмета іпотеки за рішення суду, суд може визначити один з наступних способів реалізації предмета іпотеки: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону, яка передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за наявності відповідного рішення суду або відповідного застереження в іпотечному договорі, а також встановлює порядок такого продажу.

Пунктом4.2. Договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється відповідно до приписів чинного законодавства (а.с.22 том1).

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

За п. 41 вказаної Постанови Пленуму при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як встановлено у судовому засіданні загальна сума заборгованості за Кредитним договором (8 087 789,56 грн.) значно перевищує заставну вартість квартири АДРЕСА_1 (1 831 755,00грн), а тому заявлені Позивачем вимоги до Відповідачів є співмірними.

За п. 42 зазначеної Постанови Пленуму резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Враховуючи все наведене вище, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, КП ЖЕК "Центральна", ВГІРФО Шевченківського району, про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню.

Як зазначалось вище, представники відповідачів у судовому засіданні фактично визнали позовні вимоги і просили їх задовольнити (а.с. 206 том2).

Згідно з ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що представники відповідачів не обмежені в праві визнання позову (а.с. 178, 191, том1), визнання позову не суперечить закону і не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

З огляду на все викладене вище, позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню і суд вважає за можливе у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №14/02/840-LN/235 від 21 вересня 2006р., зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 26 квітня 2007р. та №2 від 25 березня 2008р., на загальну суму 8 087 789,56 грн. (складові вказаної суми викладені вище) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.2002року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (в реєстрі за №7285), зареєстрованою в Київському міському БТІ 20.08.2002р. за №4601, та застосувати реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Також, відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього 1820,00грн.

З огляду на вищенаведене, відповідно до ст.ст. 525, 526, 533, 625, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 33, 35, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 58, 62 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням п.9, 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 174, 208, 209, 212-215, 218, 222, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, КП ЖЕК "Центральна", ВГІРФО Шевченківського району, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задовольнити.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №14/02/840-LN/235 від 21 вересня 2006р., зі змінами, внесеними додатковими угодами №1 від 26 квітня 2007р. та №2 від 25 березня 2008р., у розмірі 8 087 789,56 грн. (вісім мільйонів вісімдесят сім тисяч сімсот вісімдесят дев'ять гривень 56 копійок) звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі Договору купівлі-продажу від 15.08.2002року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (в реєстрі за №7285), зареєстрованою в Київському міському БТІ 20.08.2002р. за №4601, та застосувати реалізацію предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судові витрати у сумі - 1820,00грн.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: