ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2005 року суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_2 звернулась з позовом до суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просила стягнути з відповідача 71894,00 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2006 у справі № 18/239 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з СПД - фізичної особи ОСОБА_1 на користь СПД -фізичної особи ОСОБА_2 20575,00 грн. заборгованості. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 16.03.2006, постанову апеляційного суду від 11.07.2006 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 36 ГПК України, ст.ст. 525, 526, 612, 613 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування Київським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.02.2004 між сторонами у справі був укладений договір НОМЕР_1, згідно умов якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію. Умовами договору було передбачено, що оплата повинна здійснюватися в гривнах шляхом безготівкового перерахування коштів за поставлену продукцію на розрахунковий рахунок позивача. При цьому, відповідач зобов`язаний перераховувати кошти на розрахунковий рахунок позивача по мірі реалізації товару, але не пізніше 10 днів з дня продажу та своєчасно надавати звіт про продану продукцію.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач отримав продукцію на загальну суму 80644,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними.

Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 20575,00 грн. заборгованості. При цьому, суди обґрунтовано виходили з того, що висновком судово-економічної експертизи НОМЕР_2, складеним ТзОВ “Центр правової допомоги “Правозахист”, встановлено, що видаткові накладні, якими оформлені господарські операції з передачі СПД - фізичною особою ОСОБА_2 продукції СПД - фізичній особі ОСОБА_1 складені з порушенням вимог Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, а саме: видаткові накладні, загальна вартість продукції за якими складає 37078,00 грн., підписані не фізичною особою - СПД ОСОБА_1., а іншими особами, які згідно з доданими до матеріалів справи документами, права підпису не мали. У цьому зв`язку, висновок обох попередніх інстанцій про те, що оскільки документально підтверджується заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 20575,00 грн., то позовні вимоги позивача підлягають задоволенню саме у визначеному розмірі.

Таким чином оскаржувані судові рішення, в частині, що стосується задоволення позову, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не суперечать діючому законодавству.

В іншій частині, що стосується відмови у задоволенні позову, постановлені за справою судові рішення також відповідають наявним у ній документам та не оскаржуються жодною з сторін.

Сукупність наведеного свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁹-111¹¹, 111¹² Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2006 у справі № 18/239 залишити без змін.

Головуючий                                                                             Остапенко М.І.

Суддя                                                                                         Харченко В.М.

Суддя                                                                                         Борденюк Є.М.