Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
Головуючий І інстанції суддя - Величко О.В.
Україна
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
Іменем України
23 липня 2008 року Справа № 22-а-7437/08
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Арабей Т.Г.
суддів: Геращенко І.В., Малашкевич С.А.,
при секретарі Літвіновій Л.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1.
розглянула апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області на постанову Красноармійського міського суду Донецької області від 12 червня 2008р. у адміністративній справі № НОМЕР_1 за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення,
ВСТАНОВИЛА:
10.12.2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Постановою Красноармійського міського суду Донецької області від 12.06.2008 року позовОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійського міського суду Донецької області про зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки було задоволено частково.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в Управління праці та соціального захисту населення Красноармійського міського суду Донецької області як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (надалі ЧАЕС), є інвалідом 3 групи (1 категорія), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив 440 грн., а у задоволенні позовних вимог про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2004, 2005 роки відмовлено з підстав пропуску строку звернення позивачем до суду.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме, він здійснював виплати, керуючись Постановою № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Позивач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, підтримав рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, письмово просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії та є інвалідом 3 групи.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 групи 1 категорії у розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Управління виплатило щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі за 2004 рік - у розмірі 26,70 грн., встановлений Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та 2005-2007 роки - по 100 грн., встановлені Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - постанова № 562).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії 3 групи - 100 гривень.
З моменту прийняття постанови № 562 встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними на 2005-2007 роки, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався державний бюджет.
Тому, оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2007 рік, а не постанова № 562.
Положення пункту 30 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допоміг у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09.07.2007 р.
Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 100 гривень у 2007 році суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Обґрунтовано суд першої інстанції також не визнав дії відповідача неправомірними при нарахуванні позивачеві допомоги на оздоровлення в 2006 році, врахувавши, що дія абзацу другого та третього частини четвертої статті 48 була зупинена в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із п. 37 ст. 77 Закону України N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005 р. “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, який до теперішнього часу не визнаний неконституційним Конституційним Судом України. Тому не можна стверджувати, що дії відповідача в цій частини були протиправними.
Зупинення дії закону не дає право його застосовувати. Такі ж висновки й Верховного Суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом Хорошилова В.К. до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропіллі про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, який задовольнив позов в межах строку позовної давнини, оскільки відповідач наполягав на застосуванні судом наслідків пропуску строку звернення до суду, передбачених ст.ст. 99, 100 КАС України.
Як вказувалось раніше, з позовом до суду ОСОБА_1. звернувся в грудні 2007 року, в той час як перелічені вище вимоги, зокрема, щодо виплати недоплаченої, на думку позивача, щорічної допомоги на оздоровлення за 2004, 2005 роки, яка була сплачена ОСОБА_1. до 28.11.2005 року.
Річний строк звернення до суду передбачений в ст. 99 КАС України. Виплата допомоги на оздоровлення мала щорічний характер, тому про порушення свого права, якщо позивач вважав своє право порушеним, він міг дізнатися при виплаті допомоги за відповідний період. Незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду позивачем не наведено та не доведено.
Згідно ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного строку за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Стосовно виплати недоплаченої допомоги за 2007 рік суд першої інстанції вирішив правильно.
Згідно ст. 76 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” з 01 грудня 2006 року до 01 вересня 2007 року (тобто й на час виплати відповідної допомоги позивачу - 13.08.2007 року) розмір мінімальної заробітної плати становив 440 гривень. Позивачу відповідачем сплачено за 2007 рік 100 гривень. Недоплата ОСОБА_1. складе: 440 х 4 = 1760 - 100 = 1660 гривень.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Красноармійського міського суду Донецької області від 12 червня 2008р. у адміністративній справі № НОМЕР_1 за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красноармійської міської ради Донецької області про зобов'язання здійснити виплату допомоги на оздоровлення - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий суддя
Судді