ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 1/339 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод", м.Донецьк |
на постанову | Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. |
у справі | №1/339 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод", м.Донецьк |
до | Державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк |
третя особа: | Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м.Донецьку |
про | стягнення 86 845,20 грн. |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | не з'явився |
від відповідача: | Петренко О.Г. |
від 3-ої особи: | Кравцова Е.В., Маркітанова С.В. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р. у справі №1/339 (суддя Азарова З.П.) позов ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" задоволено: стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" безпідставно отриману суму 86 845,20 грн., витрати зі сплати держмита у сумі 868,45 грн., за інформаційно-технічні послуги —118,00 грн.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, Державним підприємством "Донецька залізниця" було подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного господарського суду.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. у справі №1/339 (судді: Шевкова Т.А., Дзюба О.М., Стойка О.В.) апеляційну скаргу задоволено: рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р. у справі №1/339 скасовано, у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" до Державного підприємства "Донецька залізниця" відмовлено; стягнуто з ЗАТ "Донецьк сталь" —металургійний завод" на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" 434,23 грн. суми державного мита, сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.
У касаційній скарзі ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. у справі №1/339, рішення господарського суду Донецької області від 27.07.2006 р. залишити без змін та покласти судові витрати на відповідача, посилаючись на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у відомостях плати за користування вагонами, на підставі яких залізниця списує відповідні суми з особового рахунку позивача, не внесена сума ПДВ, у зв'язку з чим сума ПДВ не є узгодженою з позивачем і списана безпідставно.
Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
17.06.2004 р. ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" та ДП "Донецька залізниця" уклали договір №192, згідно з яким відповідач зобов'язався надати позивачу послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, а позивач зобов'язався здійснювати розрахунки за ці послуги.
Відповідно до п. 2.3 договору залізниця зобов'язувалась здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з вантажовласником за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Донецьк, Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.
Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум залізниця відкриває для вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду.
Відповідно до п. 2.4 договору вантажовласник зобов'язувався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника.
Розділом 3 договору сторони передбачили порядок проведення розрахунків, згідно з яким вантажовласник вносить попередню оплату, розмір якої визначається виходячи з очікуваного обсягу перевезень та послуг.
Відповідно до ч. 5 п. 3.1 договору розмір плати за користування вагонами, наданими на під'їзні колії, вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.
Відповідно до п. 3.2 договору та п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штраф) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерів та актів виконаних робіт за двома підписами сторін.
Відповідно до §9 договору №1/103 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Донецький металургійний завод" при станції Донецьк Донецької залізниці від 17.11.2000 р. власник під'їзної колії зобов'язувався плату за користування вагонами сплачувати залізниці згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ДП "Донецька залізниця" про повернення безпідставно отриманої майнової вигоди у сумі 86 845,20 грн. обґрунтовуючи позовні вимоги нормами ст. 41 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про власність", ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки чинним законодавством України і умовами договору №192 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 17.06.2004 р. не передбачено обов'язок позивача сплачувати відповідачу ПДВ за користування вагонами (т. 2, а.с. 46–47).
Задовольняючи позов ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення безпідставно отриманої суми 86 845,20 грн., господарський суд першої інстанції виходив із того, що сума ПДВ списана з особового рахунку позивача без його згоди, оскільки у відомостях плати за користування вагонами, підписаних позивачем, залізницею була зазначена сума плати за користування вагонами без врахування ПДВ.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод", господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, нарахування плати за користування вагонами та списання з особового рахунку позивача з нарахуванням ПДВ на суму плати Донецька залізниця здійснила відповідно до вимог п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, згідно з яким у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує ПДВ, який списується з особового рахунку платника; по-друге, спірна сума є податком на додану вартість, нарахованим залізницею на плату за користування вагонами згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та утриманим залізницею як платником податку з позивача як покупця її послуг.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд апеляційної інстанції всебічно та повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Відповідно до п. 2 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи–суб'єкти підприємницької діяльності вносять плату.
Згідно з п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, списування грошей з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами.
У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника (абз. 5 п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів).
Господарським судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відомості плати за користування вагонами сторонами підписані без зауважень, сума плати за користування вагонами за червень 2005 р. складає 434 226,40 грн., у зв’язку з чим за переліками ТехПД з особового рахунку позивача відповідачем списано вказану суму та податок на додану вартість у сумі 86 845,20 грн.
Відповідно до ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
Статтею 119 Статуту залізниць України передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами–суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата.
Згідно з п. 4 Правил користування вагонами відомості плати за користування вагонами (контейнерами) складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, за маневрову роботу та за подавання й забирання вагонів.
Пунктами 3.1, 3.2 договору визначено, що розмір плати за користування вагонами, наданими на під'їзні колії, вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами. У міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами.
Спірні суми плати за користування вагонами були нараховані залізницею саме за відомостями плати за користування вагонами, підписаними позивачем без будь-яких зауважень, та списані з особового рахунку позивача по ТехПД із сум попередньої оплати, перерахованих позивачем на рахунок залізниці відповідно до очікуваних обсягів вагонообігу на під'їзній колії. Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що розрахунки за користування вагонами були проведені між залізницею та позивачем на підставі договору, що не заперечував позивач.
В силу вимог п. 7.1 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі —Закон), поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
Згідно з п. 1.4 ст. 1 Закону поставка послуг —це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатом виконання яких є передача нематеріальних активів, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
База оподаткування операцій з поставки товарів (послуг), встановлена п. 4.1 ст. 4 Закону та визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається до ціни товарів (послуг), згідно із законами України з питань оподаткування.
Таким чином, вартість послуг залізниці з надання в користування вагонів за змістом норм вказаного Закону входить до бази оподаткування податком на додану вартість.
У відповідності до п. 6.1 ст. 6 Закону об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно із Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.
Згідно з п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника.
У відповідності до п. 1.3 ст. 3 Закону платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.
Позивач протягом червня 2005 р. отримував від Донецької залізниці транспортні послуги, в тому числі і послуги з користування вагонами. Таким чином апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач є покупцем послуг з користування вагонами, що підтверджується оформленими відомостями плати за користування вагонами, а, отже, відповідно до Закону, залізниця є платником ПДВ і зобов'язана включати ПДВ у ціну наданих послуг та утримувати його з покупця цих послуг і перераховувати до Державного бюджету України.
Відповідач згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону надав позивачу податкові накладні, а, отже, у відповідача виникли податкові зобов'язання, а у позивача виникло право на податковий кредит.
Окрім того, господарський суд апеляційної інстанції встановив, що зазначені податкові накладні прийняті сторонами до податкового обліку та задекларовані і заяв позивача про зміну відомостей у даних деклараціях не надходило.
З огляду на викладене, господарський суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна сума є податком на додану вартість, нарахованим залізницею на плату за користування вагонами та утриманого залізницею як платником податку з позивача, як покупця її послуг, який підлягає перерахуванню до Державного бюджету України відповідно до вимог ст. 7 Закону, а тому не може вважатися отриманим відповідачем збагаченням. Відтак господарський суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка відповідає положенням ст. 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.
Таким чином, встановлені господарським судом апеляційної інстанції із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин постанова Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. у справі №1/339 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ЗАТ "Донецьксталь" —металургійний завод" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2006 р. у справі №1/339 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна