ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2006 р. | № 42/139 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | АТФ “Укргазбуд” |
на постанову | від 13.09.2006 |
Київського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду міста Києва № 42/139 |
за позовом | Головного управління Міністерства внутрішніх справ України |
до | АТФ “Укргазбуд” |
про | розірвання контракту |
за участю представників сторін:
- позивача не з’явились
- відповідача Стецини І.В.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.04.2006 у справі № 42/139 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 (колегія суддів у складі головуючого судді Корсак В.А., суддів Авдеєва П.В., Коршун Н.М.), позовні вимоги задоволені, розірвано контракт № 5 від 23.04.2003 газопостачання баз відпочинку „Сосновий бір”, укладений між Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві та Акціонерним товариством фірмою „Укргазбуд”.
Рішення та постанова мотивовані тим, що відповідач порушив зобов'язання за спірним контрактом щодо строку і обсягів виконання робіт, виконавши їх частково на суму 299000,50 грн., таке порушення вважається істотним і відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору.
Відповідач –АТ фірма “Укргазбуд”, не погодившись з рішенням та постановою у справі, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати і передати справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки вважає, що судові акти винесені внаслідок неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм ст. ст. 651, 875 Цивільного кодексу України.
Позивач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України відзиву на касаційну скаргу не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористався.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 23.04.2003 між сторонами по справі укладено контракт № 5 газопостачання баз відпочинку “Сосновий бір”, 19 км Житомирського шосе, згідно з яким відповідач (генпідрядник) за завданням позивача (гензамовника) зобов'язався протягом 23 квітня - 30 вересня 2003 року виконати власними і залученими силами роботи по забезпеченню газопостачання (поліпшенню теплових мереж): піонерського табору “Сосновий бір” (училище міліції), оздоровчого комплексу “Антей” (ДП АНТК ім. О.К.Антонова), ДБВ “Космос” (ВАТ “СПК Меридіан”), а останній - прийняти та оплати виконані роботи, у т.ч. на умовах попередньої оплати в розмірі 30 % від договірної ціни, яка становить 805000 грн., а також щомісячно здійснювати проміжні платежі за виконані роботи, на протязі 10 днів після підписання актів форми КБ-2В, КБ-3.
На виконання умов контракту позивач здійснив оплату за виконанні роботи в загальній сумі 555000,80 грн., натомість відповідач у встановлений строк роботи не виконав і, як зазначили суди попередніх інстанцій, обсяг виконаних робіт становить 299000,50 грн., що, за висновком судів, згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання контракту.
Проте, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що в обґрунтування позову позивач послався на пункти 8.1, 8.3 контракту, ст. 654 Цивільного кодексу України, ст. 188 Господарського кодексу України, однак, дотримання позивачем вимог зазначених норм і умов контракту, зокрема, щодо письмового попередження відповідача та надіслання йому повідомлення про розірвання договору з наданням відповідних доказів, не було предметом дослідження судами.
Застосовуючи на власний розсуд як законодавчу підставу для дострокового розірвання спірного контракту норму ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду на вимогу однієї з сторін в разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, суди не встановили достатніх підстав для висновку про істотність порушення відповідачем умов спірного контракту та/або наявність інших законодавчих чи договірних підстав для дострокового розірвання договору (відмови від нього) з ініціативи позивача як замовника.
Так, встановивши порушення відповідачем строків завершення робіт, суди одночасно визначили обсяг виконаних робіт в сумі 299000,50 грн., при цьому залишились не спростованими заперечення відповідача щодо цієї суми, які він обґрунтовує наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт та довідками про вартість підрядних робіт та витрат, підписаними уповноваженими представниками сторін, на загальну суму 462487,20 грн., а також його заперечення проти позовних вимог з посиланням на порушення позивачем вимог ст. 875 ЦК України.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 №11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Однак, в порушення цих приписів і вимог ст. 84 ГПК України судами не встановлено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон пов’язує настання такого правового наслідку порушення контрагентом умов договору, як його дострокове розірвання.
Таким чином, не встановлення судами попередніх інстанцій вищевказаних обставин, які мають суттєве значення у справі, є порушенням ч.1 ст.43 ГПК України і виключає можливість висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування норм матеріального права при вирішенні спору.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2006 у справі № 42/139 господарського суду міста Києва та рішення від 04.04.2006 у цій справі скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Касаційну скаргу АТФ “Укргазбуд” задовольнити.
Головуючий суддя Грейц К.В.
С у д д і Бакуліна С.В.
Глос О.І.