КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12422/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 квітня 2013 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Сорочко Є.О.

за участю секретаря Рижкової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" та Київської міської ради на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Академії муніципального управління до Київської міської ради, треті особи Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство "Київблагоустрій", Головне управління комунальної власності м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, Академія муніципального управління, звернулася з позовом до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 238/7575 від 15.03.2012р. «Про закріплення за КП «Київблагоустрій» нежилих будівель»; зобов'язання КП «Київблагоустрій» негайно звільнити та повернути нежилі приміщення на вул. Дегтярівська, 31, корпус 2.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Киева від 08 листопада 2012 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради № 238/7575 від 15.03.2012р. «Про закріплення за КП «Київблагоустрій» нежилих будівель». В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, представники Комунального підприємства "Київблагоустрій" та Київської міської ради звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїх апеляційних скаргах апелянти посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Академія муніципального управління є вищим навчальним закладом державної форми власності, який здійснює задоволення освітніх потреб особи, суспільства і держави з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для органів місцевого самоврядування, державних адміністрацій, підприємств, установ та організацій різних форм власності.

Згідно рішення Київської міської ради від 27.10.2005 р. № 270/3731 «Про деякі питання щодо забезпечення будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро» Київрада передала в оперативне управління Академії нежилий будинок на вулиці Дегтярівській, 31, корпус 2, загальною площею 1180 кв.м. (Акт прийому-передачі від 25.11.2005 p.).

Відповідно до пункту 2 рішення навчально-виробничий центр «Професіонал» у встановленому порядку передав Академії нежилий будинок (Акт прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів на підставі наказу від 29.11.2005 р. №54).

Таким чином, нежилий будинок на вулиці Дегтярівській, 31, корпус 2, загальною площею 1180 кв.м. позивач був переданий позивачу в оперативне управління ще в листопаді 2005 року.

В подальшому, рішенням Київради від 15.03.2012р. № 238/7575 з метою розміщення Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київблагоустрій» вирішено закріпити на праві господарського відання за КП "Київблагоустрій" нежилі будинки по вул. Дегтярівській, 31, а саме: - корпус 2 площею 1122,7 кв. м.; - будівлю майстерні площею 105,0 кв. м.

Вказаним рішенням Академію та навчальний заклад комунальної форми власності "Навчально-виробничий центр "Професіонал" зобов'язано здійснити передачу основних засобів згідно з пунктом 1 цього рішення та передано в оренду ГУ контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) нежитлові приміщення у будинку № 31 (корпус 2) на вул. Дегтярівській на строк 2 роки 364 дні загальною площею, визначеною відповідно до штатної чисельності працівників управління.

У відповідності до листа від 30.07.2012 р. № 015-1342 Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що підставою для прийняття Київською міською радою рішення від 15.03.2012 р. № 238/7575 стало обстеження будівлі відділом контролю за використанням житлового фонду, під час якого було встановлено, що будівлі тривалий час Академією під учбовий процес чи інші цілі не використовується.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, прийшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, так як позивач є вищим навчальним закладом державної форми власності, а тому відповідно до законодавства України майно, яке знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, так як майно, яке перебуває в оперативному управлінні, може бути вилучене власником майна у випадках встановлених законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідач Київська міська рада є власником нежилого будинку в м. Києві по вулиці Дегтярівській, 31, корпус 2 площею 1122,7 кв. м.; - будівлю майстерні площею 105,0 кв. м.

У відповідності до ст. ст. 13, 41, 141 Конституції України, ст. 321 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про власність" власник має право самостійно на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним їй на праві власності майном, а згідно зі ст. 48 Закону України "Про власність" власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права розпоряджатись об'єктом права власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Згідно положень ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вчиняє будь-які дії, які не суперечать закону.

Як передбачено ст. 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

В частині 6 ст. Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою, в даному випадку Київрадою.

Так, приписами частини першої та другої статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Наведені правові норми свідчать, що право власності є пріоритетним по відношенню до права оперативного управління, яке є похідним від права власності, а власник майна, в свою чергу, має вчиняти будь-які дії щодо свого майна незалежно від волі інших осіб.

Таким чином, з аналізу вказаних норм права, що власник майна має право вилучати його у випадках, передбачених законом.

Згідно матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало фактичне невикористання будівлі Позивачем під учбовий процес.

Так, з матеріалів справи вбачається, що нежитловий будинок № 31 корпус 2 на вул. Дегтярівській та будівлі майстерні на вул. Дегтярівській, 31 не використовувались Позивачем під учбовий процес, про що на виконання доручення від 20.01.2012 р. відділом контролю за використанням нежитлового фонду здійснено відповідне обстеження. Крім того, згідно договору №6 про співпрацю від 02 липня 2012 року вбачається, що Позивач вказані приміщення здавав в оренду видавництву "Інтерпрес ЛТД".

Опосередковано невикористання приміщення підтверджується також матеріалами справи, які додані до адміністративного позову самим Позивачем. Всі документи щодо «запланованого розміщення» певних об'єктів, рішення ДАК, вченої ради Академії, листування з Міносвіти, Мінсоцполітики та іншими органами Позивач почав здійснювати вже після прийняття оскаржуваного рішення Київради, тобто після 15 березня 2012 р., хоча самі приміщення були передані Позивачу ще у 2005 році.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач використовує вказані приміщення для своїх потреб, зокрема з метою розміщення Головного управління контролю за благоустроєм виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та комунального підприємства «Київблагоустрій» та з тих підстав, що Позивачем вказані приміщення під учбовий процес та на інші цілі тривалий час не використовуються.

Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що приміщення, які знаходяться на праві оперативного управління по вул. Дегтярівській,31 у м. Києві використовуються позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем надано докази на підтвердження правомірності винесеного рішення, в той же час позивачем не надано достатньо доказів та обґрунтувань своїх позовних вимог.

Доводи позивача, що відповідач не мав права вилучати у позивача оспорюваний нежитловий будинок, так як відповідно до положень ст.63 Закону України «Про вищу освіту» майно, яке знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як нежитловий будинок № 31 корпус 2 на вул. Дегтярівській та будівлі майстерні на вул. Дегтярівській, 31 не використовувались Позивачем в навчальних цілях, що є підставою для прийняття рішення про вилучення вказаного майна.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Київською міською радою винесено рішення № 238/7575 від 15.03.2012р. «Про закріплення за КП «Київблагоустрій» нежилих будівель» на підставі, в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією і законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та такі, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду, якою відмовити в задоволенні позову.

Таким чином вимоги апеляційних скарг підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" та Київської міської ради - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 листопада 2012 року - скасувати.

В задоволенні позову Академії муніципального управління до Київської міської ради, треті особи Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, Київська міська державна адміністрація, Комунальне підприємство "Київблагоустрій", Головне управління комунальної власності м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 16 квітня 2013 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Сорочко Є.О.